Я мовчки готуюся веслувати.
Батько, схоже, виконав прохання Сакури й наклав ауру.

«Що ж, веслуємо».
«А, так. Я теж допоможу».

Разом із Батьком ми веслуємо в унісон.
Звісно, і я, і Батько маємо достатньо сили, тож човен помчав зі значною швидкістю.

«Ого! Хитає-хитає!»

Панди щосили вчепилися в борти, аби не випасти з човна.

«Ой, як же весело!»

Старша сестричка ефектно вистрибнула з моря, зробила оберт у повітрі й повернулася назад у воду.
Оце так. Стрибок, що нагадує шоу в океанаріумі.

«О-о…»

Батько, здається, задивився на цей вчинок старшої сестрички.
Очі аж сяють.

«Уже час, мабуть? Наофумі-кун, зупиніться».
«У-у, гаразд. Зрозумів».

За вказівкою старшої сестрички ми припиняємо веслувати.
Побіжно поглядаю на поверхню моря.
Красиво. Прозорість дуже висока.
Щоправда… схоже, це район із чималою кількістю рифів.
Звісно, острів теж поруч.

«Якщо трохи пропливти, можна дістатися острова, але сьогодні тут буде і купання, і винищення монстрів, і підйом із дна».
«Я чув про це, але чи все буде гаразд?»

І саме в цей момент блакитна акула — монстр у формі акули, що був поруч, — атакує старшу сестричку.
Та плавним рухом ляснула блакитну акулу хвостовим плавцем по морді, а тоді швидко проткнула її гарпуном.

«Усе гаразд, у цьому мілководді нічого серйозного не водиться. Навіть Саса впорається».
«Не смій вважати мене слабкою!»

Панда обурюється на старшу сестричку.
Слушно. На суші вона, мабуть, непогано б показала себе.

«Та годі вам, ми ж поруч, тож усе буде добре».
«Саме так. Із нами поруч будь-який монстр — дрібниця».
«Хм. Цікаво, надовго цієї хоробрості вистачить».

Панда сказала це з нульовою переконливістю.
Якщо так думаєш — просто дивись.
І побачиш різницю в силі!

«То що, вирушаємо?»
«Так. Усі, якщо з’являться монстри, не панікуймо й биймося впевнено. З таким складом ми не програємо. Якщо щось станеться — покладайтеся на пані Садіну, мене чи Мотоясу».

І ось так ми пірнули в море.
До речі, купальники, які вдягли асистентка й Кріт, мають зачарування, що полегшує рухи під водою.
Юкі й Сакура вміють чудово плавати.
Вони навчилися цього на острові Карміла.

«О, знайшла монстра!»

Схоже, інші монстри збираються на запах крові блакитної акули, яку вбила старша сестричка.

«Тоді сестричка піде перша!»

Старша сестричка швидко пливе крізь воду й протикає монстрів гарпуном.
Хоч би якими високими були її характеристики, у підводному бою я поступаюся старшій сестричці.
Може, використати навичку й прострілити?

«Гей!»

Панда разом зі своїми підлеглими звіролюдьми б’є по воді веслом, виманює монстрів, що атакують із моря на поверхню, немов піраньї, і розтинає їх пазурами.
То вона не пірнає?

«Пані Раса не заходить у море?»
«Подумай про придатність! Море — хай вона ним займається…»
«Саса-тян, на дні є затонулі кораблі! Може, там повно скарбів!»

Панда жбурнула весло й пірнула в море.
Меркантильна панда.

«Де тут скарби?!»
«Швидко! Очі аж горять! Пані Раса така меркантильна!»
«Заткнись! Просто пірнаймо вже!»
«Гаеріон і решта б’ються з монстрами!»

Суперник теж перетворився на дракона й… спритно пливе.
Вигинається туди-сюди, аж моторошно, і так перевозить асистентку й Крота.

«Зовсім інший стиль бою, ніж на суші… Плавати теж весело!»
«Т-так. Просуваєшся вперед, ніби риєш землю. Щоправда, по монстрах важко влучити…»
«Опір води сильний. Думаю, краще робити акцент на колючих ударах, але з коротким мечем це складно. До того ж магія в тебе земляна…»

Батько, схоже, розмірковує над порадою Крота.
І тут старша сестричка підпливає до Батька й плескає його по плечу.

«Тому сестричка й підготувалася!»

І вона дістає з човна довгу скриню, яку, схоже, привезла, і роздає гарпуни Кроту, асистентці, панді та її підлеглим.

«Вони дешеві, але воюйте ними!»

Під наконечником гарпуна щось схоже на гуму.
А, я знаю, що це.

«Тягнете оцю гуму назад, прицілюєтеся й відпускаєте руку. Тоді гарпун із силою влучає в ціль».

Ось так старша сестричка проводила інструктаж.
Я теж колись користувався гарпуном як зброєю, тож знаю.

«Що ж! Час полювання! Ану, Юкі! Трохи розімнемося!»
«Докладу зусиль!»

Я разом із Юкі пливу й атакую монстрів.
Це, певно, для того, щоб панди, асистентка й Кріт набралися бойового досвіду.
Тож я не використовую навички.

Сила, яку не дає сам лише рівень, — щоб здобути довіру, іноді доводиться стримуватися, і це вкрай дратує.
Хотілося б піти до сильніших монстрів, але в морі я погано орієнтуюся.
Звісно, з ігрових знань я знаю, що тут є підводні локації й підземелля, але не тут.

Разом із Юкі я протикаю монстрів і викидаю їх на поверхню, до човника.
Сьогодні ввечері, певно, буде розкішний стіл, чи не так?
Щоправда, здається, ми все далі віддаляємося від Батька та решти.

«Мотоясу-кун…»

Через воду голос майже не чути, але я можу швидко повернутися, тож проблем нема.
Якщо відпливти надто далеко, матеріали монстрів буде складно прихопити як гостинець.
Тож я вбирав їх у спис.
І ось так, поки Юкі не натішилася, я плавав і вбивав монстрів.
Глибше пірнати не можна — дихання не вистачить.

«Мабуть, час повертатися?»
«Так. Гадаю, ми пропливли достатньо, як казав заводчик».

Це ж і тренування для Юкі.
Тож, мабуть, досить. Але хочеться ще трохи побавитися.
Під водою я не можу читати заклинання через проблеми з ефективністю моєї магії.

І тут Батько зі старшою сестричкою якось стрімко підпливають до нас із Юкі.
Сакура й суперник теж із ними. Асистентки й Крота не видно?
Що таке? Батько, що тримається за спинний плавець старшої сестрички, виглядає круто.

«Мотоясу-кун, як справи? Ти раптом помчав кудись, я аж злякався».
«Усе чудово. Гадаю, Юкі повністю виконала тренувальну норму».
«Ой, яка молодець».
«Он воно як. У нас теж непоганий улов. Пані Садіна, ти цілилася в зграю монстрів, чи, радше, риб?»
«Звісно. Полювання вдалося, тож, мабуть, потім розвантажимо все в порту?»
«Так. Якщо здамо свіжу рибу, можна заробити грошей?»
«До речі, а що з підйомом скарбів разом із пандою?»
«А, так. Знайшли невеличкий скарб… чи, радше, закопаний скарб?»

І Батько показує мені щось схоже на монету райдужного кольору.
Не знаю, скільки вона варта, але, схоже, доволі цінна річ.

«За словами пані Раси, ці монети випускалися в невеликій кількості десь одне-два покоління тому. Кажуть, колекціонери куплять їх за високу ціну».
«А я думав, це золота монета».
«Я теж так подумав. А ще пірнати без спорядження важко. Віндію й Імію залишили чекати з пані Расою та її людьми».

Хоч і є підводне спорядження та навички, але, як виявляється, це все ще неосвоєна для нас ділянка.
Я в цьому теж розбираюся лише посередньо.