«Про мене не турбуйся. Краще глянь — туди Герой Щита прийшов. Ти ж вірив у Героя Щита, правда? У нас із ним є спільні справи, тож я тебе познайомлю — ходи сюди!»
«Саме так! І Батько тут! Якщо можливо, хотілося б, щоб ти подружився з Коу!»

І я беру Зоу за руку.
Але Зоу, схоже, не надто в захваті.

«Е-ем…»
«Це ж Герой Списа. Чув про нього, певно?»
«Ага, кажуть, він не лише вгамовує Хвилі, а ще й сильний, мов чудовисько… Це справді він?»
«Хіба я колись тобі брехав?»
«Було таке».

Он як?
Довіри в тебе до мене зовсім нема, Пандо!

«Цього разу не брешу. Кажуть, Герой Списа знає майбутнє. Про Елмела він теж, певно, щось знає. Кажи вже».
«Мій рідний дім захопила родина Мамонтів, а прийомний батько… здається, пацюк на ім'я Джанон».
«З-звідки ти це знаєш?!»
«Бо Зоу дуже гарно співає!»

О, до речі, вона може добре порозумітися з Фреон, яка теж любить співати.
Познайомлю їх пізніше.

«Елмел — співає?»
«Ч-чекай!»

Зоу чомусь почав поводитися насторожено, збентежено.

«Загалом, він багато чого знає. Краще піди з ним — гірше не буде».
«Щось мені це не подобається…»
«То ходімо!»

Я веду Зоу за руку.
Цей Зоу справді хороший.
Трохи насторожений, але все одно дає себе вести.
Так ми дістаємося до глядацьких місць, де вже видно Батька та інших.
Вони всі разом дивляться на нас і махають руками.

«Гей, Елмелочку!»

Тут старша сестричка махає рукою й гукає.

«—?! Лара! Стій, мене тягнуть! Ч-чому мене просто так волочать! Мене волочать! Хто ця людина! Яка ж у неї сила! А-а-а!»

Щось Зоу розкричався?
Що ж сталося?

«Ого, Герої — то сила… Дивно, що він навіть не помітив, що волоче Елмела за собою».

Панда, що біг поруч, щось каже.
Озираюся — Зоу лежить, бо я тягну його за руку.
Овва?

«Зоу, ти гаразд?»
«Мотоясу! Не можна ж так силоміць тягти!»
«Силоміць? Я й не думав».
«Ну… коли Садіна помахала й покликала, цей хлопець спробував зупинитися, але ти й далі біг і просто протягнув його за собою».
«О, то я вчинив нечемно. Перепрошую».

Відпустивши руку, Зоу ледь підвівся.
Прикро вийшло.
Я ж довіряю Зоу й не хотів поводитися з ним грубо.

«Вибач. Мотоясу не зі зла. Я з ним поговорю, тож будь ласка, пробач його».
«Т-та нічого… Не переймайтеся…»
«Ви, здається, Елмело?»
«Це Герой Щита».
«Іватані Наофумі. Приємно познайомитися».
«Т-так. Я Елмело Пухант».

Зоу з напруженим обличчям віддав честь Батькові.

«Який же він великий…»

Батько дивиться на Зоу знизу вгору.

«Елмелочку, давно не бачились!»
«…»

Зоу відсахнувся від старшої сестрички.
У них щось було?

«Садіно, Елмело тебе дуже остерігається. Ти щось таке зробила, що його налякало?»
«Е-ей? Хіба я щось робила Елмелочку? Хіба що ми змагалися на турнірі — на це він не має права скаржитися».
«Якщо вже вона когось остерігається, то це точно не дивно. Я б теж волів триматися подалі».
«Наофумі, це точно через те, як Садіна п'є. Він боїться, що вона напоїть його до нестями на змаганні з пиття».

Іцукі тут усе зрозумів.

«А-а… я так і думав, але це правда?»
«Т-так».

Зоу киває.

«Ой-ой? Елмелочко, та ти сором'язливий!»
«Це не те слово… Твої питні змагання — це жах».
«Не хвилюйся. Герой Щита, що тут стоїть, — таке чудовисько, що перевершить навіть цю Гадюку. Якщо вона до тебе чіплятиметься — звали все на нього і тікай».
«Ну-ну… Ларо».

Батько з докором зауважує.
Його повністю сприймають як диковину, але ж Батько справді вміє пити.

«Наофумі-тян п'є краще за мене — він такий чудовий! Кя!»

Старша сестричка з піднесеним настроєм представляє Батька.
Зоу дивиться на нього з виразом "та невже".
Але це правда.

«Якщо ти так кажеш, то, мабуть, так і є… Хоча не знаю, наскільки…»
«Ти, бува, не думаєш, що я не Герой Щита?»
«Ні… Просто… як це сказати… Щось у тобі таке, що одразу віриться. Не знаю чому».
«О, я розумію це відчуття».

Тигр утручається.

«З першого погляду видно, що в ньому є щось дивне».
«Ось бачиш, Наофумі. Щось у тобі є?»
«Не знаю».
«Якщо подрімати в полі, то навколо тебе зберуться дикі монстри, Наофумі».
«Мабуть, у нього якась особлива здатність. Стійкість до сп'яніння та дружба з тваринами, чи щось таке».

А, точно — Іцукі ще в першому світі казав, що в Батька є якісь особливі здібності.
Напевно, напівлюди й звіролюди відчувають у Герої Щита щось особливе.

«Краще б ви просто будили мене».
«Це і є Елмело? Я — Кавасумі Іцукі, Герой Лука. А це Амакі Рен, Герой Меча».
«До речі, коли Панда й Наофумі шуміли в готелі в Сільтвельті, вони згадували якогось Зоу. Пандо… зважаючи на Ларсазусу, це, схоже, той самий, кого ми там бачили».
«Хтозна».
«У Сільтвельті живе один мій родич…»
«Але ж ми з Ларою якось туди заходили. Забула? Може, він тебе тоді й бачив?»

О, у Зоу чудова пам'ять.

«Батьку, у цього Зоу вдома купа проблем. Тож я хочу, щоб ти йому допоміг».
«Мотоясу рідко просить за когось особисто».
«Справді. Що ця людина зробила?»
«Він подружився з Коу й був до мене дуже добрий. Хороший Зоу».
«То ти не лише скаржишся, Мотоясу».
«Он воно що. Виявляється, у вас ще лишилися людські почуття».

ХА-ХА-ХА, Іцукі як завжди зі своїми шпильками.
Але й Рен собі дозволяє зайве.

«Це зовсім інший вектор, ніж у Такта, якого ти вже жорстоко вбив, але йому все мало».
«Стій… за характеристиками він, можливо, ближчий до Наофумі. У тому сенсі, що він був добрий до Коу та філоріялів, тож його запам'ятали».
«Так чи інакше, йому пощастило. У майбутніх циклах щоразу, коли він тебе бачить, він відчуває вдячність і намагається допомогти».
«Заздрю. А нам доводиться боротися з жахом промивання мізків».
«Саме так. Аж заздрісно».

Рен та Іцукі якось дивляться на Зоу.
Що таке? Мають щось проти цього хорошого Зоу?

«Хм… То мені просто дати тобі якусь рекомендацію?»
«Т-та ні…»

Зоу з розгубленим обличчям дивиться на мене.
Дивно… Але якщо привести Батька додому до Зоу, то Зоу, певно, теж набереться сміливості!

«Слухай. Наофумі, а що як ти просто наймеш Елмела, щоб він допомагав із різними справами? Якщо він здобуде досвід, працюючи на Героя Щита, то й бажання Героя Списа здійсниться».
«Так. Мотоясу просить, і я особисто хотів би найняти Елмела — відомого бійця з Зельтбула. Гаразд? Просто повір мені на слово».
«З-зрозуміло. Залежно від платні, я згоден».

Зоу з напругою кивнув Батькові.
Панда на це нахилила голову й глянула на мене та на суперника.

«Оце він справжній. Краще не чіпати його зайве, бо буде клопіт».
«Так-так. Ох, нічого не вдієш. Елмело! Запам'ятай: ніколи не погоджуйся на бенкети від Гадюки! Бо потім буде дуже погано!»
«Знаю я, Ларо! От же ж… Щойно зустрілися — і вже таке… Бенкети… Погладшала… Ти, бува, не!»

Зоу, ніби щось зрозумівши, глянув на Панду й старшу сестричку — і зблід.
Батько теж застиг із блідою посмішкою.

«Ой-ой».
«Садіно, знай міру».
«Нічого не вдієш — доведеться якось завітати до магазинчика магії й попросити зменшувальний засіб».
«Що означає "нічого не вдієш", Садіно?! Ти взагалі не збираєшся поступатися! Я наймаю Елмела на прохання Мотоясу! Елмело, я теж прошу тебе твердо відмовлятися!»
«Так! Наказ Героя Щита буде виконано!»

І Зоу чітко віддав честь у стилі Сільтвельта.

«Ще один прибудець».
«Наофумі вже досвідчений».
«Ви двоє чули? Чи ти, Іцукі, зі своїми навушниками не чув? Якщо не чув — я піду й заберу їх силою».
«Ой… Вибач».
«Ну, Елмело досить корисний. Тож має сенс узяти його з собою, не хвилюйся».

І ось так ми прийняли Зоу до своєї компанії.

А потім ми привели Зоу до села, яке Батько збирався відбудовувати, і попросили допомогти з роботами.
Він і так був сильний, а після тренувань швидко став ще дужчим.
А ще, між іншим, він пішов допомагати з відбудовою сусіднього міста, яке мала відновлювати Еклер, і поки він допомагав як помічник лорда з різними справами, виявилося, що в питаннях управління відбудовою краще питати Зоу, ніж Еклер — так швидше й точніше.
Він ще й маг землі, тож його магія корисна для будівельних робіт.
Еклер прийшла скаржитися Батькові та супернику.

«Еклер теж нелегко».

Вона скаржилася в домі Батька, але там її перехопила старша сестричка й напоїла до нестями, тож Батько вклав її спати — і ось тоді він це й промовив.
До речі, ми з суперником теж у гостях.
Рен та Іцукі відмовилися — не лише тому, що не п'ють, а ще й через побоювання, що старша сестричка почне свої витівки.

«У цього Елмела, виявляється, несподіваний талант…»

Панда теж сиділа за столом і слухала скарги Еклер.
До речі, Зоу залишили з Коу.
Я попросив — і Коу охоче погодився.
Щоправда, він усе ще був трохи пригнічений…

«Управлінських навичок він навчився від прийомного батька, тож він досить здібний. Гаеріон, ти ж це знаєш».
«Еклер — бойовик, а внутрішні справи їй не дуже даються».
«Їй просто треба трохи повчитися, щоб розкритися. Он у дикому світі Наофумі вона таки навчилася добре керувати».
«Он воно як…»
«Ну, зараз швидше буде, якщо покластися на Елмела. Тож краще так і зробити».

Як і казав — Зоу досить здібний.

«Схоже, він натхненний тим, що йому доручив Герой Щита… Лицарі — то такі прагматики».
«До речі, у рідному домі Елмела є ті, хто ним захоплюється. Якщо вони поруч — ефективність зростає через відданість».
«Це пацюки-вірні!»
«Мотоясу…»

Чомусь Батько дивиться на мене з докором.
Чому?

«Ті, хто захоплюється Елмелом — це пацюки?»
«Його прийомний батько — пацюк. Тож це щось на кшталт родинних зв'язків».
«Хм… Зоу й пацюки. Якось це мило звучить».
«Не зовсім розумію логіку Героя, але схоже, він відчуває в цьому романтику».
«Хотілося б колись розв'язати проблеми Елмела, але як це зробити…»
«Тут треба сказати щось таке: "Найнятий у Сільтвельті Елмело — дуже здібний. Але якщо пришлете когось іншого — мені це не підходить". Тоді його акції зростуть».
«Із запасним планом… Так чи інакше, це допоможе. Шкода тільки Еклер».

Тобто Еклер менш здібна, ніж Зоу.

«Елмелочко, він утікає щоразу, коли я запрошую його на бенкет! Що мені робити, сестричко?»
«Садіно, з цим упораємося я та Лара. Тож потерпи. Бо інакше мені буде клопіт».
«Ой-ой».

Старша сестричка дивиться на Батька з більшим захопленням, ніж у будь-якому з минулих циклів.
Бо це цикл взаємного кохання.
Зовсім не схоже на її холодне ставлення в першому світі.

«Досить уже втягувати мене в це…»
«Ларо, благаю, не тікай. Бо інакше мені буде дуже клопітно».