Ми завітали до лікарні в Зелтбурі.
Це справжній плавильний котел рас, тож тут була й лікарня, що спеціалізувалася на напівлюдях.
Я заплатив наперед частину коштів, і подругу старшої сестри поклали до лікарні.
Принаймні тепер можна видихнути.
Старшу сестру теж оглянули.
Переконавшись, що сестри відпочивають у палаті, Батько звернувся до мене в окремій кімнаті.

«І все ж, який жахливий випадок»
«Саме так»
«То… у яких стосунках ці діти з нами?»
«Старша сестра була правою рукою Батька у першому світі»
«Вона така надійна? Така маленька…»

Запитання Батька цілком слушне.
Я теж знав старшу сестру лише у дорослому вигляді.

«Вона виросте гідною людиною, але до того їй доведеться пережити важкі випробування. Її подруга помре, і саме після того розпачу вона зустріне Батька й почне рости»
«З таким виснаженням не дивно, що хтось помирає. Добре, що ми встигли врятувати її заздалегідь»
«Однак… через Хвилю її батьки вже загинули, а вцілілих селян захопили мисливці за рабами — так вона й опинилася в такому становищі»
«Це жахливо… Стривай»

Батько глянув на сестер і тихо промовив:

«Добре, що завдяки знанням із майбутнього ми змогли врятувати подругу, яка мала загинути»
«Саме так. Найкраще спершу зосередитися на лікуванні»

І тут… старша сестра, хитаючись, вийшла з кімнати й низько вклонилася нам.

«П-пробачте… дякую вам»
«Рафталієчко. Ти як?»
«Я ще… тримаюся»

Батько обережно провів старшу сестру назад до палати, підійшов до її подруги й почав розпитувати про все.
Так і минув цей день.
А я тим часом заробив грошей і роздобув яйце Сакури, а також яйця Юкі та інших.
Звісно ж, я зустрівся й з паном філоріялом, який чекав у готелі Мелромарка.
Посланець Сілтвельта, схоже, зв'язувався зі своїми знайомими.

Наступний день.

«Рафталієчко. Вночі вона кричала — я аж злякався»
«Нічні крики дуже сильні. Це психологічна проблема, тож лікування потребує часу»

Ми з Батьком вирішили поговорити.

«Отже, ми врятували Рафталію та її подругу… але що робити далі?»

Хм… справді.
У голові спливла думка — зробити щось інакше, ніж зазвичай.
Найбезпечніший варіант — запропонувати Батькові зайнятися торгівлею й спокійно перечекати до повернення королеви.
Іцукі дратує, але так усе вирішиться.
До того ж буде нагода прикінчити червону свиню.
Але тоді нічого не зміниться порівняно з минулим.
Ми ж знову потрапили у світ, де петля почалася спочатку — хіба не можна зробити щось більше?

«Ось… така ослаблена дівчинка, як Ліфана, — якщо є діти, що ось-ось помруть, я хотів би врятувати їх якомога швидше…»
«Я, звісно, не пам'ятаю місцезнаходження всіх подруг старшої сестри. Кажуть, їх розпродали в рабство по різних місцях»

Ми зверталися до торговців монстрами та до держави, щоб зібрати Кіля й подруг старшої сестри.
Але за нинішніх умов це дуже складно.
І водночас не можна просто опустити руки.

«Якщо їх продають у рабство… то найшвидше буде звернутися до работорговця? Я чув від Мотоясу про рабів і був у шоці, але невже я в першому світі теж старався, щоб урятувати цих дітей?»
«Зрештою, так воно й було»

Батько зрештою врятував людей із села старшої сестри.

«Тоді купівля рабів… можливо, це не так уже й погано»
«Купівля рабів…»

Тут приходить посланець Сілтвельта.

«Герой Щита збирає рабів — це не найкращий метод, але за нинішніх обставин, можливо, і непоганий варіант»
«Так. Зі слів Мотоясу, у Сілтвельті теж виникнуть проблеми, тож рятувати Рафталію та інших — це, мабуть, гідний Героя вчинок»
«Зрозумів»

О? Схоже, Батько вирішив докласти зусиль заради сестер.

«То, можливо, нам варто надати фінансову підтримку?»
«Хм… Можна попросити Мотоясу допомогти, але якщо гроші надійдуть із невідомого джерела, Мелромарк може щось запідозрити»
«До речі, Батько в цій петлі, як і в першому світі, зайнявся торгівлею, але через надмір добрих справ у Мелромарку стався переворот»

Гіркий досвід.

«…Тобто навіть надто добрі справи — це погано, і торгівля теж не найкращий варіант»
«Саме так. Якщо можливо, я б просив уникати торгівлі»

Хочеться, щоб він спробував щось нове.

«Хм… Чи є якісь інші варіанти?»
«Тут доречно пригадати: кожен майстер своєї справи. Давайте спитаємо в торговця монстрами»
«Невже він так просто розповість? Схоже, він може спробувати нас обдурити»
«У кожній петлі є торговець монстрами, який нам допомагає, тож варто порадитися з ним. Щоправда, Батько вдавав, щоб його не сприймали зверхньо»
«Вдавав?.. Ну гаразд, тоді підемо поговоримо»
«Зрозумів»
«Я теж піду з вами»
«Куди йдемо? Кро теж!»
«І Кро з нами. Тоді рушаймо»

Тож ми залишили сестер наглядати за помешканням і вирушили до торговця монстрами в Мелромарку.

Ми підійшли до намету торговця.

«Т-тут продають рабів?»
«Саме так. А ще тут торгують монстрами»

Батько проковтнув слину й стиснув кулаки.

«Я чув про цю гільдію работорговців»

Схоже, це відомий купець, про якого знає навіть посланець Сілтвельта.
Ну, за розповідями, у нього зв'язки по всьому світу, тож можна йому довіряти.

«Заходьмо»
«Ура!»

Я йду першим разом із Батьком і Кро.

«Отакої, нові клієнти? Так»
«Філоньку я вже знайшов»
«Так?»

Ой, за звичкою мало не купив Філоньку.
Яйце Сакури, яка стане Філонькою, я вже роздобув.

«Ваш вигляд… судячи зі зброї, ви, безперечно, Герої Спису та Щита, чи не так?»
«…Ага»
«Герої?»

Посланець Сілтвельта перевіряє реакцію Батька.
Він ще не знає, як Батько вдає.

«За нашими чутками, ви мали вирушити до Сілтвельта. З якою справою ви завітали до нашої крамниці?»
«Хех, швидко ж у вас вуха. Їхати в Сілтвельт і, мов донощик, мститися цій країні — нудно. Я лише вдав, що виїжджаю за кордон, щоб насолити тутешнім можновладцям»
«О! То яка ж у вас мета? Так»
«Невже я скажу прямо? Чув, що тут торгують рабами. Це так?»
«Так! Наша крамниця торгує рабами. Так»
«Тоді покажи свій товар»
«Зрозумів. Так! Прошу, погляньте на наш товар. Так»

Із цими словами торговець монстрами почав нас проводити.
У наметі торговця стоїть характерний запах, який б'є в ніс.
У клітках тісняться раби.