«Ну, я чув лише трохи, але ж її звати Атра, так? Вона говорить так само ввічливо, як Юкі, тож і звучить схоже, хіба ні?»
«Певно, що так. Згодом різницю побачите».
«То що, ваша величносте, у вас якісь справи до пана Фоула та пані Атри?»

Іцукі звернувся до королеви.
Вона, прикривши рота віялом, трохи пом'якшила погляд.

«Хм. Щоб усе це пояснити, знадобиться трохи часу. Ви не проти?»
«Т-так, звісно...»

Отримавши згоду, королева склала віяло й почала розповідь.

«Мій покійний чоловік, Олткрей, спершу мав ім'я Руж Лансерроуз — Герой Палиці. І в нього була молодша сестра, сліпа від народження».
«Сліпа... сестра...»

Разом із Батьком Рен та Іцукі перевели погляд із королеви на Фоула та його сестру.
Що ж це таке? Невже в Покидька таке походження?
Здається, я щось таке чув, але вже трохи призабув.

«Походження цього Ружа було доволі проблемним, але, гадаю, можна опустити ці деталі?»
«Справді?»
«Тоді розповім. Справжнє ім'я цього Ружа — Руж Лансерз Фоблей. Він був тридцятим у черзі на спадкоємство престолу Фоблею».
«Тобто він був принцом Фоблею? Ну, з огляду на те, скільки там королівської родини, нічого дивного в такому немає».

Батько та інші задоволено закивали.
Що ж, у Фоблеї всякого траплялося.

«Так, він був молодшим із дітей. Але стався інцидент, через який його позбавили права на престол: клан Хакуко вирізав усіх його близьких, разом із батьками».
«Непросте життя в нього було».
«Таке походження, ніби з якогось аніме».
«На щастя, Руж і його сестра врятувалися, бо їх не було на місці події. Але Фоблей з політичних міркувань не став висувати претензій до Сільтвельта. Через це Руж затаїв глибоку ненависть і до Фоблею, і до Сільтвельта, тож змінив ім'я й переїхав до нашої країни, яка ворогує з напівлюдьми».
«А, тож ось чому він ненавидів Наофумі, Героя Щита».
«У попередніх циклах ми дізналися й інші причини».

Здається, минулого чи позаминулого разу я почув це від його нареченої.
Виявляється, Сільтвельт убив і його сина.

«Так, Мотойясу колись про це згадував».
«І? Який стосунок до цього має пані Атра?»

Іцукі поставив найважливіше питання.

«У цього Ружа була сліпа сестра, яку він любив понад усе. І від неї на місці події лишилася кров, така рясна, що, здавалося, вона не могла вижити. Після того Руж ще дужче розпалив у собі жагу помсти й через довгі роки повалив Хакуко, що правив Сільвельтом».
«А-а... он воно що».

Рен задоволено закивав кілька разів.

«Так, як ви, Герої, уже здогадалися, обличчя пані Атри — точна копія обличчя Луції, дорогої сестри Ружа».

Он воно що... До речі, Покидьок помирився з Батьком саме після смерті сестри Фоула.

«Тоді виходить, що пан Фоул і пані Атра, можливо, діти сестри того короля».
«Схоже на те. Імовірність висока».

Фоул та його сестра при цьому мали розгублений вигляд.

«Ні... навіть якщо так, я мало знаю про походження своєї матері».
«А наша матінка? Вона померла, коли я ще не усвідомлювала себе, тож я нічого не знаю».

Тобто вони родичі Покидька. Он воно що. Тож недарма після війни з Фоблеєм Покидько опікувався Фоулом.
Пам'ятаю, як Фоул плакав, припавши до Батька.

«Мотойясу-кун, не дивись на це як на чужу справу. Запам'ятай і це: якщо пощастить, зможеш переконати того короля».
«Он воно як?»
«Так. Якби покійний Олткрей побачив цю дівчину... ставлення до пана Іватані, можливо, пом'якшалося б».

О, королева та Батько просили мене вирішити, що робити з Покидьком, тож це слушна нагода.

«Зрозумів. Якщо буде наступна можливість, запам'ятаю й це».
«Не знаю, як повівся б той король, але якщо в дитини його заклятого ворога є поруч двійник його сестри... Добре було б, якби він проявив себе як Герой Палиці».
«Авжеж. Інакше Мелромарк не зазнав би таких руйнувань... чи не так?»
«Цілком можливо. З огляду на ту принцесу. Скільки б вона не використовувала короля... і чи можна буде протидіяти цьому навіть зі знанням майбутнього».

І Рен з Іцукі почали обговорювати це між собою.
Що ж, це теж варто запам'ятати.
А червона свиня? Я її однаково вб'ю, тож проблем не буде.

«Що ви збираєтеся зробити з Атрою, ви, двоє!»

Тут Батько, збираючись пояснити ситуацію, зробив крок назад.
Він остерігається, що якщо надто зблизитися, його "викопають".
Я не дозволю нікому чіпати Батька, якому це неприємно!
Якщо хтось наміриться нашкодити йому, поплатиться життям.

«Усе гаразд, пане Фоуле. Це ж не той Фоул, що зараз переді мною».
«Га?»

Фоул, усе ще тримаючи сестру на спині, здивовано схилив голову.
Іцукі вже збирався було пояснити все детально, але Батько зупинив його й прошепотів:

«Якщо поясниш усе докладно, Фоул-кун, гадаю, розлютиться ще дужче. Краще не пояснювати».
«Справді, ви маєте рацію».
«Це все одно, що сказати йому показати сестру незнайомцю. До того ж вона вже мертва. Навряд чи він повірить у таке».
«Саме так. Тоді просто скажи, що покажеш її родичам. Так, Мотойясу-кун?»
«Зрозумів».

Тож план такий: показати Покидьку сестру Фоула.
І від цього Покидько помириться з Батьком, як у першому світі?
Щось я сумніваюся.

«Ми трохи відволіклися, але... Рене, Іцукі. Поки я не вирушу в далекий похід до Великого лісу Нордферат, у Мелромарку в мене буде чимало справ, тож прошу вас підняти рівень Фоулу-куну та іншим».
«Звісно. Заодно виконаю й замовлення з Фоблею».

І так, протягом тижня ми шукали яйце Філоньки й паралельно продовжували пошуки старшої сестри.

За словами Батька, він планує різко підняти рівні, використавши Великий ліс Нордферат, тож яйце ще не вилуплювали.
Так само, як і з островом Карміла.

Щодо пошуків старшої сестри — після того жодних звісток.
Рабів, якими опікувався Батько, вдалося зібрати лише трохи, і, схоже, через інцидент із привидом червоної свині відсоток знахідок не зростає.
Більше того, через червону свиню загинуло чимало людей — і серед знаті, і серед рабів, і серед простолюду.
Уся причина — червона свиня.

«...»

Батько з серйозним обличчям дивиться на старшу сестру моєї старшої сестри.
Зараз ми зупинилися в кімнатах, які підготувала королева.

«Садіно-сан, останнім часом ви надто ризикуєте. Будьте обережні!»

Старша сестра моєї старшої сестри доглядає, а точніше, опікується знайденими рабами.
Схоже, вона ходила з Батьком на легке полювання й зробила необачливий ривок.

«Ой-ой, старшу сестру насварили. Кхе».

Щоправда, старша сестра моєї старшої сестри останнім часом трохи застудилася й іноді кашляє.

«От же ж... Те, що морські монстри дають багато досвіду, це добре... але вони ж і сильні відповідно».

Після того Батько ще кілька разів обговорював щось із нею, ніби плануючи дії під водою.
Старша сестра моєї старшої сестри має вражаючу мобільність під водою.
Цього разу, як я зрозумів, вона робила ривки, ніби вихлюпуючи накопичене невдоволення.

«Слухай...»
«М?»

Тут помічниця смикнула Батька за полу й запитала.

«Що таке, Віндіє?»
«Ти ж скоро знову вирушиш у далеку путь, так?»
«Саме так. Хочу, щоб ви, Віндіє та інші, допомогли підняти рівні дітям із села Садіни та воїнам різних країн».
«Так, це добре, але...»

Помічниця перевела погляд кудись убік.

«Що сталося?»