Наступного дня вирішили піти на морське полювання під проводом старшої сестри пані.
Морське полювання добре підходить для підвищення рівня Батька та інших.
Схоже, мета — також отримати щит для підводного бою.

«Що мені робити?»
«Займайся заробітком грошей і збором матеріалів. А ще... коли вилупиться зареєстрований тобою філоріял, виховуй його»
«Зрозумів!»

Нарешті отримав дозвіл виховувати філоріялів, тож лишилося лише чекати, поки всі вилупляться.
Ох, уже зараз так цікаво, що аж несила чекати.
Мрій повно... серце тріпоче!

«Це нормально?»
«Я вже попередив, щоб він не скуповував і не виховував їх безкінечно. Судячи з прикладу Філо, всі вони, схоже, виростуть ненажерами»
«Буде гамірно, так?»
«Так! Господарю, а куди ми сьогодні підемо? Списочник не прийде, правда ж?»

Хм? Філонька, схоже, хвилюється за мене.
Який приємний розвиток подій.

«Не хвилюйтеся, Філонько. Я обов'язково прибіжу пізніше!»
«Не приходь!»

Сьогодні Філонька теж бадьора!
Я теж, беручи приклад із Філоньки, житиму на повну, використаю кожну мить!

І так розпочалися наші дні у Зельтбурі.
Використовуючи ледь здобутого Коу та інших, як-от Луну, для виховання, перший тиждень за наказом Батька ми повністю присвятили облаштуванню середовища.
Адже це Зельтбур.

До речі, я бачив типажів, схожих на Рена та Іцукі.
Можливо, вони вже прибули, судячи з часу.
Усе одно повернення через портал — миттєвість, і я знаю, що вони ще планують діяти в Мелромарку, тож якщо не втручатися, вони самі поїдуть назад.
А з Батьком і старшою сестрою пані зміцнити життєву базу, схоже, не так уже й складно.

Спочатку Батько, схоже, продав зароблені припаси скупнику й отримав зв'язки.
Він винайняв будинок на околиці Зельтбура.
Хоч і можна дістатися куди завгодно через мій портал, але, за його словами, якийсь час вони житимуть тут як на базі.
Батько казав, що зі збільшенням кількості людей витрати на готель стають завеликі.

А старша сестра пані зайнялася підйомом скарбів із моря, отримала трохи капіталу, і на ці гроші Філоньці купили воза — вона була дуже задоволена.
Пані теж, здається, звикла до життя в Зельтбурі: на відміну від перебування в Мелромарку, вона пов'язує бандану на голову й допомагає старшій сестрі пані.

А ще — торгівля разом із Філонькою.
Зельтбур менший за Мелромарк, тож фізичних торговельних маршрутів менше.
Натомість маршрутів за кордон — значно більше.

«Н-н... Лафу, поглядь Коу»
«Гаразд-гаразд. Коу в нас ще той пестунчик»
«Хе-хе-хе»

Коу, що став Королем філоріялів, виріс таким, що часто горнеться до пані.
Як зараз — часто крутиться біля неї.

«Коу, якого виховав Мотоясу, добре ладнає з Лафталією»
«А... ага...»

Коу, схоже, трохи напружений перед Батьком.
А Батько, дивлячись на такого Коу, ніби розважається.
Мені теж стає якось весело.

«Оскільки він розумніший, із ним, схоже, легше впоратися, ніж із Філо»
«Е-ей! Філо корисніша!»
«Оце вже саме по собі проблема»

Батько й Філонька весело розмовляють.
Хочу й я приєднатися!

«М!? Списочник наближається!»

Щойно я наближаюся, Філонька ховається в тінь Батька.
Ох, яка жорстокість... ось так.

«Знову...»

Батько з якимось здивованим виглядом дивиться на нас із Філонькою.

«До речі, Батьку. Коу добре поводиться?»
«Гм? А, так, жодних проблем із поведінкою, і, на відміну від Філо, він спокійний. Він прив'язався до Лафталії, тож я думаю, можна дозволити йому бути її особистим філоріялом...»

Оце так!
Коу отримує похвалу від Батька!
Той самий Коу, якого колись сварили за спроби з'їсти кіла чи могру!
І до того ж — стати особистим філоріялом пані... Це найвища честь!

«О-о, чудово! Коу, пильно оберігай пані!»

Я теж радий, що Коу отримав високу оцінку.
Понад усе, якщо Коу збудує стосунки з пані, мій рейтинг теж зросте.
Тож нехай Коу старається.

«Зрозуміло-о»
«І ще, Мотоясу. Ти розумієш, чому цей тип поводиться з тобою так, як ти з точки зору Філо, і ховається в тіні Лафталії?»

Коу злегка напружено ховається в тіні пані, поглядаючи на нас із Філонькою та Батька.
Він спокійніший із самого початку, ніж Коу, якого я знав.
Що це за зміна?

«О-ой? Наофумі-тян, тебе, бува, не боїться Коу-тян?»
«...Я щось йому зробив?»
«Не думаю, що ви щось конкретно зробили. Просто, пам'ятаєте, нещодавно ви сварили Філо? Можливо, це його налякало»
«А-а... було таке»

Зрозуміло... Нещодавно Філонька вередувала проти того, щоб лишатися вдома, і Батько її насварив.
Можливо, та сцена закарбувалася в очах Коу.

Утім, не думаю, що це щось дивне.
У попередньому циклі Коу недооцінював доброго Батька.
Навіть добрий Батько не міг стерпіти, коли Коу відкрито заявляв, що нападе й з'їсть кіла чи могру, тож він суворо його провчив.
Після того Коу більше не намагався їсти кіла чи могру й перестав недооцінювати Батька.

А тепер — Коу, який тихий перед Батьком... Це як воно.
Коу — сильний своєю енергійністю, тож, можливо, йому некомфортно з таким типом, як нинішній Батько.
Та сама психологія, коли енергійний хлопчик затихає перед суворим учителем.

«Бо він так вередував, що я змусив работорговця в Зельтбурі оновити печать монстра»
«У-у... господарю, ви намагаєтеся тримати Списочника й Філо в одному місці»
«Там же були Садіна й Лафталія. Це можна перетерпіти»

Цього разу Філонька сором'язлива.
Утім, я відчуваю, як вона вільно насолоджується щоденним життям.
Спостерігати за такою картиною поруч — це найвище задоволення.
Тут, на відміну від попереднього циклу, я насправді відчуваю, що Філонька поруч.
Мій лічильник стресу завжди тримається на нулі.
Я настільки духовно задоволений, що можу битися на повну силу будь-коли.
Усе завдяки Філоньці.

Але, Коу добре ладнає з пані, так?
Можливо, це й закономірно.

«Я якось розумію, чому Коу прив'язався до пані. Він і в першому світі, і в інших світах добре ладнав із пані»

Точніше, він особливо добре ладнав із істотою, схожою на пані, але це вже відмінності.
Взагалі, Коу має схильність бути гульвісою й ласуном.
У попередньому циклі він намагався з'їсти волосся Іцукі, могру чи кіла.
До речі...

«Радше, ніж із пані, він був ближчий із покійною подругою пані»

Та давня подруга пані.
Людина з дуже високим духом.
Вона дуже добре ставилася до Коу, тож я добре її пам'ятаю.

«...Покійною?»
«Так. Це подруга пані, з якою вона познайомилася до того, як зустріла Батька, якого знає пані»

Пані широко розплющила очі, а тоді на її обличчі з'явився ледь помітний смуток.
Старша сестра пані швидко зреагувала й почала втішати пані.

«...Залежно від циклу, її можна було б урятувати?»

Батько зрозумів і питає мене.

«Саме так»
«...Хм. Уже пізно?»

Батько питає мене й пані.
Пані кивнула.

«Так... Ріфана... померла в мене на очах»
«Саме так. Скажімо, одразу після призову лишалося кілька днів»
«...Он воно як»
«Ріфанонька... Коли подумаю, що такої хорошої дівчинки вже немає, стає сумно...»

Пані та старша сестра пані теж тихо промовили, поринувши в роздуми.

«Гм? Гм-м?»

Коу, Філонька та філоріяли поруч розгублено перезираються в такій атмосфері.
Дуже мило.

«Філонько-о!»
«Ні-і! Господарю-у!»
«Ви двоє, читайте атмосферу!»

О-о, Батько нас насварив.

«Наофумі-сама...»
«Я знаю. Зазвичай спершу треба забезпечити мою безпеку, але через Мотоясу... усе вже доволі стабілізувалося. Тож, як і планувалося, піду шляхом забезпечення безпеки односельців Лафталії. Зв'язки для цього вже вибудовую»

Батько, ніби з новою рішучістю, стиснув кулак.
О-о, я знав, що він будує зв'язки, але не знав, що там такий задум.
Як завжди, вражаєшся широкій, мов море, стратегії Батька.
Оце так Батько.

«Я вже розглядаю можливість замовити через тутешнього работорговця, тож це не має бути надто складно. Лафталіє, Садіно, я хочу скласти список імен односельців, тож допоможіть»
«Т-так»

Батько й пані зараз вивчають письмо Мелромарку, яке я переклав.
Щоправда, вони засвоюють напрочуд швидко.
Старша сестра пані, схоже, вже вміє трохи читати й писати.

«Судячи зі свідчень Мотоясу, продаж ліків у Мелромарку теж можна відтворити, якщо... доручити це філоріялам та іншим, а я не втручатимуся особисто. Святому Птаху, що розхитав релігію Мелромарку, не обов'язково з'являтися особисто»

О-о... Батько, схоже, діє, усе ретельно обміркувавши.

«Ку-ку-ку... Якщо перестаратися, не зважаючи на прибуток, теж будуть проблеми, тож балансувати буде нелегко, але це можливо»

Батько всміхається веселою усмішкою.
Так кінець Церкви Трьох Героїв наблизився ще на крок.

«Проте... відчуття, що я просто повторюю проходження з ґайду, як Рен та Іцукі, не дає мені спокою...»

Батько зробив серйозне обличчя й пробурмотів це.
Ха-ха-ха! Неможливо, щоб Батько зазнав невдачі, як Рен чи Іцукі!

«Що мені робити? Знову піти на полювання й назбирати всього?»
«Це теж потрібно, але в Зельтбурі є й інші справи»

О? У мене є робота.
Давайте, доручайте.
Я виконаю будь-яку, навіть найскладнішу місію.

«Мотоясу, ти в колізеї Зельтбура на повну використаєш цю свою безглуздо сильну міць. Я зареєструю спонсорську позицію під вигаданим ім'ям. А, і не забудь зробити так, щоб тебе не викрили»

Виявляється, у Зельтбурі є власні правила: бійці колізею, об'єднуючись із близькими знайомими чи торговцями, можуть підвищувати свій статус.
Це найкоротший шлях отримати довіру й досягнення, не використовуючи статус Героя, щоб скористатися Пісковим Годинником Дракона в Зельтбурі.

Пісковий Годинник Дракона можна використати й індивідуально, якщо заплатити великі гроші, але якщо врахувати пані, Філоньку, філоріялів і майбутніх односельців — це надто клопітно.
Тож вирішили, що краще стати відомим під псевдонімом і мати вільний доступ.
Цей Мотоясу знімає капелюха.

«Зрозумі-іло! Треба битися, так? Дестро-ой!»
«Гадаю, він зрозумів лише половину»
«Як збігається, я теж»
«О-ой»
«У таких речах Лафталія та Садіна чутливіші, тож подбайте, щоб Мотоясу вдалося вдало залягти на дно»
«Гадаю, це найскладніший наказ із усіх, що я отримувала...»
«А-а... я знаю. Прошу, попри неможливість. Покладаюся на тебе»
«Я... докладу зусиль»

І ось так, за наказом Батька, я вирішив узяти участь у колізеї Зельтбура, щоб заробити гроші й здобути славу.
Аж руки сверблять.
Усіх пущу на криваву бійню.
Ха-ха-ха, усім гинути!

...О? Кривава бійня — це ж у підпільному колізеї?
У відкритому я стримаюся й лишу їх напівмертвими.

«Спершу треба зробити так, щоб не впізнали Героя... сховати обличчя, так?»
«Тоді зроблю маску з пір'я філоріялів»
«Треба ще зареєструвати бійцеве ім'я, так?»
«А, так, я планую зареєструватися разом як спонсор»
«Бійцеве ім'я, так! Тоді — Загін особистої охорони кохання Філоньки, номер один!»
«Господарю-у...»

Філонька кличе Батька благальним голосом.
О-о! Філонька теж у захваті від мого бійцевого імені!
З'явилася ще більша мотивація.
Ф-фух!

«Ох, годі... Мотоясу, відхилено!»
«Що!? Хіба можна відхиляти, коли Філонька вболіває за мене?»
«Якщо ти чуєш у цьому вболівання, то твої вуха — просто прикраса»

Рік Мотоясу й досі на повному драйві, чи не так?
Батько та інші дивляться на мене з ошелешеним виглядом.
Чого вони так дивуються?

«Загалом, обери щось інше. Забороняю вставляти Філо в бійцеве ім'я. Є й інші заборони, тож придумай щось сам»
«Нічого не вдієш. "Ідеальний Прихований Праведник" — це ринг-нейм Іцукі, тож він відпадає»
«Стривай. Пролунав дуже цікавий ринг-нейм, але... розкажеш пізніше»

О? Йому цікавий ринг-нейм Іцукі?
Це ж те саме. Усі з нього глузуватимуть, так?
Тоді я теж покажу пальцем і посміюся.

«Наофумі-сама, ви відхиляєтеся від теми»
«А, так, справді»
«Тоді як щодо "Закоханий у філоріялів" або "Прислужник ангела"?»
«...Той, хто пропонує такі ринг-нейми, звучить жалюгідно. Напрямок послідовний, але є щось інше?»
«Хм-м, а чому не можна?»
«Постав себе на моє місце — я ж його спонсор»

Із сильним натиском відхилено.
...Що тут не так?
Я зовсім не розумію.
Але якщо Батько каже, що не можна, то, певно, є глибока причина.

«Якщо виходити на арену в масці з пір'я філоріялів, то, може, "Філоріяльна Маска" буде непогано?»

Запропонувала пані.
Філоріяльна Маска.
Доволі непогано, чи не так?

«Справді, для колізею такий напрямок теж можливий...»

Батько, трохи подумавши, кивнув.

«Це те, із чим сам Мотоясу зможе змиритися. Мотоясу, як тобі?»
«Без питань! Від сьогодні я — Філоріяльна Маска!»

Як і очікувалося від пані.
Тобто я одягну маску філоріяла й битимуся на рингу... стану птахом колізею!

Кве-е!

Призові гроші підуть на порятунок нужденних побратимів-рабів пані.
Як у якогось професійного реслера — це круто!

«Тоді твій ринг-нейм — Філоріяльна Маска... Мотоясу, коли ховатимешся в Зельтбурі, щоб тебе не впізнали як Героя, дій під цим ім'ям»
«Кве-е!»
«...»
«Покладайтеся на мене!»
«Добре. І ще, у колізеї якомога менше використовуй навички. Не забувай стримуватися. Бийся так, щоб не впізнали Героя»

Отримавши такі вказівки, я змайстрував маску з випалого пір'я філоріялів.
Одягнув її на обличчя й прийняв позу перед Батьком та іншими.

Уже є кілька вихованих філоріялів, тож пір'я назбиралося достатньо, щоб зробити спорядження.
До речі, усе зроблено з пір'я, що випало природним шляхом.
Адже я — чиста Філоріяльна Маска.

«Як воно, Батьку! Тепер я не Мисливець за коханням, а Філоріяльна Маска, так?»

Показую Батьку та іншим готовий костюм Філоріяльної Маски.
Сам думаю, що вийшло доволі непогано, а як вам?

«А-а... ну, схоже, вийшов якийсь птахолюдин»
«Плащ дуже наполегливо заявляє про себе»
«Утім, для такого місця, можливо, саме така яскравість і зайде. Але на щось воно схоже... Хоч і не напівголий, уже добре»
«А зняти?»

Настав час продемонструвати тіло, викуване досвідом і циклами.
На жаль, я з тих, хто в одязі виглядає худішим, тож на вигляд, можливо, не зрозуміло.
Але, попри вигляд, у мене, запевняю, доволі м'язів.
Я щодня гасаю з філоріялами, тож у мене розвинені функціональні м'язи.
Му-киць!

«Не знімай»
«О-ой»
«Але ця маска... чомусь не сидить як слід»

Я знімаю маску й перевіряю ще раз.

«Це ж ти сам сказав, що хочеш зробити маску з пір'я філоріялів і носити її... Вона ж гаряча й спітнієш, чи не так? Вони ж люблять купчитися»
«Наофумі-сама, вони ж часто до вас чіпляються»
«М! Зрозумів!»

Я дістаю з кишені пір'їну Філоньки й кріплю її на маску як прикрасу.
Відтворення фірмової родзинки Філоньки, якої зараз немає.

«Ось, готово»