З Новим роком.
Цього року теж прошу вашої підтримки.

Наступного дня.
Нічого не вдієш — ми з Батьком летимо через портал до місця зустрічі з суперником.
У Мелромарку заплановано чимало дипломатичних справ.
Головна мета — почути звіт про проблеми з Покидьком і результати розслідування.
До речі, варто було б попросити й про сприяння з островом Кальміра.
Розмірковуючи про це, я чекаю перед горою біля рідного дому суперника — місця нашої зустрічі...

«Я вдома!»

Суперник прилетів у подобі дракона.

«Е-е-е...»
«...»

Чомусь він прибув із помічницею, що палає моторошним поглядом.
Помічниця, яку суперник тримав на руках, не зводила з нас очей.
Батько показує на суперника пальцем.

«Сестричка вчепилася і не відпускала, тож довелося взяти її з собою».
«Знайшла! Злодійки, що вкрали мою сестричку! Як ви посміли забрати її!»

Щойно помічниця це вигукнула, суперник різко розвернувся, ховаючи її за спиною.
Одразу почалося.

«Сестричко, ти порушуєш обіцянку. Не можна так говорити з Наофумі та іншими».
«Але це правда».
«Ну-у... я ж тобі вже сто разів пояснювала. Ґаеріон сама обрала піти з Наофумі та іншими».
«Скільки можна казати — це ім'я нашого батька!»
«І це я теж казала. Так назвала Ґаеріон інша сестричка з іншого майбутнього».
«Але ти — це ти!»
«Ох, ну й клопітно ж із тобою... Ґаеріон не розлюбила сестричку і не стала іншим драконом — вона просто пішла в подорож».
«І ти ще кажеш це після того, як її так роздмухали?»

Схоже, суперечка триває.
Хе-хе-хе, можна скористатися цим, щоб розкрити Батькові справжню сутність суперника.

«Сестричко, Ґаеріон — висхідна зірка. Вона найсильніший дракон. Пихато звучить, але це завдяки Наофумі та іншим».
«А як же наше життя?»
«Я ж учора принесла їм харчі й віддала свою територію, тож батько був задоволений».
«А-а... оте».

Помічниця справді поводиться дивно.
Вона називає батька "оте".
Здається, у минулих циклах помічниця ставилася до батька з повагою.

«Сестричко, годі вже зневажати батька. Він дуже засмутився, коли ти його зненавиділа».
«Дракон без гордості, що віддав доньку заради власного життя».
«Сестричко, отямися. Батько — такий жалюгідний дракон, що міг би назватися Найслабшим Драконічим Імператором. Це не новина».
«Це вже занадто!»

Панда вставляє своє зауваження.
Суперник із вимученою посмішкою обертається.

«Я неодмінно поверну сестричку!»
«Вражає, що ти впізнаєш у ній Ґаеріон-тян, попри таку зміну вигляду».
«Звісно! Ці злодійки сестричок! Я чула, що ви з нею зробили. Прийшли з іншого світу? То й що?!»
«З огляду на циклічність, така реакція навіть приємна?»

Батько спантеличено звів брови.
Я теж не дуже розумію.
У більшості світів Батько та інші приймали нас, тож я не відчував нічого особливого.

«Сестричко, тс-с-с...»
«Ай, стривай!»

Суперник сховав помічницю за спиною й почав пояснювати Батькові та іншим.

«Поки була вдома, я виграла сутичку за територію, щоб покращити життя батька й решти. А окрім того, виявилося, що сестричка з'їхала з глузду».
«Так, по ній видно. Схоже, справді не все гаразд».
«Вона, схоже, брала з собою братів і сестер, шукала сили, полювала на монстрів і тренувалася. Схоже, вона докладала всіх зусиль, щоб повернути Ґаеріон. Була досить активною, тож територія навіть розширилася».

Оце так агресивна помічниця в цьому циклі.
Водити за собою братів і сестер, наче приборкувач монстрів... До речі, у першому світі її обрала Родинна Зброя-Батіг.
Можливо, вона справді мала хист.

«І... вона, схоже, переконала себе, що батько віддав Ґаеріон заради власного життя. Він втратив гідність і впав у депресію».
«Те, що батько жалюгідний, відомо давно».
«Не заперечую».
«Ну ж бо, хоч тут захистіть його!»

Зрештою, він усього лише батьківський дракон.
Те, що він жалюгідний, — не новина.
Якщо говорити про рівень клопоту, то цей суперник — найгірший.

«І коли я вже зібралася йти, сестричка вперлася, що неодмінно піде зі мною, і не відступала ані на крок. Тож доведеться її трохи прихистити. Батько теж не зміг відмовити, побачивши силу Ґаеріон».
«Ну... якщо вона так заспокоїться, то чом би й ні? Але... чи безпечно везти її до Шільдфрідену...»
«У сестрички добре розвинене чуття дикого звіра, тож вона дуже чутлива. Гадаю, якщо провести підвищення класу, все буде гаразд».

Легко сказати.

«Слухай, сестричко».

Тут суперник звертається до помічниці з серйозним обличчям, розводячи руки, наче наставляючи її.

«Скільки б ти не старалася, сестричка не дракон... Батько й так планував колись повернути тебе в людський світ. І для Ґаеріон це теж не зміниться. Ти... розумієш це?»
«...»

Помічниця мовчить, відверто насупившись.
Схоже, вона розуміє, але коли тобі це тицяють в обличчя — неприємно.

«Що б не сталося, якщо батька колись уб'ють у якійсь сутичці, життя сестрички скінчиться. Щоб цього не сталося, сестричка й так мала залишити гніздо найближчим часом. Ґаеріон віддали тобі як сестру, щоб допомогти з цим».

Сказавши це, суперник дивиться на Батька здалека, з якимось сумним поглядом.
Ха-ха-ха, на мене такі погляди не діють.
Марно намагатися викликати співчуття.

«...У нормальному випадку Ґаеріон мала б загинути, не виконавши своєї ролі, а сестричка...»

Нарешті суперник легенько хитає головою й каже помічниці:

«Сестричко, поглянь на людський світ разом із Ґаеріон. Світ зараз у небаченій кризі, і саме тому Ґаеріон докладає зусиль разом з усіма».
«Роль щойно народженої сестрички — гратися й рости!»
«Вона вже досхочу награлася й виросла на той момент! А тепер я покажу сестричці складну й цікаву іграшку... цілий світ!»

Це вона про те, щоб зробити світ іграшкою?!
Неймовірна істота.

«Ґаеріон-тян, схоже, ця особа дуже погано впливає на її виховання. Усе гаразд?»
«Щось тут не сходиться, як на мене».
«Безперечно».
«Не чіпляйтеся до слів. Головне — сестричко, дотримуйся домовленості. Інакше я залишу тебе тут».

Суперник скористався моментом і притиснув помічницю своїм авторитетом.
Та, з виглядом вимушеної згоди, глянула на нас і мовила:

«Мене звати Віндія... Прийміть мене... на деякий час?»

Батько глянув на суперника, потім перевів погляд на помічницю й кивнув.

«Так, звісно. Ґаеріон-тян, добре доглядай за нею».
«Захищати сестричку — обов'язок старшої сестри!»
«Сестричко, ти ж знаєш, що зараз Ґаеріон сильніша. У дикій природі все вирішує сила. Незалежно від того, старша ти чи молодша, це незмінно».
«...»

Хм-м... ну, це воно.
Схоже, гордість старшої сестри бере гору.
Чесно кажучи, нинішню помічницю суперник вирубив би одним клацанням пальця.

«Тоді... тобі ж не сподобається мати справу з нами, тож тримайся ближче до Ґаеріон-тян, гаразд? І ще: я не викрадав Ґаеріон-тян — вона просто допомагає мені силою. Тож якщо вона захоче повернутися додому — я завжди її відпущу».
«Оце вже сумно!»

Суперник користується нагодою, щоб привернути увагу, але Батько вже не піддається на твої спокуси!
Бо поруч слон і панда.
Батько — чесна й порядна людина.
Помічниця перевела погляд з Батька на суперника й назад, а тоді кивнула.

«Зрозуміло... Приємно познайомитися».

Схоже, помічниця зрозуміла настанови Батька й вирішила триматися суперника, подорожуючи з нами.
І ось так ми прибули до замку Мелромарк.

«Дякуємо, що завітали на сьогоднішню нараду в Мелромарку».

Королева відкрила засідання вітальним словом.
Від Шільтвельта — Батько, старійшини роду Шусаку та Ґенму.
Від Шільдфрідену — суперник.

Сьогодні на порядку денному — звіт про розшук Покидька, що втік, і переговори щодо родини Еклер.
Це, так би мовити, зустріч для зміцнення дружніх стосунків, і потрібно, щоб Шільдфріден теж формально брав участь.

Є й інші питання, тож мені конче треба переговорити з королевою.
Щойно з'являється вільна хвилинка, Філонька та пан філоріял біжать гратися до своїх наречених.
Я теж хочу піти з паном філоріялом.

«Щодо сьогоднішнього звіту... На жаль, самозванцю, що видавав себе за Мудрого Короля та втік із нашого замку... досі не вдалося встановити його місцезнаходження. Нам лишається лише жалкувати про власну недбалість».
«Ні... не переймайтеся...»

Зрештою, тут не обійшлося без сумнівних осіб, які вміють добре ховатися.
І все ж, де ж сховався Покидьок?
До речі, помічниця досі не зовсім розуміє, що відбувається, — вона сидить на колінах у суперника й роззирається навкруги.

«Але... те, що ми досі не можемо його знайти, — це саме по собі вражає...»
«Наші люди теж допомагають у пошуках...»

Кажуть, Шільтвельт теж відрядив пошукові загони.
І все одно не знаходять... Може, він десь здох у канаві?
Якщо він з'явиться як привид — це буде просто жарт.
ХА-ХА-ХА.

«Так чи інакше, прошу не послаблювати пильності».
«Так. І ще: щодо заходів проти самозванця, що видає себе за Мудрого Короля — підлеглі Разасуси, мого особистого охоронця, пропонують допомогу. Прошу провести переговори без моєї присутності пізніше».

Якщо тигрові брат і сестра зустрінуться з Батьком, у Шільтвельті будуть проблеми.
Завдяки лікуванню тигриця повністю одужала й тепер ходить усюди, спираючись на тигра.
Вона каже, що вже може ходити сама, але, схоже, ще не пробувала.
Ну, королева, певно, зрозуміє все з одного погляду на тигрицю.

«Зрозуміло. До речі, чи допомагає лицар Еклер Героям?»
«Так, іще й як... Завдяки їй Мелромарк і Шільтвельт зберігають дружні стосунки навіть попри такі події».

Батько вихваляє Еклер найвищими словами.

«Тож прошу приділити першочергову увагу відновленню володінь лицаря Еклер».
«За запитом Шільтвельта ми вже докладаємо максимум зусиль для відбудови володінь Сеаетт. Тривають роботи з захисту тих, хто постраждав від полювання на рабів, та інші заходи».
«Це чудово».

Схоже, жителів села старшої сестри теж захистили, і відбудова триває.
Шкода, що в цьому циклі я не можу взяти участі в цих роботах.
Хіба не можна було б переконати Батька допомогти, посилаючись на подвиги Еклер?

Ну... я теж розумію, що про старшу сестру старшої сестри, про яку казав суперник, краще не повідомляти.
Адже коли вона дізналася, що старша сестра померла, то так занедужала.
Тоді її врятувала палка віра Батька, але якщо вона дізнається правду при першій зустрічі й знову зляже — Батько навряд чи зможе бути таким самим рішучим.

Як же це прикро...
Старшій сестрі старшої сестри брехня не допоможе, тож вічно обманювати не вийде.
Через знання з циклів це неймовірно незручно.

«До речі. Гарна новина зсередини Мелромарку: моя донька Мелті та пані Сакура з роду філоріялів, про яку піклуються Герої, здобули популярність завдяки своїй діяльності — від аристократичних балів до шинків у різних містах».

Королева з усмішкою звертається до мене.
О-о... То моя наречена й Філонька поширюють популярність у Мелромарку?
Я ж навіть нічого не просив, а вони вже таке влаштували — оце так наречена.
Прикро визнавати, але мушу віддати належне і її характеру, і здібностям.