Цей паскудний хлопчисько зневажив навіть Сакуру, і терпець зарученій урвався, як я розумію.

«Хм! Гаразд! Якщо зумієш хоч трохи поранити мене — визнаю поразку й вибачуся за все, що було. Такі, як ви, мені й одній під силу. Нападайте!»
«...Зрозуміла».

Заручена кивнула й відпустила Сакуру.
Сакура підвелася, посадивши заручену собі на спину.

«Ти вся відкрита! З глузду з'їхала?»

Цієї миті паскудний хлопчисько кинувся на неї з коротким мечем.

«Ха! Хей! То!»

Сакура ухилилася від усіх атак.
Яке там "відкрита", як я розумію.

«Тьху! Чому я не влучаю?! Ти ж не виглядаєш такою швидкою!»
«Можу й швидше, але я просто читаю твої рухи!»
«Тьху! Хм! Це ще не все! Не смій ухилятися! Якщо ще раз ухилишся — пошкодуєш!»

Хоч вона так і казала, нема чого підставлятися під удари.
Сакура ухилилася від атаки й підчепила її ногу.

«Ай! Ти поранила мене! Цього я не пробачу!»

Хлопчисько люто витріщився, Сакура відповіла таким самим поглядом.

«Хіба не казала ти: "Якщо хоч трохи пораниш мене"?»
«Це не рахується! Я просто впала!»

Заручена відповіла спокійно, і хлопчисько розлютився ще дужче.

«Тьху! Давай, пускай кров і падай! Не смій ухилятися!»

Сакура з зарученою на спині ухилялася від короткого меча й магії, яка, хоч і мала бути несподіваною, читалася здалеку.

«Туди, праворуч, ліворуч, фінт».

Заручена, схоже, теж читала рухи супротивниці й давала точні поради, тож Сакура встигала.
Можна було б ухилятися диким інстинктом, але іноді рухи були непередбачувані — схоже, вона трохи зналася на якомусь дивному стилі.

«Тоді я атакую!»
«Що?!»

Сакура вже зібралася контратакувати, трохи напруживши ноги...

«Хааааа!»
«Таааааа!»

...як раптом її збило з ніг убік.

«Гав—! О...»
«Кяаааа?!»

Через раптовий удар збоку Сакура разом із зарученою впали, не встигши згрупуватися.

«О...»

Заручена швидко підвелася — а в Сакури з голови... з рани рясно лила кров.
Кх... сама згадка про це стискає серце...

«Сакуро!»
«Щ... що сталося...»

Заручена поспіхом перев'язувала рану, а Сакура, не втрачаючи бойового духу, намагалася підвестися, коли перед ними з'явилися поплічниці хлопчиська — жінка з рукою, що перетворилася на велетенську драконячу лапу, і жінка з крилами. Вони стали, затуляючи хлопчиська.

«Панно Нано... ти в порядку?»
«Серйозно... що ти тут робиш?»
«Лердіє! Ашель!»

Хлопчисько, усміхаючись із впевненістю в перемозі, відповів їм.

«Гадати, як тут опинився філоріял... мутант...»
«Еге ж... чого ти з такими зв'язався?»

Сакура випромінила вбивчу ауру, дивлячись на них.
Достатньо було одного погляду, щоб зрозуміти.
Хоч вони й мали людську подобу, це були дракон і грифон.

«Не знаю! Цей філоріял раптом напав на мене!»
«Брехня!»

Заручена, зупиняючи кров Сакури, вигукнула.

«Це ти перша дістала зброю й напала! Ти сама почала бійку без нашої згоди!»

Почувши відповідь зарученої, двоє, що втрутилися, глянули на хлопчиська.
Але навіть не перевіривши, вони сказали ось що:

«Нана, сестра Такто, не може брехати. Схоже, принцеса якоїсь країни, яку зачарував філоріял, справді хвора на брехливість».
«Еге ж, ті, хто любить філоріялів — нелітаючих птахів, — усі брехуни».

Хлопчисько, певний своєї перемоги, дражнився з-за їхніх спин.
Як же це бісить!
Будь я там — убив би його на місці!

«Так чи інакше, за спробу зачепити панну Нану — смертна кара! Прийми свою смерть!»
«Здохни, філоріяле!»

Обидві почали виголошувати потужні заклинання й випустили магію.
Це були величезна крижина й ущільнений смерч.

«Мелло, небезпечно!»
«Кя! Сакуро?!»

Сакура відштовхнула заручену, затуляючи її собою.
У цю мить крижина й смерч, що летіли на неї, здалися Сакурі повільними.

«Няв!»

Тієї миті, коли Сакура відчула небезпеку для життя...
Суперниця випустила з неба вогняну кулю, яка вибухнула, захищаючи Сакуру.
А тоді відбила крижину й смерч, що втратили швидкість.

«Що ви робите, няв!»

Суперниця з помічницею на спині приземлилася й стала, затуляючи Сакуру.

«Гм? Драконій Імператор...? Невже ти захищаєш філоріяла... Безсоромний Драконій Імператор, ганьба для всіх драконів. Ти заслуговуєш на смерть!»
«Це підлість — нападати втрьох на поранену!»
«Як ти смієш називати мене, наймогутнішого й найшляхетнішого Драконячого Імператора, підлим! Ти, нікчемний і мерзенний дракон, що захищає якихось філоріялів!»
«Дракон там чи філоріял — неважливо, няв! Підлість — вона й є підлість!»
«Хм, для таких черв'яків, як філоріяли, підлість — не підлість! Ти просто потрапив мені на очі, тож я вб'ю тебе жорстоко!»

Сакура й суперниця перетнулися поглядами.
Вони були суперницями в боротьбі за Батька, але, схоже, кожна щось відчула.
Можливо, між ними зародилося щось на кшталт бойового побратимства.

«Це... Драконій Імператор, відмінний від тата... Він жахливо... себелюбний... Зовсім не такий, як тато...»

Помічниця теж, глянувши на супротивника, розпалила в собі бойовий дух.
Мовляв, це оскверняє гордість і гідність драконів.

Ха! Мені про це нічого не відомо.
Але ж вона захистила Сакуру. Цього разу варто подякувати їй.
І... доводиться визнати, що вона гідна бути суперницею.

«З'явитися так безтурботно — саме вчасно. Я заберу ці уламки!»
«Я не програю такому драконові, що не має драконячої гордості, няв!»

Сварка дітлахів переростає в справжню битву.
А суперниця ж має при собі чимало уламків Драконячого Імператора, які ми зібрали.
Але... гадаю, суперниці, що не пройшла підвищення класу, а лише покращення здібностей, буде важко перемогти.

«Тепер я захищатиму Сакуру!»

Заручена стала попереду, затуляючи Сакуру, і, хоч суперниця з'явилася раптово, підтримала її як союзницю.
Але заручена й суперниця, що поступалися рівнем, невдовзі опинилися в скруті.
Втім, з огляду на різницю в рівнях, що перевищувала вдвічі, вони трималися напрочуд добре.

«Отримай!»

Хлопчисько випустив магію як перший удар, а грифон і Драконій Імператор приєдналися до атаки тієї ж миті.

«— Ейрстоун Шилд!»

Магія вже летіла в Сакуру та її супутників.
Зупинити її було неможливо, і помічниця вже ладна була втрутитися, коли в гру ввійшла тінь. Щит, викликаний навичкою, погасив магію хлопчиська.
А тоді, миттєво відбивши атаки грифона й Драконячого Імператора, що летіли на заручену й Сакуру, він промовив:

«...Не знаю, що тут сталося, але виглядало це як односторонній напад, тож я вирішив втрутитися».

Там стояв Батько, тримаючи на руках крота.
Оце так Батько!
З'явився саме в момент кризи!
Але ж заручена надто багато розповідає.
Втім, Батько ж бо крутий.