«Якщо чесно, я думав, що не зможу ставитися до рабів як до рабів... це ж надто жорстоко»

Отець крадькома глянув у бік помісних ящеролюдів.

«Мотоясу-кун сказав мені навчити рабів із посмішкою перемагати монстрів, і я думав, яким же мерзотником буде моє майбутнє "я"»
«І як насправді?»
«Ну... Оскільки Шіон та інші — чоловіки, то трохи легше. Хоча все одно це дивно, але вони працюють у цирку, і я радий, що вони мають бажання»
«Судячи з розмови раніше, їх не змушують працювати силою, тож усе нормально»

До речі, Отець чесно платить рабам зарплатню.
Помісні ящеролюди брали гроші, щоб купити потрібні речі, але решту повертали.
Вольф не вмів витрачати зарплатню, тож просто повертав її.

«Це ж так схоже на Ана. То що зі спорядженням?»
«Ось що. Батьку, я думаю, вам варто замовити обладунки варвара»

Це фірмові обладунки Отця. Вони йому ідеально пасують.
До речі, моє спорядження я вже зробив сам, тож проблем немає.
Якщо зібрати випале пір'я пана філоріяла, можна створити їх будь-коли.

«Ти добре обізнаний. То це підійде?»
«Звісно. Необхідні матеріали я знаю»

Я висипав матеріали зі списа й передав йому.

«Хочеться запитати, звідки вони в тебе з'являються, але ви ж герої, тож усе можливо»
«Схоже, все можна списати на те, що ми герої»

ХА-ХА-ХА, якщо це бажання Отця, я зроблю все можливе.
До речі, я вже навчив Отця копіювати зброю, тож у Зельтбурзі він охопив чимало щитів.

«Ще я знаю, що в цій крамниці зброї є щит із метеоритного заліза, тож хотів би подивитися на нього пізніше»
«Ти справді все знаєш»
«А ще поговоримо трохи в глибині крамниці»

Далі, як і коли ми лишалися в Мелромарку, я вирішив передати трофейні речі господарю крамниці зброї, щоб він уміло пустив їх на видачу спорядження.
Переговори пройшли без проблем.
Потім я підібрав спорядження для рабів так, щоб Три Священні Церкви не мали певності.
Спорядження пана філоріяла? Кажуть, це підпорядковується торговцю монстрами, тож замовлення зробили швидко.
У циклі, де ми лишилися в Мелромарку, Сакура-тян була в ангельській подобі й билася двома мечами, але Філонька ще яйце, тож зброю їй я не готував.
І цього разу серед панів філоріялів, які братимуть участь у Хвилі, небагато тих, хто віддає перевагу людській зброї.

«То я спершу зроблю обладунки Ана, так? Решту... ну, я щось приготую»

Господар крамниці зброї з кривою посмішкою прийняв мої підношення — зброю та обладунки.
Помісний ящеролюд вирішив узяти сокиру.
Кролячий чоловік попросив посох. Він збирався використовувати вивчену магію, але ящеролюд порадив йому також узяти кинджал.

Тож ми замовили все, що можна було замовити в крамниці зброї.

«Ну, тримайтеся, Ани! Я вболіваю за вас»
«Так. Тоді побачимося»

І з тим ми покинули крамницю зброї.

«Досить порядна людина»
«Асортимент і якість зброї теж непогані»
«Так, я теж думаю, що він хороша людина»

Отець погодився з думками рабів.

«Кро, ти користуватимешся мечем?»
«Не варто робити те, до чого не звикла»
«Хм-м»

І ось настав наступний день.
Отець приміряв знайомі обладунки варвара.

«Хм... Досить личить. Гадаю, усі зрадіють такій дикості»
«Вам дуже пасує»
«Ва-а-ав!»

Раби по черзі хвалили вигляд Отця.

«Мене цікавить, чому Шіон говорить так, ніби я дитина... Але, мабуть, це нормально»
«Тобі личать обладунки варвара»
«А ці "варвари"...»
«Ага, у цій країні так називають напівлюдей і звіролюдей. А ти Герой Щита, тож тобі більше пасує триматися того боку, правда ж?»

Раби дружно кивнули на відповідь господаря крамниці зброї.
Це були обладунки, дизайн яких, за їхнім своєрідним смаком, личив Отцю.
І справді, коли Отець у цих обладунках, я теж перемикаюся на думки про бій.
Усі отримали оброблену зброю.

«Ну, Ани, тримайтеся»
«Так. Постараюся. Щоб виправдати твої сподівання, тату»
«Ха-ха, гадаю, Ану найкраще лишатися з таким обличчям. Не ставай надто цинічним, живи з усіма дружно»

Від слів господаря крамниці зброї я мимоволі згадую Отця з першого світу.
Йому було тяжко.
Але завдяки старшій сестрі він, певно, трохи легше зітхав.
Хочеться так думати.

Отже, наступна зупинка — Пісковий годинник Дракона.
Зазвичай, якщо прийти в день отримання обладунків Отця, можна зустріти Рена та Іцукі, але я підлаштував дні так, щоб зустріти їх сьогодні.
Тож ми йдемо до установи.
Але оскільки установою керують люди Трьох Священних Церков, Вольф, схоже, чекатиме зовні будівлі.

«Вольфе, чекай тут»
«Ку-у-н...»

Пса Кіра можна було взяти всередину, але вовкулаку Вольфа, звісно, не можна було.
Йому дозволили супроводжувати в цій закупівлі за умови, що він не заходитиме до важливих установ, тож Вольф не надто вередував.

«Ну... схоже, буде трохи клопітно. Шіон і Тео, поводьтеся тихо»
«Ага»
«Розумію»

Потім Отець повернувся до мене та Юкі-тян.

«А-а... Мотоясу-кун, із тобою все гаразд, правда ж?»
«Звісно»

Тут ми зустрінемо Рена та Іцукі. Люди Трьох Священних Церков — не варті уваги.

«А де те-м-ний мечник?»
«Скоро побачите»

Рен якраз має бути тут.
Краще, щоб Кро-тян на нього подивилася.
Вона дуже полюбила Рена й гралася з ним.
Тож ми заходимо всередину будівлі.

«Хрю-хрю!»

Щойно ми зайшли, нас зустріла свиня.
Звук був сповнений доволі сильного гніву.

«А? Чого треба?»

Отець відповів грубо, наче граючи роль.

«Хрю-хрю»

Свиня ніяково кашлянула.

«А, завтра Хвиля, тож я прийшов»

Хвиля близько. Отець повідомив про справу.
Але перш ніж провести нас, свиня щось захрюкала.

«Хрю-хрю-хрю, хрю-хрю»
«Чому я маю розповідати про злодіїв, які напали на нас?»

Виявляється, ця свиня з Трьох Священних Церков розповіла, що на Отця напали злодії, і питала, чи він не постраждав, і що сталося з тими злодіями.

«Не знаю, що з ними сталося»
«Хрю-хрю-хрю»
«...»
«...»

Помісний ящеролюд і кролячий чоловік із неприязним виглядом мовчали, спостерігаючи за перебігом подій.
Схоже, їм не варто втручатися.
Як я дізнався пізніше, свиню попередили, що злодіїв слід передавати до відповідних органів.
Ось воно що. Вона не може знати правду про те, що їх продали як рабів у Зельтвельт, але розуміє, що їх якось "обробили".
Тож вона хоче поскаржитися натяками, але не може прямо, тому й радить передати злодіїв загону самооборони.
Як сказав Отець, родина цієї свині... брати чи батьки — напали як злодії, були спіймані й відправлені до Зельтвельта, і вона хотіла поскаржитися в межах особистого.
Скаржиться, хоча самі винні.
Три Священні Церкви, схоже, намагалися поширити чутки про "цирк-людожерів".
Але в жодному з цирків, що мандрують різними країнами, немає жодних доказів, а цирк Отця досить успішний.
Шоу адаптоване під Мелромарк — це цирк жорстокості з напівлюдьми та звіролюдьми, тож до змісту не причепишся.

«Чому я маю тут вислуховувати претензії через якихось злочинців-злодіїв? Невже ти хочеш сказати, що вірянин, який проповідує святість, був злодієм?»

Від провокації Отця свиня аж почервоніла від люті.

«Хрю-хрю!»
«Хрю, хрю-хрю—»

Тут інша свиня попередила її, тож та знову кашлянула й, скривившись, наче проковтнула гірку пігулку, продовжила проводити нас.
До речі, Пісковий годинник Дракона я вже перевірив у Зельтвельті, а Отець уже опанував навичку порталу.
Я вже частково розповів йому про події майбутнього.
Цього разу, щоб не дратувати Рена та Іцукі, він намагатиметься діяти бездоганно.