Том 1 — Розділ 979 : Різні події
«Повертаючись до теми — Колізей... Ми вже були тут раніше, але тут завжди людно»
«Що? Хочеш взяти участь у "Ідеальному Прихованому Правосудді"?»
«...Пане Рен, якщо ми вийдемо на арену, це не буде змаганням»
«Це правда... Я думав, що можна заробити грошей на відбудову, але використовувати силу Героя в Колізеї — це якось не те. Втім, не хочеться надто покладатися на гроші інших країн»
«Супернику, на зйомках з Тактом у цьому світі грошей не заробиш, знаєте?»
«Це я й сам розумію»
Хм-хм, супернику, шкода, що в цьому циклі не можна помучити Такта, як у тому повторенні. Хотілося б завдати йому більше страждань, але в цьому циклі його вже відвантажили. Шкода. Якщо не можна знімати, то й жарти, які планував суперник, не спрацюють.
«Якщо ви двоє пам'ятаєте цикли, то могли б заробляти на ставках на перегонах чи на великих коефіцієнтах у перегонах філоріялів...»
«Нам це не потрібно»
«Справді»
О? Щось Рен та Іцукі самі дійшли згоди. Ці Рен та Іцукі в цьому світі напрочуд розважливі.
«О? Це ж... Гей!»
Поки ми так розмовляли, там стояв власник крамниці зброї й махав рукою. Рідкісна зустріч. Здається, у цьому світі...
«О, це ж Герої!»
«Дядьку-зброяр!»
Рен та Іцукі відповіли власнику крамниці зброї.
«Давно не бачились»
Батько теж привітався, бо знайомий.
«Чув я. Ви нарешті врятували світ від загрози Хвиль. Коли ви заходили до моєї крамниці, я трохи хвилювався, але ви молодці»
«Та ну, що ви...»
«Чесно кажучи, я був вражений. Спочатку про Героя Щита поширювали всілякі чутки, потім казали, що Герої втекли всі разом, а ще пішли чутки, що Мудрий Король загинув від рук Героя. До того ж погіршилася криміногенна ситуація — суцільний жах»
«Ем... Вибачте. Це через нас»
Іцукі чомусь вибачається. Це не те місце, де треба вибачатися! Адже Покидьок із цього світу намагався нас убити. Це карма.
«Після того я прийшов до крамниці, а вона зачинена. Я думав, що завдав вам клопоту...»
«Продаж зброї — не привід для скарг. Справа була в погіршенні криміногенної ситуації. Щодня заходили дивні клієнти, тож я просто закрив крамницю й подався в мандри»
«Он воно що...»
«Ну, а потім я почув про той великий інцидент у Мелромарку й був вражений. Ви, Герої, його вирішили, так?»
Інцидент із привидом свиноматки. Це про перетворення Мелромарку. Через це було багато збитків. Але ми й це вирішили.
«Так, нам вдалося її перемогти. Виявляється, перша принцеса того королівства була причетна до того, хто стоїть за Хвилями, і вона показала своє справжнє обличчя»
«Про це я теж чув. І зрештою ви поклали край Хвилям. Я теж доклав руку — є чим пишатися»
Ось так Рен та Іцукі розмовляли. А Батько тим часом стояв трохи осторонь і спостерігав за розмовою. У моїй пам'яті власник крамниці зброї часто розмовляв із Батьком.
«Батьку, хіба вам не варто поговорити з власником крамниці зброї?»
«Е? Ну... Я знаю його як людину, з якою розмовляв, і як власника крамниці, де я купив кольчугу. Оце й усе»
Хм... Справді, у цьому циклі Батько мало спілкувався з власником крамниці зброї. А Рен та Іцукі перевіряли докази, тож він їм запам'ятався.
«Він майстер своєї справи, і Батько з першого світу йому довіряв»
«А, якщо так, то він справді порядна людина. Справляв враження щедрого»
«О, це ж Герой Щита. Багато ти натерпівся, хлопче»
«Угу»
Коли Батько так відповів, власник крамниці зброї уважно подивився на нього й схилив голову.
«...Як би це сказати, хлопче, ти змінився відтоді, як я тебе бачив востаннє. Оце... Раніше ти був молодшим, чи що, таким жвавим, а тепер став чистішим, щирішим, чи що»
«Не можу заперечити»
«Так і є. Наофумі, якого ми зустріли на початку, був набагато жвавішим»
«Та годі вам...»
Батько з розгубленим виглядом почухав голову.
«Мене всі захищали, тож я просто намагаюся не надто пустувати»
«Батько стає тим добрішим, чим більше добра йому дарують!»
«Ну, це так. І я знаю, що коли пана Наофумі розлютити, він страшний»
«Іноді я думаю, чи не помилилися вони зі статтю при народженні»
«Тому ви обоє...»
Коли Батько нахмурився, Коу, що стояв трохи осторонь, різко відсахнувся. Хм... Коу став дуже нервовим.
«Герої так добре ладнають між собою — аж заздрісно»
«Дядьку, а ви не повертаєтеся до крамниці?»
«Ну-у... Можна було б і повернутися, але як там зараз у Мелромарку?»
«Поступово відновлюється. Те, що через привида тієї принцеси було багато збитків, — факт, але будівлі постраждали не так сильно»
«А чому б вам не приїхати туди, де ми зараз займаємося відбудовою? Якщо можна, я хотів би, щоб ви навчили мене ковальства»
Це Рен щось пропонує.
«О? Герой Меча цікавиться ковальством?»
«Ага... Хочу опанувати якесь уміння, окрім бою»
Рен поправив свої окуляри в товстій оправі, глянув на Іцукі, на мене, на Батька й сказав власнику крамниці. У першому світі він теж став учнем і навчився.
«І що це за причина?»
«Герою недостатньо вміти лише воювати»
«Не зовсім розумію, але...»
«У пана Рена серед нас немає яскраво вираженого таланту. Тож він хоче опанувати ковальство, яке його цікавить»
«Талант, кажете... А у вас, хлопці, є якісь здібності?»
Власник крамниці питає в Іцукі.
«Схоже, у мене є хист до гри на музичних інструментах. Досі не можу в це повірити, але, схоже, це так. А Мотоясу вправний у багатьох речах, як-от шиття»
«А Герой Щита?»
«Він має талант чудової домогосподарки. Перед ним утече, не озираючись, будь-яка жінка, хоч би якою домашньою вона була»
«Іцукі? Я вже думаю, чи не зірвати з тебе твої навушники? Рано чи пізно їх справді вкрадуть»
Іцукі, як завжди, гострий на язик. Зайве слівце — зайве.
«Батько сповнений любові!»
«Мотоясу, будь ласка, помовч»
«До речі, Герої Меча та Лука... Чого це ви вбралися в якесь дивне спорядження?»
«Багато чого сталося»
«Це запобіжні заходи. Ми не можемо дозволити собі прокинутися»
«Нічого не розумію, але, схоже, у Героїв теж є свої проблеми»
Власник крамниці схрестив руки й знову подивився на нас.
«А чому б нам по дорозі не відвезти вас до Мелромарку? Герої можуть переміщатися миттєво»
«О? Це було б зручно»
«А заразом познайомимо вас із вашим побратимом по навчанню — Кротом?»
Здається, дядько Кріт приїжджав і до нашого села. Можна познайомити його з власником крамниці зброї.
«Кріт...»
«Він із породи Румо»
«Кріт із породи Румо, що був моїм побратимом... Це Торі?»
«Стривай, Мотоясу. Хіба серед породи Румо є видатні ковалі?!»
Рен тут же спитав мене й суперника.
«Це дядько Кріт, коваль-Кріт»
«Дядько Імії?! Хіба він не торгує залізними виробами?!»
«Е? Ем... Дядько виготовляє інструменти для всіх. Я думала, що він просто добре в цьому розуміється...»
Оце й означає торгувати залізними виробами.
«Торговець залізними виробами — це, здається, колишній коваль, який змінив професію, якщо судити за мірками нашого світу»
«Он воно що. Отже, є й інші, до кого можна звернутися»
«Коваль-Кріт казав, що він не так уже й довго навчався? Він разом із власником крамниці зброї робитиме різні речі»
«Якщо зможу зустрітися з Торі, то можу й повернутися. Мета моїх мандрів не здійснилася, але це не проблема»
«Мета мандрів?»
«А, якщо вже так, то я шукав одну людину. Шукаю свого вчителя, але ніяк не можу знайти»
Виявляється, у власника крамниці зброї є якийсь учитель. Він мандрував різними місцями в пошуках того вчителя.
«Може, нам допомогти з пошуками? Мотоясу, Гаеріон, ви щось знаєте?»
«Не знаю. Навіть у циклах не чув»
«Не знаю»
«Навіть ті, хто пам'ятає цикли, не можуть знайти...»
«І де ж він?»
«Це просто "було б добре знайти" — не переймайтеся. Торі, ну... Гадаю, для майбутніх часів залізні вироби більше підходять. Герою Меча, ти теж, навіть якщо вивчиш ковальство, багато не заробиш. Не проти?»
На питання власника крамниці зброї Рен кивнув.
«Так, якщо можна, я хотів би мовчки кувати зброю. Щоб без галасу»
«Якось дивно ти це кажеш, Герою Меча. А який у тебе рівень майстерності?»
«Я знаю лише основи з навичок зброї...»
«Тоді треба не просто багато кувати, а опановувати різне»
«Звісно! Я зроблю все, щоб не поступатися іншим Героям!»
Тут ми з Іцукі та Батьком, певно, подумали одне й те саме. Напевно, видатний талант Рена — це бути Темним Священним Героєм разом із Блек Тандером. Якщо говорити про схильності, це безперечно його видатний талант. Так чи інакше, Рен офіційно розпочинає навчання ковальства, а власник крамниці зброї повертається до Мелромарку.
Поки ми так розмовляли, з боку арени почулися вигуки. Мабуть, бій завершився.
«О, ми пропустили бій. Давайте краще підемо на глядацькі місця, ніж стояти тут»
«Еге ж. Ходімо хоча б подивимось»
Панда теж ніби нетерпляче поглядає. Тож ми вирішили подивитися бій у Колізеї.
«Кажуть, це бій відомого бійця з Зелтбуля, тож глядачі в захваті...»
«До речі, Саса-тян щойно пропонували взяти участь у боях люди з Колізею»
«Кажуть, відколи ми з тобою перестали виступати, їм важко скласти цікаві бої. Невже більше немає бійців із характером?»
Бо ми завербували старшу сестричку й панду й забрали їх із Зелтбуля. У циклі, де Батько присвятив себе супернику, панді казали щось подібне.
«Хіба не багато дітей, які показують лише нудні бої? Сестричко, мені так подобається битися з Саса-тян!»
«Я розумію, що важливо показувати видовищні бої»
Бої панди справді ефектні. Старша сестричка теж просто сильна, але я розумію, що таке видовищний бій. Я теж буйствував у Зелтбулі як Філоріял-маска. Завдяки моїм виступам арена аж кипіла.
«То, може, варто випустити Героїв у масках?»
І коли ми прийшли на глядацькі місця...
«О! Он воно що!»
Побачивши бійця, який зараз виступає на арені, я скрикнув!
«Он як»
«О-о, то це його бій»
Я показав пальцем на бійця, який святкував перемогу.
«Батьку, це ж чудовий Слон! Це слон, який товаришує з Коу!»
«Уо-о-о-о!» — слон влаштував шоу перемоги як Королева Земного Гуркоту, і арена аж гула.
«Мотоясу...»
Батько здивовано подивився на мене. Що сталося?
«Це він жартує?»
«Хіба це не щиро? Він же постійно каже "знаєте-знаєте", тож каже це абсолютно природно»
«Герою Списа, якщо хочеш підбадьорити Коу, то краще покликати його»
Я не згоден зі словами суперника, але дивлюся на Коу. Справді, він дуже тихо йде за нами. Ця тиша аж болить! Коу, зачекай! Я приведу слона, з яким ти дуже товаришуєш!
«Мені не треба казати, я й сам покличу. Зачекай! Сло-оне!»
«Я теж піду!»
«А! Мотоясу! І Ларса, чого це ти теж ідеш?!»
Я побіг, обігнав слона, який ішов з арени, і попрямував до стійки реєстрації. Панда чомусь теж ув'язалася. Тож ми пішли до каси, де видають призові, і там слон, щойно закінчивши бій, важкою ходою отримував свій приз. Оскільки це відкритий Колізей, призові невеликі. Зате безпечно. І виплачують швидко.
«Гей, Елмеро!»
Не встиг я озватися, як панда вже звернулася до слона.
«Ларса?»
Слон обернувся на голос панди й подивився на нас.
«Давно не бачились. Ти повернувся до Зелтбуля?»
«Та так. Прийшов трохи розвіятися»
«Он воно що... Слухай, а ти не погладшав? Оце... фізично»
Бо панда не те що їсть страви, які готує Батько, а ще й носить під серцем його дитину. Тож вона трохи кругліша, ніж раніше.