— Тоді, нехай Філо першою Підвищить Клас.

— Ура-а!

Філо прийняла форму монстра та торкнулася Піскового Годиннику Епохи Драконів. В мить, коли Філо його торкнулася, пісок засвітився, пускаючи хвилю у місці дотику.

— Тоді ми розпочинаємо ритуал Підвищення Класу!

За вказівкою королеви, солдати оточили пісковий годинник, та вилили рідину у рівці підлоги, що нагадували магічне коло. Повільно закривши очі, Філо розкрила обидва крила.

Пісковий годинник засяявши слабкий світлом, передав це світло магічному колу на підлозі. Стоячи посередині, Філо теж засяяла.

— А тепер, можеш вибрати своє власне майбутнє.

— Ах, я щось бачу-у… — сказала Філо із заплющеними очима.

Переді мною теж появилися різноманітні пункти, але я відмовився від усіх.

— А-а! Так багато усього появилося! Що б мені вибрати-и…. – радісно сказала Філо із закритими очима, вибираючи можливості свого розвитку. Я маю право і самому вибрати, але вважаю що вирішувати долю життя Філо може тільки сама Філо.

Поки я роздумував, чубрик на голові Філо, який перетворюється на Ахоґе, коли вона в формі людини, раптом засвітився.

— Га?

Раптовий спалах яскравого світла осліпив мене. На мить у мене заболіла голова, але пару разів кліпнувши, я знову подивився на Філо.

Її зовнішній вигляд дещо змінився? Філо все ще була у формі Королеви Філоріялів, але її ріст став меншим.

Філо яка раніше була трохи вищою за мене, тепер стала нижчою у порівнянні зі мною.

Через це, тепер на спині Філо ледь-ледь поміститься лише одна людина. Чубрик став більш розкішним. Тепер він схожий на міні корону… якось так.

— Схоже ти успішно провела Підвищення Класу.

— Значить після Підвищення Класу зменшується ріст?

— Знаєте… я не змогла нічого вибрати…

Коли я збирався перевірити її силу, Філо в формі людини підійшла до мене, говорячи так, наче ось-ось заплаче.

— Щось трапилося?

— Я хотіла навчитись плюватися отрутою, але все само вибралося. До того ж вибрався варіант, який раніше був недоступний.

Філо колись часто воювала з сильними почварами із подібними здібностями, тому вміння плюватися отрутою було для неї обвіяне романтикою.

Не хвилюйся, ти й так будь-кого можеш заплювати своєю отрутою

— Я бачив як у тебе засяяло ахоґе.

— Бу-у…

Рафталія спробувала заспокоїти розчаровану Філо.

— Наступною йде Рафталія.

— Г-гаразд. Хоча у мене стосовно цього неприємне передчуття.

Рафталія як і Філо, торкнулась Піскового Годинника. Солдати таким же чином наповнили магічне коло і воно засяяло. І переді мною так само ж появилися пункти вибору.

Раптом ахоґе Філо розділилося на дві частини, і одне з них прилетіло в мою сторону, прямо перед очі. Ахоґе розчинилося перед очима, і в меню появився ще один пункт. Світло крізь мене пролетіло до Рафталії.

— Кя-я?! – закричала Рафталія.

Потім стався яскравий спалах, з густим димом схожим на туман. У Філо все було дещо по-іншому.

Коли дим розвіявся, я побачив кашляючу Рафталію, що з нерозумінням на нас дивилась. Але все ж таки…

— Ти дуже зменшилась.

— А?!

Там стояла Рафталія, виглядаючи точнісінько так, як і при першій нашій зустрічі. Тепер одяг на ній виглядав дуже незграбно, настільки, що навіть рук з під рукавів не було видно.

— Що трапилося?!

— Схоже у тебе скинувся фізичний розвиток.

Так ось чому Філо стала меншою. Значить тепер вони виглядають на свій вік… Людська форма Філо зовсім не змінилась, тому за неї я не хвилююся, але у Рафталії зовсім інша справа.

— Так, у напівлюдей що швидко виросли є подібні проблеми… але я думаю що на бойові здібності це не вплине – додала Королева.

— Я старалась стати такою як пан Наофумі, а тепер все це стало безглуздим!

— Те що ти Рафталія, стала маленькою, не має значення.

— А-а? Сестричка зменшилась?

— Саме так.

Філо підійшла до Рафталія та стиснула їй руку.

— Якщо ти стала такою маленькою, тоді ти вже не старша сестричка.

— Я все ще твоя старша сестра!

— Тоді приємно познайомитися, Рафталієнько!

— З поверненням, Рафталіє. Коли будемо повертатись, зайдемо в таверну і я замовлю тобі той обід з прапорцем.

— У-у… Тепер Пан Наофумі ще більше відноситься до мене, як до маленької…

— Ти про що говориш, Рафталіє?

— Га?

— Ти ж… і так маленька, ні?

— Нічого більше не хочу чути!

Рафталія образилась та горячи від обурення, спробувала піти геть, але через свій незграбний одяг, спотикнулась та впала.

— Ауч!

— Так… Може зміниш одяг, бо в цьому складно ходити? Я тобі підберу щось нове.

— Ні, не треба! Не поводьтесь зі мною як з маленькою!

— Це так смішно! Хі-хі-хі, – засміялась королева, дивлячись на нас.

Що ж, Рафталія у цьому віці викликає у мене посмішку, коли я згадую як намагався тоді замінити їй батьків.

Результат: Рафталія стала маленькою.