Діставши з Тиранодракона Рекса невеликий сяючий уламок… ні, скоріше за все кусочок ядра, до нас повернулась Королева Філоріялів.

— Я закінчила!

Ага. Голос у неї інший, але манера поведінки зовсім як у Філо. Всю загадковість як вітром здуло.

— Великий Філо…ріял?

— Скоріше велитенська Філо!

— А…?

На нас дивився великий Філоріял схиливши голову.

— Гм-м. Фіторію звуть Фіторія.

Тепер я навіть не сумніваюсь. Характер геть як у Філо.

Закінчивши представлятися, Фіторія відправила нас на святу землю Філоріялів.

Я думав що прийнявши людську форму, вона буде виглядати з Філо як дві каплі води, але це виявилося не так.

Як мінімум у них різне забарвлення. Зі схожого у них лише вираз обличчя без будь-якого занепокоєння на ньому.

— Так… Що тобі від нас необхідно?

— Н-ну… Спочатку розкажи, що зараз поробляють інші Герої…

Жодної напруги…

Я розказав, чому за нами гнався Тиранодракон Рекс, а також про те, що нас переслідують через сумнівні звинувачення у викраданні Мелті. А також про взаємовідносини між Героями.

Вислухавши все… Фіторія відповіла з ображеним виразом обличчя.

— Знаєш… Господар Фіторії говорив, що якщо Герої погано себе поводять, то їх треба бонькнути. Тому краще не сваріться!

— Що за “бонькнути”?

— А…? Бонькнути – це бонькнути, ні?

— …Філо!

— Що-о?

У них схожий характер і вони обидва Філоріяли. Може Філо зможе зрозуміти слова легендарного філоріяла.

— Що означає “бонькнути”?

— Філо не розуміє!

— Ти ж така сама як і вона!

Не використовуйте слова, які самі не можете зрозуміти! Подібне було і з магією. Філо теж все пояснювала бахами.

Бувши роздратованим, я кинув погляд в сторону Рафталії.

— Ну… Я теж не знаю.

— Хаах.

— Наофумі, довір це мені, – підняла руку Мелті, пропонуючи свою кандидатуру.

Що ж, вона подруга Філо, тож напевно зможе її зрозуміти.

— Довіряю це тобі.

— Гаразд. Ем… Пані Фіторія.

— Просто Фіторія.

— Ах, гаразд. Фіторія.

— Що-о?

— Що означає “Бонькнути”? Можеш пояснити більш детально?

— Гаразд, Мел.

— Гм… – спостерігаючи за розмовою між Мелті та Фіторією, Філо надулась.

— Бонькнути це… Коли ти когось хлоп, щоб потім знову його вжухнути.

— А що означає “хлоп”? Це коли хтось падає?

— Хлоп – це коли Герой робить ось так – сказала Фіторія, горизонтально взмахнувши рукою.

Це вона так “хлоп” пояснює? Не дуже я можу розуміти її складні пояснення.

— Ага, значить правильно “хлоп” зрозуміла.

— А що означає “вжухнути”?

— Н-ну… Коли немає хвиль, Героїв можна хлопнути, поки світ не бамкнув. Поки хвилі не прийшли, то все гаразд, можна їх вжухнути, а потім…

Хах, вже почало темніти, а ця розмова триватиме ще хто зна скільки. Скучно просто мовчки за цим спостерігати.

Поступово, Мелті завдяки довгим розмовам з Філо, змогла потрохи зрозуміти Фіторію.

— Схоже, згідно слів Фіторії, якщо Чотири Священних Героях будуть сваритися між собою, то заради врятування світу їх краще вбити і прикликати нових.

— Така легковажна поведінка і такі жахливі слова…

— Між іншим, Наофумі, а чому ти готуєш?

— Я надто довго вас очікував.

Мелті витратила гору часу, щоб зрозуміти слова Фіторії.

Тим часом, маючи вільний час та порожній від голоду живіт, я вирішив щось приготувати.

— Значить, якщо герої себе погано поводять, вона їх бонькне?

— Ну, тоді приготую цій дівчинці трохи смаколиків.

Хоч вона і каже такі грозні слова, але всередині вона зовсім як Філо, тож не вистоїть перед їжею. Вони вже давно спостерігають за мною, з сяйвом в очах.

— Ура.

Отримавши від мене їжу, вони дружньо на неї накинулись.

— Що ж, тоді продовжимо розмову?

— Гм…? А про що ми вели бесіду?

Вона… Вже все забула?

В решті-решт, Мелті спробувала все нагадати Фіторії, але вона так нічого і не згадала. А після…

— І нащо ти тоді прийшла до нас?!

— Га?

— Бу! Мелонька – подруга Філо!

Чомусь… Фіторія вирушила разом з нами.

Ну що ж, з таким могутнім філоріялом, ніякі небезпеки не страшні.

— Гм? Хіба Мелонька не подруга Фіторії?

— Філо теж подруга Мелоньки!

— Ахх… Наофумі, допоможи!

Ось тільки від другої додаткової Філо, шум просто нестерпний! Мелті зовсім від них втомилась!

Результат – двох Філо нам не треба.