«Хрю-хрю-хрю!? Хрю? Хрю-хрю!?»

Почувши галас, з дому вибігли двоє свиней.

«Ви! На нас напали ті, хто за мною стежив! Ви казали, що мені здається, а ось, дивіться!»

Стеження, кажете?
Певно, Рафмі має на увазі те, що знає про минуле цього діда.
Але схоже, він і раніше думав, що за ним стежать.

«Хрю, хрю-хрю-хрю-хрю!? Хрю-хрю»

У тому вереску ніби й сміх чувся.

«Пане Мотоясу, цей чоловік — він здивований чи сміється?»

Юкі теж це помітила.

«Хрю... Ха-ха!»

Схоже, свиня регоче, як той відомий персонаж із парку розваг.
Тож свиня, помітивши злодія, ще дужче заверещала.
Здається, вона кричала щось на кшталт «братику!».

«О!? Ти... як ти посмів з'явитися переді мною! Я цього так не полишу!»
«М-му-у...»

Злодій, мов зустрівши ненависного знайомого, зітхнув і відвернув обличчя.
Схоже, і батько, і син — обоє під каблуком у Рафмі.

«О! Це ж син сусіда-простолюдина! Негайно допоможи мені, виженемо цього загарбника! Це злодій, що прийшов поцупити мої дослідні зразки, надбання генія!»

І злодій-батько наказує ватажку товаришів Рена.

«...Як завжди, цей чоловік... досі говорить про якісь змови»

Ватажок товаришів Рена важко зітхнув, кинув на злодія співчутливий погляд і пробурмотів.

«Годі... Невже ти не розумієш, що тебе вже повністю знешкоджено? Наскільки ж ти дурний. Так... Ти показав своє справжнє обличчя, коли померли твої батьки. Вчепився в свій маленький успіх із дитинства, ліпиш дивні шоколадки й силоміць змушуєш усіх їх їсти й хвалити. Твоя душа, можливо, ще не згнила, але сама сутність — прогнила наскрізь»

Рафмі, зазвичай такий спокійний, цього разу говорив із помітною злістю в голосі.
Батько якось розповідав про цього злодія-батька.
Кажуть, є такі чоловіки середнього віку й старші, які нескінченно розповідають про свої шкільні подвиги.
Мовляв, якщо людина може розповідати лише про успіхи з дитинства — це проблема.
Адже в середній і старшій школі теж щось та мало статися, а він усе про початкову школу торочить.

«Те, що я можу швидко тебе прибрати, — для мене лише бажане. Ти мусиш отримати відплату за те, що перетворив шоколад на іграшку, правда ж? Адже ти — одна з причин, чому шоколад щороку лютує в цих краях»
«Що!? Що ти кажеш!? Стривай. Це... це правда!?»

Коли ватажок товаришів Рена вигукнув, Рафмі обернувся.

«Звісно, це лише одна з причин, але не єдина. Головна причина — ті, хто зневажає любов, бавляться з шоколадом. І не лише цей. Усі в цьому світі винні. Любов — велика річ»

Рафмі, а хіба ти не ненавидиш цей світ?
Я хочу допомогти Батькові, який ненавидить світ, але такому, як ти, що ненавидить світ, мені байдуже.
Ні, якщо ти станеш королем демонів — я, як герой, мушу тебе знищити.

«Чи не варто мені прикінчити тебе тут?»
«Що? Ти досі ображаєшся, що я напав на Героя Щита? Я теж мав претензії щодо того, що Герой Щита підмішав щось у шоколад, але я б не зайшов так далеко через таку дрібницю! Хоч я й не робив цього з власної волі, але визнаю, що перебільшив»
«Що зробив Батько?»
«А, це... Кіл і Фі... Ні, якщо ти зрадієш, то краще не казатиму»

Він навіть не намагається інтригувати.

«Що ти знаєш!? Кажи!»

Що ж Батько зробив із шоколадом? І що це за річ, яка б мене зраділа?
Може, валентинські солодощі, які Батько щороку готував для всіх у селі?
Я пам'ятаю лише, що вони були просто смачними.

«Те, що Герой Щита підмішав у шоколад...»
«Що ж Батько підмішав...?»

Цей хід я знаю.

«Це пов'язано з Філо... Хе-хе, буде цікавіше, якщо я заінтригую й не скажу, правда ж? Не скажу! Ча-ча!»

Цей Рафмі провернув зі мною те саме, що й із Реном!
От же ж гад!
Що ж Батько зробив, пов'язане з Філонькою!

«Кажи негайно!»
«Ой-ой, а не варто зважати на те, що в тебе за спиною, Герою Списа?»
«Що ти маєш на увазі — ХІ!?»

Від Юкі лине якась моторошна аура.

«Ю-Юкі, що з тобою? Не зважай на дурниці Рафмі. Я лише розпитував, що Батько підмішав у шоколад, пов'язане з Філонькою... щоб Батько надалі не наступив на ті самі граблі»

Я, щоб розвіяти ауру, що йде від Юкі, звернувся до неї з якомога серйознішим виразом обличчя.

«Юкі. Я берегтиму шоколад, який ти для мене зробила. Наступного разу зробимо разом»
«Пане Мотоясу... Звісно!»

Фух...
Отже, домовилися готувати з Юкі разом.
Якщо готуватимемо разом — я спокійний.
До речі, про шоколад: ці свині дуже часто домішують у нього щось дивне.
Якщо це просто кров, волосся чи нігті — то ще найневинніше.
Бувало, що туди підмішували щось таке, від чого я міг знепритомніти, наче від отрути.
Серед філоріялів є й ті, хто добре готує, але багато й таких, у кого це погано виходить.
Тож готувати шоколад разом — найбезпечніше.

«Годі про Героя Списа... Тоді я безславно втрапив у пастку й показав себе в жалюгідному світлі, але тепер усе інакше, правда ж? Якщо тобі так кортить дивувати всіх шоколадом — я тобі покажу»

Рафмі, відвернувши мою увагу на Юкі, настовбурчив хвіст і приклав палець до чола злодія-батька.

«Гх!? Ти, що... а-а-а-а, ГИ-Я-А-А!? Г-геть, а-а-а, моє там... моя дупа! Ні-і-і-і! ШОКОЛА-А-А-АД! ШОКОЛА-А-А-АД! А-ГА-А-А»

І злодій-батько, витріщивши очі, заволав щось незрозуміле.
Згодом він, схоже, знепритомнів.
Йому показали жахливі галюцинації.

«Тепер цей, зі своїми "винаходами", бачитиме кошмари, де він сам — піддослідний... Аж поки йому не захочеться більше ніколи в житті бачити шоколад, еге ж? Хе-хе-хе!»
«А-а-а-а...»
«Хрю-ю-ю...»
«М-му...»

Злодій, двоє свиней і ватажок товаришів Рена — усі тремтіли, дивлячись на Рафмі.

«Хе-хе-хе! Відплата тим, хто бавиться з шоколадом! Я як ніхто розумію, що відчував той Герой Щита до цього! Якщо цього не досить... тоді наступного разу — шоколад! Не можу ж я жбурляти в тебе "Чорним громом", тож випустив пару на тобі!»

І лунав його гучний регіт.
Згодом у тих краях цю подію назвуть «Помста шоколаду», і там навіть встановили правило: мовляв, із шоколадом треба поводитися суворо, бо він карає — і це вже не просто «не бався з їжею».
До речі, те, що відчував Батько, — то була лекція.
Коли я доповів Батькові про перебіг подій, він сказав, що Рен, як і з «Чорним громом», має багато справ із шоколадом.

Минуло кілька днів після того, як Рафмі влаштував бучу на шоколадній фермі.
Злодій-батько, перетворившись на овоч, тепер потребує тривалого лікування, а злодія, схоже, приставили до роботи в родинному домі.
Ватажок товаришів Рена, до речі, запропонував Рафмі, щоб той узяв його з собою в пригоди як помічника героя.
Рафмі відповів, що поставиться до цього прихильно.
І ось... наступне місто, куди прямує цирк, — сусіднє з рідним містом Ліски.