«Але все одно весело»

— Схоже, Батько насолоджується цим полюванням.
Що ж, підводні бої — рідкість, а старша сестра старшої сестри, як кажуть, спеціалізується на боях під водою.
Море прозоре й гарне.
Проблема лише в тому, що мені й Батькові не йде досвід.
Решті — йде.

«Наофумі-тян, якщо відпочинемо на найближчому острові, може, потім підемо зі старшою сестрою в глибші місця? У старшої сестри є одне рекомендоване місце!»
«Ну, не знаю... Пані Лараса, здається, ще хоче пошукати біля того затонулого корабля, і мені цікаво, наскільки глибоко ми зможемо зайти... Але якщо думати про силу пані Садіни...»
«Я впораюсь. Наофумі-тян та решта дітей стараються, тож усе буде добре»
«Так! Ходімо ще глибше! Туди, куди... філоріял не зможе дістатися!»
«М-му! Сакура не програє!»
«Програти дракону — це ганьба!»
«Це можна так казати? Для перегонів надмірні тренування теж не корисні, чи не так?»

Суперниця провокаційно звертається до Юкі-тян.
Якщо не припинить — заколю.

«К-... прикро...»

Юкі-тян промовила це з досадою.
Я чудово розумію ці почуття.

«Хоч як там є, ви добре ладнаєте»
«Що? філоріял — моя суперниця!»
«Он як? А хіба не тому ти сказала те зауваження, що хвилюєшся за її стан?»
«Гаеріон-тян, виявляється, цундере...»
«Щ-що?! Ні! Гаеріон казала це не з такою думкою!»

Від слів старшої сестри старшої сестри суперниця заметушилась.
Саме так!
Не може бути, щоб суперниця хвилювалася за пані філоріял!
Інтуїція старшої сестри, виявляється, не дуже точна.

«Ну годі, годі. Якщо йти так глибоко, краще дістати справжнє підводне спорядження. Спочатку перекусимо, а тоді вирішимо»
«Зрозуміло!»
«Тоді йдіть за пані Садіною, вона проведе до човна»
«Гаразд. Старша сестра постарається»

Сказавши це, Батько, вхопившись за старшу сестру старшої сестри, рушає вперед.

«А-а, зачекайте!»
«Чекайте!»

Суперниця й Сакура-тян ідуть слідом.

«Тоді, Юкі-тян, ходімо»
«Зрозуміло!»

Я йду за ними.
Чомусь здається, що старша сестра старшої сестри добре вписалася в компанію Батька.
Недарма вона та людина, на яку поклалася Філонька.

І ось ми відпочиваємо на березі найближчого острова.
Панда, дбайливо тримаючи врятовані монети, перераховує їх.
Мабуть, це в нього професійне — він же найманець.
До речі, в минулому циклі він так само дбайливо ставився до грошей, отриманих від Батька.
Йому подобається така робота?

«Що можна зробити з цими грошима... Випивка? Ні, краще оновити спорядження...»

Схоже, він думає і про свою частку здобичі.

«Пане Ласа? Ну як? Подобається?»
«Ага, хоч і прикро, але мені справді подобається...»

Панда зухвало відповідає на питання Батька.
Тобі ж подобаються лише гроші, правда?

«Це чудово. До речі, я хотів попросити тебе про одну річ пізніше. Можеш розглянути це позитивно?»

Коли Батько ніби ненароком спитав, Панда різко настовбурчив шерсть і витріщився на Батька.
Що за реакція?

«Чого ти хочеш?!»
«Не треба так напружуватись...»
«Он як? Тоді давайте сьогодні ввечері знову весело погуляємо зі старшою сестрою. Старшій сестрі теж подобається випивати з Саса-тян»
«Ти хочеш мене напоїти до нестями! Ви, удавоподібні чудовиська!»

Що він верзе?
Панда, схоже, щось неправильно зрозумів.
Мабуть, через те, що старша сестра старшої сестри полюбляє випити.
А Батько хоче завербувати Панду.

«"Удавоподібні чудовиська" — це вже занадто...»

Батько чухає щоку.

«Я нічого не плутаю!»
«Пані Садіно, ви лише створюєте непорозуміння, тож помовчіть трохи»
«Он як?»

Батько приклав пальця до губ, роблячи зауваження старшій сестрі старшої сестри.
Потім повернувся до Панди.

«Моє прохання таке: пане Ласа, я хочу найняти вас. Станьте моїм товаришем як найманець»

І тут Панда, ніби й не було того переляку, злегка втомлено почухав голову.

«Он воно що. Тобто ти хочеш завербувати мене як бойову одиницю. Тому й робив усе те, щоб втертися в довіру, і силою тягнув мене на це полювання?»
«Ну, якщо так подивитись... Але я просто хотів поговорити з тобою й добре провести час — це не єдине. Я хочу, щоб ти був поруч, із багатьох причин»
«Лестощі мені не потрібні. Не знаю, що саме в мені тебе зацікавило, але я коштую недешево. Тебе це влаштовує?»

Батько клацнув пальцями й кинув Панді золоту монету.

«Так. Звісно, ми обговоримо деталі, включно з терміном найму. Я не збираюся робити тобі погану пропозицію»

Панда спіймав золоту монету, глянув на Батька й зухвало посміхнувся.
Потім, ніби злегка здавшись, відповів із зітханням.

«Зрозумів. Справді... Схоже, платять непогано, але робота буде клопітка»
«Я не дам тобі прогоріти. Найманець — це робота, де смерть завжди поруч, і зі мною це не зміниться»
«Чітко й зрозуміло. Ну що ж —»
«Це ж план зробити з Саса-тян ідола, так? Наофумі-тян»

Від слів старшої сестри старшої сестри Панда мало не впав.
Схоже, Панда не може дати ради старшій сестрі старшої сестри?

«Пані Садіно, ну це вже занадто... Хоча, якщо це в межах того, що тішить пана Ласу, я не проти зробити його симпатичнішим»
«То ти все-таки хочеш зробити з мене іграшку?!»
«Та ні ж бо, заспокойся. Я просто хочу побачити, яким гарненьким стане пан Ласа»

Каже він, але Панда, схоже, не збирається послаблювати пильність.

«««Бенте від брата — просто бомба!»»»

Між тим звіролюди, підлеглі Панди, захоплено їли бенто, яке приготував Батько.
До речі, Батько після того ще й готував страви з наполюваних монстрів.

«Так, Мотоясу-кун, схоже, тренування Юкі-тян закінчилося. Що робимо?»
«Ну... Спочатку поверну Юкі-тян до стайні, а потім зустрінуся з виробником для наступної домовленості»

Припускаю, вона бігатиме десь, щоб відчути покриття.
Пам'ятаю, ми планували щось таке.
Здається, йшлося про те, щоб Юкі-тян відчула, як бігти по траві.

«Гаразд, зрозумів»
«Он як? Тоді, може, старша сестра тебе підвезе?»

Старша сестра щось надто дбайлива.

«Немає проблем. У мене ж є портал»
«Справді?»
«Саме так! Тож, Юкі-тян, раз із їжею закінчили, повертаємось?»
«Зрозуміло! Помірні тренування, помірне харчування! Усе заради перегонів»
«Тоді, Мотоясу-кун, я повернуся надвечір»
«Гаразд. Портал Списа!»

І я, взявши Юкі-тян, першим повернувся до Зелтбула.

До речі, Панда, який здивувався, коли я зник через телепортацію, — як розповів Батько, коли повернувся, — саме тоді зрозумів, що Батько — герой.
Я одразу пішов до виробника й отримав вказівки.

Як я й думав, там було тренування, щоб Юкі-тян відчула трав'яне покриття.
Юкі-тян була задоволена якістю трави, але випливла проблема: коли вона сильно відштовхувалася, шматки дерну відлітали.
Тож їй довелося тренуватися бігти швидко, але при цьому дбайливо ставитися до трави.

«Оце так! Було весело!»

Батько повернувся через портал у величезному збудженні.
Щось хороше сталося після того, як я пішов?

«О? А куди подівся Панда?»

За Батьком стояли лише старша сестра старшої сестри, Сакура-тян, асистент і кріт.
А де суперниця?

«А-а... Пан Ласа сказав, що сам поведе човен, навантажений врятованим скарбом, і не слухав ніяких заперечень. Я пропонував допомогти, але він і слухати не хотів, тож довелося залишити його»