«До речі, Ласа-тян іноді теж тихо собі допомагає братикові, еге ж?»
«А?! Чого це я маю бути вагітною від Героя Щита?!»

Так-так, та панда, про яку згадував Мотоясу... Вона якраз завітала до села незадовго до того, як Мотоясу ввів її як персонажа.
Каже, що знайома з Садиною ще з часів Зелтбулю і брала участь у фінальній битві з тією клятою богинею.
Навіть після того, як світ став мирним, вона не полишила роботу найманки, але вирішила завітати до нашого села, щоб провідати бойових товаришів, зокрема й Садину.
Ще й своїх підлеглих притягнула.

І ось Кіль почав чіплятися до неї через її безглуздий вигляд... ну, через те, що вона вбрана у форму покоївки. Але якби вона так відверто не поводилася, навряд чи хтось би в цьому впевнився.
Тож ми найняли її за гроші, назвавши «приманкою для відвідувачів», і поставили продавати товар разом із Кілем.
Звісно, на словах вона вдає, що їй це не подобається, але навіть після закінчення терміну не йде.
Тепер уже діє в команді з Кілем.

«Ласа-тян! У таких випадках треба робити ось такий сором'язливий жест!»

Кіль захопився театром, тож уже не соромиться вбиратися в жіноче і легко виконує різні пози.

«Т-так?»
«А тепер репліка: "Н-ні! Чому я вагітна?!"»

Та невже від перестановки слів щось зміниться?
І взагалі, Кілю... ти хоч розумієш, що кажеш?
Якщо розумієш — то отримаєш прочухана.

«Чому це?! Не смій таке казати!»
«Кілю, а де ти навчився таких слів? Пізніше доповім про це Наофумі-сама»
«Е? Серйозно? Це що, мене зараз відчитають?»

Правильно зрозумів.
І справді, від кого ти це почув?
Підозрюю, що від Садини або когось із работорговців.

«Пі!»

А, он і філоріял, якого Мотоясу назвав Луною.
Сидить на голові в Кіля і завжди бадьоро позує.
Кажуть, забарвлення трохи інше.
З Імією теж добре ладнає, вийшов такий собі філоріял, прикріплений до Імії, Кіля та панди.
Разом із Кілем на чолі — одні з тих, хто найбільше приносить прибутку селу.

«Саса-тян»

І раптом Садина вже стоїть за спиною в панди й обіймає її ззаду.

«Ходімо разом із сестричкою розважимось із Наофумі-тян? Як ті сестрички з розповідей Мотоясу-тян»
«Ги?! П-припини... Я не...»
«Сестричка все знає~ Ти закохалася в Наофумі-тян, який влаштував тебе на роботу»
«Це не...»

Чорт... Ця теж заражена.
Користі від неї нуль, але тип такий самий, як Садина.
Може збитися в зграю й напасти на мене.
Треба посилити пильність.

«Хіба ви не слухаєте мене? Я ж розповідаю про подальшу долю філоріялів»
«Кажи собі»
«Тоді продовжую»

І Мотоясу почав розповідати про те, як там зараз філоріяли.
Хоча, судячи з усього, всі вони вже тут, тож відмінностей небагато.

«Тепер про Куро»
«Цього я знаю. Це ж той буйний філоріял, що прив'язався до Рена»
«У...»

Рен, який мовчки спостерігав, замовк.
Поруч із ним — філоріял у людській подобі, одягнений у чорне, на зріст як учень середньої школи.

«Гм? Цей Чорний Громовержець чимось потрібен?»

Спочатку це було замовлення на ім'я Фіторії про те, що на якійсь фермі є надто буйний філоріял. Але коли Мотоясу доручили цю справу, він чомусь викликав Рена, щоб той із ним порозумівся, і той філоріял прибився до нас.
Кажуть, йому сподобалася атмосфера, яку випромінює Рен, чи щось таке.

Ну, перед тим Філо його добряче відлупцювала, але він не збирався вгамовуватися й безперестанку вигукував якісь незрозумілі підліткові дурниці та хтиві фрази.
Він намагався накинутися на Філо, мовляв, «гарненька дівчина», за що й отримав прочухана. Ми вже думали, що з ним робити, аж тут усе швидко вирішилося.
Я був вражений майстерністю Мотоясу, але з цієї розповіді все зрозумів.

«Ану ж бо, Рене. Ходімо разом зануримо світ у пітьму й побудуємо гарем»
«Шкода, але відмовлюся. Я з цим зав'язав»
«Хе-хе-хе... Навіть якщо опиратимешся, Чорне Благочестя, що лежить у твоїй основі, нікуди не зникне. Падіння — лише питання часу»
«Змилуйся...»

Ось так Рен страждає від тиску.
Кажуть, продати його теж проблема, тож не знають, що з ним робити.
Ну, Рен останнім часом уже ніби звик.

«Саме так. Куро трохи підросла. Як і Рен»

Тобто історія ганьби Рена продовжує писатися далі... Співчуваю.
І взагалі... Рен та Іцукі в розповідях Мотоясу мають зовсім інші характери, ніж зараз.
Рен, якщо чесно, став серйозним і відданим, а Іцукі, як би це сказати... мовчазний.
А в суті своїй Рен — підліток із комплексом головного героя, а Іцукі — злий на язик.
...Ну, іноді проблиски проглядають, але хтозна.

«Мабуть, існують і такі світи»
«Це світ, де Іцукі-сама врятував мене»
«Іноді, схоже, буває вже запізно...»
«Але ж ви все одно рятуєте»
«Лісіє-сан...»
«Іцукі-сама...»

Так-так.
Годі вже з цими ніжностями.
Робіть це вдома.
А краще — просто йдіть додому зараз.

«Ось так усе й склалося з філоріялами. Ще є питання?»

Ігноруючи Мотоясу, який таке розповідає, розмова триває далі.
Схоже, ніхто взагалі не збирається його питати.

«Ну, загалом усе правильно. А як щодо записів кохання Ґаеріона до Наофумі?»
«Заткнись! Забирайся з села негайно!»

І ось воно.
Серед цих проблем є одна, яка займає чимало місця, — оце.
Чи варто називати її самицею Ґаеріона?
Месріон — і годі.

Вона оселилася в селі.
Як вона взагалі тут опинилася? Усе почалося з того інциденту на День святого Валентина, коли шоколадні монстри почали буянити.

«Хе-хе-хе! Ґаеріон нарешті знайшов чудове тіло!»

Під час битви в Зелтбулі вона відділилася від тієї хвилястої шоколадної маси й кинулася на мене.
Виглядала як шоколадний дракон.

«Ой!»
«З'явитися тут... Не дозволю! Бріонак X!»
«Гм, Герою Списа, ти завжди...»

Мотоясу збив того шоколадного дракона, що летів на мене. Я тоді не знав, що це таке, тож не звернув уваги...
Але вона зібрала своє розкидане тіло, сховалася в підземних каналах Зелтбулю, накопичила сили й за деякий час знову з'явилася.
І ось вона зустріла Таніко... до цього моменту все було добре, але потім почала битися із самцем Ґаеріона за ядро.

«Фу, Ґаеріон — самиця. Тобі, самцю, не подолати бар'єр статі, тож Наофумі залишиться неприступним»
«КʼЮ-Ю-Ю-Ю-Ю-Ю!»

Якщо чесно, обидва мені набридли.
Хай би повбивали одне одного й зникли.
Але, звісно, вона програла самцю Ґаеріона, який зібрав майже всі фрагменти Драконового Імператора.
Після того вона на деякий час зникла, але нещодавно повернулася в село.
Кажуть, вона поцупила фрагменти в Драконового Імператора зі світу Грасс.

Ну, той гомодракон... До речі, проблема в тому, що Таніко й гомодракона зараз немає в селі.
Якби вони були, можна було б її їм підсунути.
Коли в розповіді Мотоясу з'явилася Таніко, самець Ґаеріона зрозумів, що в ньому сидить його батько, і випарувався.
А Таніко подалася за ним.
Ну, іноді вона повертається в село й розмовляє з Реном чи Лато.
Рен, здається, теж допомагає в пошуках Ґаеріона.

А що самець Ґаеріона робить? Окрім того, що тікає від Таніко, він ще шукає легендарні ліки зі зміни статі.
Невже він думає, що якщо стане самицею, я з ним зв'яжуся?
Усе ж дракони дурні. Філоріяли так само.

«Ґаеріон почекає, поки не буде готове нове тіло. Старша сестричка спіймає того самця й змусить його зробити дітей із поміссю раф і філоріяла»

Тобто вона каже, що в нинішньому вигляді не може мене спокусити... Так кинь уже це шоколадне тіло.
Скільки можна займати тіло сезонного монстра?
Розмова відхилилася від теми.
Месріон, схоже, чекає, поки буде готове нове тіло для переселення.
А для цього найкраще — діти від самця Ґаеріона, тож вона хоче підкласти йому раф як партнерку.
Непомітно виробляє етично небезпечні речі.

«Наофумі, чекай. Ґаеріон стане схожим на ту рафоподібну істоту й розважить тебе»

...Вона взагалі викинула свою драконячу гідність і гордість?
І взагалі, Мотоясу притягнув у цей світ неймовірно проблемних створінь.
Якби вона змінилася через підвищення класу, було б швидше... Ну та гаразд.

«І ти думаєш, я з тобою зв'яжуся? Годі вже. Ти, шоколадна!»
«Ня~ Ніжний Наофумі теж гарний, але дикий Наофумі — ще кращий. Хочу, щоб ти лаяв мене ще більше»
«Дістала...»

Годувати увагою того, хто її вимагає, — марна справа.
До того ж у тілі шоколадного монстра її не вб'єш.
Неймовірно клопітно...