«Пане Мотоясу»
«Що таке?»

Тут Іцукі звернувся до мене.

«Гонка на час, так? Я не програю».
«Це мої слова».

Я вже маю досвід, тож іду одразу. Так само швидко, як і минулого разу. Що довше зволікаєш, то більша ймовірність появи суперника. У голові лунає роздратований голос суперника: «Та скільки можна вирішувати, що Ґаеріон з'явиться саме тут!» — але це просто моя уява. А ти собі там займайся мирним завоюванням світу в тому іншому світі. Зрештою, може, для втіхи душі відправити туди Іцукі? Дати йому пожити на нових землях разом із кротом — теж варіант. Щойно я про це подумав, як Іцукі з іншого циклу докоряє: «Ми ж стали справжніми бойовими побратимами, а ви таке про мене думаєте!» — то що в цьому поганого? Варто подумати, кого ще можна відправити в той інший світ, якщо знайдеться слушна кандидатура. Хоча, якщо не подумати як слід, можна випадково посилити сили суперника. Не те щоб я був як Рафмі, але чи немає когось, кого було б цікаво туди заслати? …Найкраще відправити Рафмі. Питання лише в тому, як це зробити.

Поки я так розмірковував, відлік Хвилі дійшов до нуля. Нас перенесло на поле Хвилі, і в небі з'явився розлом.

«Рушаймо!»
«Поїхали!»
«Р-раз!»

Юкі-тян побігла, а Коу помчав із Іцукі на спині. …У тому циклі поруч з'явився загін Іцукі, і вони з повною ворожістю тицьнули в нас пальцями.

«…»

Та-та! Іцукі, стоячи на спині, точніше на голові Коу, розстрілює навички з лука. Не можна відставати!

«Юкі-тян! Швидше! Мчимо щодуху!»
«Вперед! Хай-квік!»

Інакше Іцукі мене обійде.

«Коу теж іде!»
«Так, біжимо на повну. Не можна програти пану Мотоясу та Юкі. А... може, краще було пустити бігти того кролика?»
«Чому це?»
«Ну, ти ж кролик, хіба не соромно програти птахові? Для чого тобі таке велике тіло й такі ноги?»
«Та ви що, провокуєте мене...»
«Хех... Чи, може, таке велике тіло в тебе для того, щоб пан Наофумі тебе обіймав?»

Іцукі з зухвалою посмішкою підколює кролика. Моє кроляче тіло існує для того, щоб Батько мене тискав!

«Доки ви будете такі колючі! Пан Іватані казав, але ви справді... використовуєте свою здатність влучати на повну».
«Кажіть що завгодно. То що, твоє тіло існує, щоб пан Наофумі тебе обіймав?»
«А ви тоді? Щоразу, коли щось трапляється, ви чіпляєтеся до пана Іватані. Чи не час уже припинити оці липучі загравання?»

Кролик та Іцукі, перекидаючись лайкою, біжать за мною. Сваріться деінде!

«Краще б ви липли до пані Емії. Чому ви чіпляєтеся до пана Іватані щоразу, коли щось стається?»
«Тому що поруч із паном Наофумі легше знаходити цих... покидьків у цій країні».

Іцукі криво посміхнувся, а кролик із зітханням похитав головою.

«Я розумію ваші почуття. Справді... хочеться, щоб ця метушня в країні скоріше закінчилася».
«Від цих так званих вищих істот, що лізуть, як таргани, хоч убий — не переведуться, аж нудить».
«Поки ви сперечаєтеся, я все рознесу!»

Приємно, що можна бити без обмежень. Цього разу Іцукі на нашому боці, тож якщо не помилитися з напрямком, дружнього вогню не буде.

«Ліберейшн Фаєрскорл X! Еймінг Лансер X! Бріонак X!»
«Ох! Немає часу бавитися з ним! Арроу Рейн X! Ігл Пірсінг Шот X! А тепер... Драйфа Стоун Шот X!»

Іцукі, намагаючись не відставати від моїх атак, угатив масованими вміннями. Монстри, що вилазили з розлому Хвилі, під нашими з Іцукі широкомасштабними вміннями та магією зникли вмить, не лишивши й сліду.

«Ой, якщо не скоригувати, ви, пане Мотоясу, не зможете зібрати потрібні вам матеріали, чи не так?»
«Справді».

Через те, що я вклав надто багато сили в гонитві, матеріали розлетілися на порох. Тож тепер я б'ю по монстрах, яких пропустив, послабленими вміннями... а боса Хвилі вбиваю з одного удару. Бо жодним чином не можна дати супернику шанс з'явитися!

«Іцукі! Не знищуй боса!»

Бо тоді зменшиться їжа для Фреон-тян.

«Розумію. Але все ж... при такій легкій битві я тоді так запишався під час Хвилі. Просто дивуюся власній дурості. Правда ж?»

Шух — Іцукі вистрелив попереджувально в бік кролика. Хоч стріла й полетіла повз, кролик миттю відстрибнув і насупився.

«Що це було? Ви щойно цілилися в мене, так?»
«Ні? Я ж міг улучити, але не влучив. Просто привертав вашу увагу».

Хитромудрості Іцукі немає меж.

«Ну як? Мій минулий жалісний виступ на Хвилі був справді безглуздим, правда ж? Ну ж бо, підтакніть. Я був дурнем, аха-ха-ха!»
«Пан Іватані засмучується, тож якщо не припините, я вас силоміць угамую».
«Перепрошую. Коли я бачу це небо, мені знову нагадується власна дурощі, і стає аж ніяково».
«Бу-у... якщо не серйозно, всі постраждають!»

Почувши слова Коу, Іцукі з ніжним, як до дитини, поглядом погладив його по голові.

«Поки ви з Іцукі базікаєте, я вже доб'ю боса!»
«А, це вже —»

Щойно бос Хвилі з'явився... як раптом з неба впала стріла й прошила боса наскрізь. Коли він устиг її випустити? Схоже, це була та сама стріла, яку Іцукі випустив на початку, ще на старті. Невже він пустив її як запасний план? Тьху... Мене випередив якийсь Іцукі. Прикро, але поки я протестуватиму, суперник може висунутися з розлому, тож я, не зупиняючись, угатив Бріонаком у розлом і закрив його. Здається, ми впоралися на кілька секунд швидше, ніж минулого разу, коли лишалися в Мелромарку. Новий рекорд! Супернику! Сиди собі в тому світі вічно! Фу-ха-ха-ха-ха-ха!

«О, вже все? Як швидко закінчилося».
«Ми просто бігли».
«Нудно-о».

Пані філоріяли всі як одна висловили свої враження. Тепер Хвиля для нас — просто рутина.

«Тому я й казав, що це перегони до кінця! Оголошую результати!»
«Фу!»

Юкі-тян вибігла вперед і, несучи мене, прийняла позу. Звісно, ми були першими.

«Юкі найшвидша, я знаю!»
«Хотілося б більше перешкод».
«Біг — це швидко. Давайте ще пограємо в наздоганялки!»
«Чудово. Продовжуємо!»
«««Ура-а-а!»»»

І ось так пані філоріяли влаштували тут перегони в наздоганялки.