«Смакота була, хоч і зі своїми нюансами»
«Дякую, що скуштували»

　Ми доїли вечерю, яку приготував Батько, і тепер сидимо біля вогнища, неспішно балакаючи.
　Я теж їв — і, як і очікував, було дуже смачно.

«Справді, усе тут схоже на страви, які я знаю, але водночас і відрізняється. Ще з часів Мелромарка так було — що не кажи, а це інший світ»
«А як ви приготували сьогоднішню вечерю?»
«Розпитав на ринку, як це готується, а далі вже навмання. Тож, можливо, трохи відрізняється від справжнього рецепта»
«І це — навмання...»

　Рен та Іцукі промовили це, дивлячись на спорожнілі тарілки.
　Хай дивуються ще більше.
　Таланту, що з нього ллється через край у Батька.

«Щоб відчути справжній смак, треба хоч раз скуштувати...»
«Здається, у нас з’явилося трохи більше простору для роздумів»
«Так»
«Радий, що в Героїв усе складається добре»

　Еклер задоволено кивнув і взявся доглядати спорядження.
　Слідом за ним Рен та Іцукі почали прати одяг біля річки.

«««Ґва!»»»

　Юкі та компанія досі жували їжу для філоріялів, яку приготував Батько.
　Ще б пак — сьогодні вони теж добре попрацювали.
　Батько тим часом чистить кухонне приладдя.
　Може, і мені щось зробити?

«А Мотоясу...»
«Може нічого не робити. Він і так найбільше старається»
«Мені ніяково, що я один відпочиваю. Тож, як і вчора, приготую купіль?»
«Так. Давай, покладаюся на тебе»

　Як і вчора, я беруся за підігрів купелі.
　Ну, просто перетворюю воду на гарячу за допомогою магії.

«Якось так і виходить, що ми живемо в режимі виживання, але завтра, може, вже рушимо... чи вийде?»
«Філоріяли ж сьогодні вночі мають перетворитися, так?»
«Схоже на те. Але поки що жодних ознак не видно»
«Це прискорений ріст завдяки рівню. Зазвичай на це пішов би ще щонайменше день»

　Тож насправді, коли саме це станеться — лише здогади.
　Але коли вони набудуть ангельської подоби, то будуть і величні, і милі — очі вгору й не зведеш.
　Аж дух захоплює від передчуття.

«Нам ніколи байдикувати»
«Та й квести в гільдії, як то заведено в інших світах, нам зараз не світять — ми ж майже злочинці»
«А взагалі, як тут отримують посвідчення особи? У грі все залежало від гри, але зазвичай це робилося без проблем»
«Квести... Якщо лізти в них, покладаючись лише на ігрові знання, можна боляче вдаритися. Та й грошей Мотоясу вже назбирав достатньо»
«Але є речі, на які гроші йдуть як вода, тож зрештою вони вичерпаються»

　Це ж про покращення метальної зброї, так?
　На неї йде чимало грошей.
　Тож на найближчий час коштів вистачає, але зрештою навіть Батько з першого світу радив покращувати лише найуживанішу зброю.
　Ще б пак — Героїв було багато.
　І якби всі вони витрачали гроші як воду, вони б швидко вичерпалися.

«Можливо, є якісь невідомі нам способи покращення, і попереду ще довгий шлях»
«Ми навіть із покращенням Чотирьох Священних Героїв ще не до кінця розібралися, а якщо додати ще інші способи — можна заплутатися»
«Саме так. Найбільша проблема в тому, що вони не працюють, поки в них не повіриш, і до того ж вони складні»
«Але якщо це схоже на гру, можливо, можна запам’ятати на інтуїції? А є ще якісь?»
«Звісно, є багато речей, які треба опановувати через практику. Магію, яку можуть використовувати лише Герої — Ліберейшн — без зусиль не вивчиш»

　Усмішка Батька трохи сіпнулася.

«Ого... Схоже, щоб вижити далі, справді доведеться багато працювати»
«Є й інша техніка, яку Рен та Іцукі зрозуміють легко — енерджи-буст. Якщо сприймати її як особливість класу, вона запам’ятовується легко»
«Що це таке?»
«А, якщо вона легко засвоюється, розкажи»
«Це кі. Якщо конкретніше — це техніка, яка стає доступною, коли обираєш такі класи, як монах чи аскет»
«А... вона не з гілки легендарної зброї, але нею можна користуватися»
«Якщо подумати, це ж техніка, тож завдяки тренуванням її можуть опанувати й інші класи. Хоча, гадаю, це буде непросто»

　Як швидко вони схоплюють.
　Минулого разу Рен та Іцукі навіть не хотіли вірити.
　А тепер — он воно як.
　І мені, як учителю, приємно.

«У грі, коли їси страву, отримуєш підвищення характеристик або особливі ефекти. А в цьому світі як?»
«Ніколи не перевіряв»

　В Emerald Online теж були страви-предмети.
　Вони давали ефекти на кшталт невеликого підвищення певної характеристики на певний час.
　Якщо подумати, це ж доволі важлива річ, чи не так?

«Навряд чи тут таке є. Та й годі — з усіма цими покращеннями, які мають Герої, якийсь там бонус до характеристик — крапля в морі»
«Не можна так категорично. Якщо ефект від їжі вимірюється відсотками, то це вже не дрібниця»
«До того ж це ж страви Наофумі...»
«Не думаю, що вони аж настільки особливі...»

　Але якщо подумати, старша сестра та Філонька виросли на стравах Батька.
　Тож не можна виключати, що саме тому їхні характеристики росли так добре.

　Того дня, коли я вперше пішов на полювання разом зі старшою сестрою, вона в кімнаті невтомно тренувалася.
　Тоді я, згнилий, трохи відсахнувся від думки про дівчину, яка так наполегливо займається фізичними вправами.
　Ну, коли я ганявся за дупами свиней, мене такі типи теж не зупиняли.

　Просто ті червоні свині були ледарями, тож моє сприйняття трохи зсунулося.
　Старша сестра завжди дивилася вперед і тренувалася, щоб бути готовою до всього — цей Мотоясу схиляє перед нею голову.

«У грі ефект триває певний час, але якщо їсти постійно, може лишитися постійне підвищення характеристик»
«У консольних іграх таке буває. Щоразу, коли використовуєш предмет, сила зростає на одиницю назавжди»
«Звучить неймовірно... Але й їсти лише розкішні страви — теж не варіант»
«Тут усе глибше, ніж здається»
«Так. Якби я думав, що це просто гра, мені б таке й на думку не спало»

　Ну, чи справді їжа має такий ефект — невідомо, але те, що вона важлива, — факт.
　Адже ми будуємо своє тіло через те, що їмо.
　Наше тіло — наче з гри, зі статусами, тож свідомість трохи збивається, але, можливо, усе саме так і працює.

　До речі, як у старшої сестри — якщо тренуватися щодня, характеристики потроху зростають.
　Це як у реальному світі — качати м’язи.
　Якщо так подумати, їжа й тіло справді тісно пов’язані.

　І саме в цей момент купіль була готова.

«Купіль готова»
«А, тоді Наофумі, заходь перший»
«Гаразд»

　Так і минає наш вечір.

«То, Мотоясу, філоріяли справді сьогодні вночі набудуть людської форми?»
«Ймовірно»

　Хм...
　Рен та Іцукі пильно дивляться на Юкі та компанію, які весело квилять.
　Батько тим часом грається з ними. Кидає палицю, а вони її ловлять.
　Це я бачив і минулого разу, і позаминулого... і в першому світі теж.
　Батько завжди грався з паном філоріялом та іншими монстрами.

«Ану! Хто перший принесе — отримає нагороду!»
«««Кве!»»»

　Батько переробив залишки сьогоднішньої їжі на корм для Юкі та компанії.
　Юкі та інші, змагаючись, хто кого випередить, пильно дивляться на палицю, яку Батько ось-ось кине.

«Батьку! Я теж хочу!»
«Мотоясу-кун, ти ж як дорослий, а поводишся не краще за них — забереш у всіх палицю, тож не можна»
«Що ви таке кажете? Дух суперництва — це важливо!»
«Ну... якщо зможеш стримуватися — спробуй»

　Я старатимуся!
　Щойно Батько замахується, я біжу щодуху й стрибаю за палицею.

«Кве?!»

　О? Юкі почала розпалюватися суперництвом.
　Я відчуваю, як у ній палає бойовий запал.

«Мотоясу-кун! Стримуйся більше! Дивись, Сакура вже здалася»

　А от Сакура, ошелешено глянувши на нас, сіла поруч із Батьком.
　Коу ще не втратила запалу.