«У-у, у-у… дос-татньо… ку-у-у-у-а-а-а-а»

Схоже, його мучать кошмари.
Травма від катувань, певно.
Що ж робити… якщо я розповім Батькові, він, бува, не ляже спати поруч із Іцукі.
Батько завжди добрий до тих, хто ослаб.
Втім, Іцукіні кроти й рисі, яких він так береже, теж знають про цю його слабкість і, схоже, вже якось із цим справляються.
Цього разу, щоб я міг непомітно пробратися, я обережно вивів їх із кімнати й попросив переночувати в селі панд.
Якби Коу зараз зайшла провідати Іцукі, вона могла б забрати його з собою, як Луна.
…Треба діяти швидко.
Власне, у мене мав би бути спис, що вміє впливати на сни… але це надто клопітно, тож не користуватимуся.
Просто вжену в нього Спис Сну X і змушу заснути.

«У?! …Хр-р-р…»

Іцукі, якого мучили кошмари, після уколу Списом Сну поринув у такий глибокий сон, що навіть снів не бачить.
Що ж, тепер знімаю з Іцукі одяг.
Інакше не зможу провести огляд.
Я, хто вправний у шитті, легко здеру з Іцукі одяг, навіть поки він спить.
Отак швиденько роздягну його догола.
Звісно, у подобі рисі.
Потім кладу Іцукі горілиць і оглядаю хвіст.
Справді, як і виглядало, він обрізаний десь із середини.
Річ у тім, що Коу дуже цим переймається, тож я й прокрадався сюди, щоб спробувати щось із цим зробити.

«Ну що ж, Іцукі… для тебе, що пізнав правду й розкаявся, настав бонусний час від Усауні!»
«Я, Усауні, джерело сили, наказую. Перечитай усе суще ще раз і зміни подобу цього!»
«Фо-Фейрі Морф! Ось так!»

Іцукі з глухим стуком повернувся до свого звичайного вигляду.
Ми, фейрі-морфи, хотіли перевірити, що станеться, коли герой, чия форма змінена, повернеться до людської подоби, якщо в подобі звіра йому відтяли частину тіла, якої в людини нема.
Якщо нічого не зміниться, то, можливо, це не пов'язано зі зміненою формою…
Розмірковуючи так, я оглядаю те місце, де мав би бути хвіст, — сідниці. І бачу, що шкіра біля крижів, у ділянці попереку, має жахливий шрам, ніби хтось вирізав шматок м'яса.
Схоже, саме тут у подобі рисі виростав хвіст.
Що ж, проведемо експеримент…

«Я, Усауні, наказую небу, наказую землі: відсічіть хибне, з'єднайте розірване, виведіть гній. Сило Драконячих Жил! Разом із моєю магією та силою героя втіліть силу! Я, Усауні, джерело сили, наказую. Перечитай усе суще ще раз і зціли цього силою палаючого вогню!»
«Ліберейшн Фаєр Хіл X! Ось так!»

І ось так, максимально посиленим Ліберейшн Фаєр Хілом я накладаю зцілюючу магію на шкіру там, де в Іцукі був хвіст.
Помалу жахливий шрам на сідницях Іцукі затягується, м'ясо наростає, і слід зникає.
Такі старі шрами високорівнева зцілююча магія може вилікувати.
Батько теж колись лікував тяжкі поранення зцілюючою магією. Щоправда, для втрачених частин тіла потрібна інша магія, але у випадку Іцукі все гаразд.
Хоча Батько — фахівець із лікування, я теж маю хист, тож ефект зцілення в мене високий.

«Хр-р… хр-р…»

Іцукі безтурботно сопе уві сні.
Здається, навіть колір обличчя покращився.
Зцілююча магія — дуже зручна штука.
До того ж від вогняної сили стає тепло. У засніжених горах вона навіть краще за батькове зцілення зігріває й відновлює температуру тіла.
Поки я так розмірковував, старий шрам Іцукі зник.
Оце так.
Тепер… я знову накладаю на Іцукі магію, помахуючи зменшеним списом, наче жезлом.

«Я, Усауні, джерело сили, наказую. Перечитай усе суще ще раз і зміни подобу цього!»
«Фо-Фейрі Морф! Ось так!»

Іцукі з глухим стуком знову став риссю.
Овва? Іцукі з минулого циклу, що лишився в моїй пам'яті, обурено питає: «Чому ви знову повернули його в рись?!» — але я ж не обіцяв повертати йому людську подобу, правда?
Я прийшов заради Коу, яка хвилюється за Іцукі, щоб подивитися, чи можна це вилікувати.
Втім, я й гадки не мав, що хвіст відтяли аж так. Схоже, поплічники Іцукі — нетерплячі дурні, ще гірші, ніж я думав.
То що там із експериментом?
Глянувши на Іцукі, що знову став риссю, я побачив, що його хвіст чудово загоївся.
Ось і лікування завершено.
Лишилося вдягнути його й забратися геть.
І саме в цю мить позаду почувся чийсь крок.

«Хто там —»
«Ось так!»

Я миттю, не зволікаючи, встромив Спис Сну, щоб затулити йому рота.
Я ж ретельно ховався за допомогою Спису Невидимості, невже мене викрили?
Ну, я накладав на Іцукі різні чари, тож, певно, моя присутність якось видала себе.
Так чи інакше, раз мене помітили, треба негайно зреагувати й змусити замовкнути.
Використати тут Спис Вибуху було б небезпечно.

«У-у?!»

Із глухим стуком я встромив спис, звалив його з ніг, а тоді витягнув спис. Переді мною лежав кролелюд у подобі кроля.
Отакої, і не думав, що кролелюд мене вистежить.
Якби це був Вольф, довелося б попітніти.
Утім, я Герой Кігтів, і Батько навчив мене, як посилюватися, тож серед бійців у наметі я один із найсильніших.
Якби це був Батько, я б підлестився й відступив.
Я ж Усауні. Я б попросився, використавши техніку, якою, як я знаю, Батько дозволяє себе гладити.
Колись я обов'язково покажу Батькові цю свою подобу.

Що ж, повернімося думками до кролелюда, якого я звалив Списом Сну.
Ти теж став доволі спостережливим.
Мабуть, почав відчувати відповідальність як підлеглий Батька.

«Твоєму кролячому пануванню кінець, щойно я, Усауні, зможу підібратися до Батька»

Схоже, Батько в моїй голові каже, що я верзу дурниці лежачому кролелюдові, але це, певно, помилка.
Так чи інакше, що робити зі свідком?
Треба вдарити його Списом Ілюзій, щоб він подумав, що йому все примарилося, і затягти його назад у ліжко.
Але цей кролелюд останнім часом якось підріс, тож тягати його буде клопітно.
Ну, можна зачепити списом за підборіддя чи за комір і потягти.

«Ля-ля-ля… Ба-а-ачу все-о-о… Почув якийсь шум, а тут таке цікаве дійство!»
«Ось так!»

Я випускаю другий Спис Сну в бік голосу.
Але спис із глухим стуком пролітає повз.

«Л-Ляфмі?!»
«Це міраж. Якби я не був Героєм Молота, ти б у мене влучив?»

От халепа, Ляфмі з'явився в найгірший момент.
Тьху… Заткнути йому рота буде непросто.
Чи зможу я прикінчити його Списом Вибуху?
І взагалі, сумнівно, що я б у нього влучив, навіть якби він не був героєм.

«Хм… Не знаю, що тебе сюди привело, але ти лікував Джастіса, і Теодор тебе застукав»
«І-і що з того?»

Мене застукали на місці злочину.
Що робити з непритомним кролелюдом і Ляфмі?
Та поки я так думав, Ляфмі підліз під кролелюда, що лежав без тями, і закинув його собі на плечі.

«Гей, чого стоїш. Бери його за ноги. Закинемо його в ліжко так, щоб ніхто не помітив».