«Он як, уже їдеш»

І Рен з жалем сприйняв від'їзд Арка.
Що поробиш — вони майже щоранку тішилися запеклими поєдинками на мечах.

«Ага»
«...Тут я не можу спитати напряму, але... можна буде поговорити з тобою трохи пізніше?»
«Звісно. Це секретна розмова?»
«Щось таке»

Схоже, Рен хоче поговорити з Арком так, щоб ніхто не почув.

Тож через те, що Арк вирушає завтра, усі по черзі говорили з ним і з Хо.
Коли сонце сіло й усі поснули, я вклав Філоньку та пані філоріял спати й попрямував до Арка — а там під відкритим небом сиділи старша сестричка, Арк і Хо, дивлячись на нічне небо.
Рен, схоже, уже завершив розмову й розминувся зі мною.

«— Відповідь на те запитання ти колись дізнаєшся сам. Навіть якщо дізнаєшся зараз, нічого цікавого там нема»
«Отакої — він ухилився від відповіді?»

Схоже, вона складала йому компанію за випивкою.

«Хтозна. Я думаю, тобі варто просто прожити це мирне життя. Тільки не будь надто вже турботливою матусею для Наофумі та Рафталії. Якщо ти звалишся — сумуватимуть саме вони»
«Отакої»

Сестричка далі цмулить своє.

«Завтра вже поїдеш»
«Ага»
«Як подумаю, що наші спільні посиденьки закінчуються, — трохи сумно»

І Хо п'є міцний напій, який старша сестричка йому підсунула.

«Ну все, я піду до Наофумі-тян та інших»
«Ага. Щасливо»

Старша сестричка підвелася й попрямувала до будинку Батька.

«...Солодкого сну»

Арк провів її поглядом і тихо промовив.
І ось... що ж мені робити? Я вагався, чи варто озватися... і тут — о диво! — прийшла Філонька.
Філонька! Останнім часом я зовсім не мав нагоди з нею зустрітися, тож хотілося вискочити й заговорити!
Але тут у голові сплив напис, який я читав позавчора.
Заспокойся, Мотоясу. Це знак, що треба ще трохи потерпіти.
Зараз не можна вискакувати.
Там було написано: втрутися саме тоді, коли Філонька звертатиметься за порадою.
Інакше не вдасться запобігти нещастю, що спіткає Філоньку, пані філоріял і Батька.
Що ж це за неминучий смуток такий?
Якщо пророцтво дає спосіб цього уникнути — чом би й не підіграти.

«Добрий вечір! Філо — це Філо!»
«О, Філо-тян. Що ти робиш такої пізньої пори?»
«Ну... кіт-людина і поважний птах-людина завтра ж їдуть, так? Тож Філо прийшла дещо спитати»
«Ох, усі так палко нас вітають і розпитують про все підряд. Аж ніяково, чесно кажучи»

Хо тут вставляє свій дотепний жарт.

«Філо не можна було питати?»
«Ні, все гаразд. То що ти хочеш у нас спитати, Філо-тян?»

Ш-ш-ш... — нічний вітер пронісся повз Філоньку, мене та Хо.
Але Арк, дивна річ, вітру наче й не відчував — він спокійно чекав на Філоньчине запитання.

«Ну... тільки не подумай, що це дивно, гаразд?»
«Ага»

Арк дивиться на Філоньку дуже лагідними очима, готовий вислухати все, що вона хоче сказати.

«Просто... кіт-людина іноді має такі самі очі, як у господаря»
«Он воно як?»
«Ага. Не завжди, але... ну, кіт-людина чимось схожа на нього»
«Справді?»
«Ага... ну, і ще...»

Філонька добирає слова, трохи вагається, але все ж просить:

«Кіт-людина і поважний птах-людина — ви такі сильні»
«Не сказав би, що аж такі...»
«Я — так, сильний»

Арк дивиться на Хо з лицем, мовляв, «відчуй атмосферу».

«Ну... коли Філо просить господаря чи старшу сестричку Рафталію — вони кажуть, що не варто перейматися, і взагалі не беруть Філо з собою. Тож, кіт-людино, навчи Філо, будь ласка»
«Чого саме?»

Почувши Філоньчині слова, я зрозумів: вона про те саме, про що й я здогадувався щодо Батька.
Ще... ще не час втручатися.
Так, щось у моїй голові шепоче: вибери правильний момент.
Те, що в голові... можна назвати вибором.

«Філо хоче бачити те саме, що бачать господар і старша сестричка Рафталія, коли дивляться вдалину. Скажи, як Філо потрапити туди ж?»

Це запитання зачепило й мене.
Бо ж справді: Батько й старша сестричка після того, як подолали справжнього Червоного Кабана, часто дивляться вдалину.
Так, ніби вони уклали якусь угоду, заплативши величезну ціну за перемогу над ним, і тепер щось роблять заради цього...

«Хм... Це досить непросто. Чи зможеш ти мати рішучість, не озиратися назад... і не шкодувати, хоч би скільки розлук довелося пережити?»
«Що? Ага! Філо старатиметься!»
«Навіть якщо доведеться розлучитися з тим, кого ти найбільше любиш?»
«Що? З Мел-тян? Філо більше не побачить Мел-тян?»
«Не одразу. Але якщо колись так станеться — ти зможеш чекати на Наофумі та Рафталію?»
«Ох... Філо не знає!»

Втрутитися в розмову Філоньки. ←
Піти, вдавши, що нічого не чув.

Цвірінь-цвірінь... — у моїй голові з'явився вибір.
Обери, — ніби промовляє до мене моя доля.

«Але Філо старатиметься!»

Мотоясу, час на вибір спливає. Треба обирати швидше.
У голові вибір палає, підганяє мене.
Гаразд! Зроблю це!

«Філонько!»
«Г'я!? Голос списника!? Ні-і!»

Щойно я вигукнув і вискочив до Філоньки, Арка та Хо — Філонька розвернулася й кинулася тікати.

«О, Мотоясу-кун!?»
«Оце так сюрприз»
«Птаху, наздожени Філо-тян»
«Еге ж»

Хо злетів і помчав за Філонькою, що тікала.
Швидко наздогнав і про щось із нею говорить.

«То що сталося, Мотоясу-кун? Чи не прийшов попрощатися заздалегідь?»

Спитати Арка. ←
Наздогнати Філоньку.

Дивлячись на усміхненого Арка, я знову бачу вибір у голові.
Мені б із Філонькою погратися, але є те, що я мушу спитати.

«Ні. Перш ніж гратися з Філонькою, я маю дещо спитати»
«Що саме?»

Ту-тух... — коли Арк схилив голову набік, я... побачив у ньому Батька.

«Чому...»
«М?»

Я на мить забув про Філоньку. Ті, кого я вже ніколи не побачу... Батько. Ті Батько та інші, з якими я зустрівся під час петлі, промайнули в моїй голові.

«Чому ви так сильно схожі на Батька?»

Мені навіть здається, ніби той Арк прийшов із-за меж світів, щоб зустрітися з Батьком, і чекає, коли той його впізнає.

«...»

Почувши моє запитання, Арк широко розплющив очі, а тоді всміхнувся.

«Цікаву річ ти кажеш. Я справді так схожий на Наофумі?»

Ніби заперечуючи, Арк розвів руками.