«Хрю-хрю-хрю!?»
«Мені більше нема про що з вами говорити. Можете собі голову ламати скільки завгодно. Але факт лишається фактом: я особисто бачила все на власні очі. Не думайте, що зможете відкрутитися»
«Хрю-і-і-і-і-і-і! Хрю-хрю!»
«Заткнися»

Королева промовила заклинання, і крижана клітка повністю замкнула Червону Свиню.
Червона Свиня намагається розтопити лід магією.
Не дозволю.
Я швидко скасував її магію.

«Ха-ха-ха! Яке ж бо це жалюгідне видовище»
«—!?»

Зачинений, Червона Свиня стогне.

«Батьку, давайте показуватимемо на нього пальцем і сміятимемось. Зло спіймано»
«У-угу…»

Коли я показав пальцем на Червону Свиню й засміявся, Батько теж відповів, хоч і з дещо пригаслим ентузіазмом.

«Гр-р-р-р-р!»
«Отже, Олткрей, ви уважно слухали моє повідомлення? Про те, щоб передати володіння Сеаетт комусь гідному задля дружби з напівлюдьми, та решту всього…»
«Чому я маю це робити!»
«Щоб уникнути війни»
«Жодної дружби з Сільтвельтом не потрібно! Саме зараз настав час для вій— ай!»

Покидьок знову отримав від королеви.
Мені вже набридло це видовище.

«Ох… Я щиро радий, що пан Кітамура дозволив мені повернутися. Схоже, жодної потреби його захищати справді немає»

О! Ось воно, коронне вміння королеви.

«Я сподівалася знайти спосіб уникнути цього, але, схоже, не вийде»

Як же це знайомо.
Хоча, здається, минулого разу було схоже?

«Я довічно позбавляю вас обох королівських повноважень»
«Що!?»
«Хрю!?»
«Готуйтеся до суворого вироку згодом»

Королева відрізала без вагань.

«Не дозволю зам'яти цю справу, зрозуміло?»

Покидька вбивати не можна, а от Червону Свиню — можна.

«Якщо я перестану бути членом королівської родини, всі причетні так просто не змовчать»
«Певно, що так. Але цього часу героям вистачить, аби втекти. А на вас, Олткрей, чекає ваш вирок»
«Я не відступлю!»
«Так, і я відповідатиму скільки завгодно. Допоки ви не покаєтеся, скільки буде потрібно»
«Тьху…»

Покидьок стогне, визнаючи поразку.
Певно, як не крути, а Покидьок таки живить до королеви певні почуття.
Пригадую, він мав досить кумедний вигляд.

«Гаразд, усе, мені байдуже. Почнімо з цього: герої, чи не хочете накласти на цих дурнів якесь покарання?»

Королева повністю тримає ситуацію під контролем.

«Здається, я трохи відстав від подій…»

Батько, схоже, не встигає за розвитком ситуації.

«Не хвилюйтеся. Схоже, з Наофумі знято звинувачення, і ми зможемо спокійно покинути цю країну»
«Може, й так, але щось тут нечисто. Доведеться питати в Мотоясу, що робити далі»

Я підняв руку.

«Пане Кітамура, прошу»
«Найкраще покарання — перейменування. Олткрей віднині буде Покидьком, а та принцеса — Червоною Свинею»
«Що!?»

Батько, а за ним Рен та Іцукі, скривили голоси від подиву.
Але королева ледь усміхається.

«Що ж, нехай буде. Тоді сповістимо всю країну. Віднині ви — Покидьок і Червона Свиня»
«Що!? Спис! Цей фальшивий геро-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-й!»

Червона Свиня продовжує шаленіти в крижаній клітці.

«Гаразд, із покаранням покінчено… Ув'язніть Покидька та Червону Свиню»

Королева клацнула пальцями — лід розтанув, і тіні разом із новоприбулими лицарями повели Покидька та Червону Свиню.
Вони щосили опираються.

«Геть звідси, Паралізуючий Спис!»

Я проткнув обох.
Тепер вони паралізовані й не можуть рухатися.
Тим часом довкола лицарі, кривлячись, лікують при смерті поранених солдатів та інших і забирають їх.

«Отже… Як ви бачите, у моїй країні Мелромарк існують сили, що прагнуть переслідувати Героя Щита, і навіть моєї влади поки що недостатньо, аби повністю приборкати фракцію Покидька. Доведеться поступово, крок за кроком, закручувати гайки»
«Ага…»
«Я зрозумів ситуацію»
«Існує висока ймовірність, що через небажаний для них розвиток подій темні сили Трьох Героїв або вбивці спробують зазіхнути на моє життя. Я докладу всіх зусиль, аби повернути Мелромарк до стану, який був до Хвилі, але героям я раджу вирушити до Фобрей»

Тут королева пояснила становище в країні та обставини призову Чотирьох Священних Героїв.

«Тобто для нас необхідно вирушити до Фобрей»
«Так, я так вважаю… Але що скажете ви, пане Кітамура?»
«Якщо можливо, я хотів би поки що уникати Фобрей. Навіть якщо їхати, то спершу варто достатньо підсилити Батька та інших і забезпечити безпеку»
«Отже, є певна причина?»
«Саме так»

У Фобрей перебуває Такт.
Навіть наодинці я здатен його випарувати, але краще перестрахуватися.
До того ж є ще багато інших справ, і Батько, Рен та Іцукі зауважили, що немає жодних проблем відкласти розбирання з метушнею у Фобрей на потім.
Саме так.
Спершу варто зробити те, що потрібно зробити в Мелромарку.
Минулого разу через убивство Покидька я не міг залишитися, але цього разу завдяки допомозі королеви я можу певний час побути тут.
Щоправда, Троє Героїв можуть почати бешкетувати, тож діяти треба з обережністю.
А, до речі, Еклер і королева колись дечого мене навчили.

«Щодо справи Трьох Героїв — я знаю місце, де вони проводять нелегальні дослідження»

Еклер та інші провели розслідування й казали, що мають достатньо доказів того, що Троє Героїв займаються небезпечними дослідженнями.
Якщо вдарити по тому місцю, цього буде достатньо для тиску.

«Мені потрібна мапа»
«Так. Принесіть мапу»

Королева віддала наказ, і солдат приніс мапу.
Спираючись на знання з минулого разу, я вказав на фортецю — дослідницьку лабораторію Трьох Героїв.

«Якщо вдертися сюди, можна отримати достатньо доказів. А якщо хочете, можу просто зараз перетворити церкву Трьох Героїв на попелище?»

Адже я можу вбити Папу Римського випереджальним ударом.

«Схоже, матеріалів, аби заткнути рота всім причетним, достатньо. Тоді пришвидшимо збір підтверджень»

Королева теж у бойовому настрої.
Ну, звісно, вона ж ускочила в халепу з призовом героїв, тож виправдатися їй буде непросто.

«Отже… Ми запобігли змові… Пане Кітамура, чи не час уже розповісти нам?»
«Ну, не те щоб це було зовсім безпечно, але ворогів ми розчистили»
«Ем, схоже, Мотоясу щось знає, так? Ну, таке відчуття, що він усе наперед бачить. Інакше це не пояснити»
«Мотоясу, схоже, багато разів проходив цикл цього світу»
«Тому він знає про всі змови та події й допомагає нам. Так він казав»
«П-правда!? До речі, він же казав, що прийшов рятувати нас із майбутнього»
«Саме так»

Я кивнув, а потім подивився на Батька.

«То з чого почнемо пояснення?»
«Хм. Щодо цієї змови — питання вирішене, тож усе гаразд, так?»

На питання Іцукі всі кивнули.
Довгим же був цей шлях.

«Здається, минулого разу, у тому циклі, королеви не було, тож ти розніс короля, солдатів і тих, хто мав стати твоїми союзниками?»
«Саме так. Потім я забрав Еклер із підземної в'язниці, спалив церкву Трьох Героїв магією й утік через портал»
«Ж-жорстока ж у вас історія»

Іцукі, затинаючись, висловив свої враження.
Хіба?
Я вважаю, що іншого виходу тоді не було.