Поки ми так перемовлялися, Батько підняв щита й кинувся на мене.
Чути гарний дзвінкий удар.
Я, стримуючи силу, розмахуюся списом проти Батька.

«Чи встоїш ти проти цього? Метеоритний спис!»

Я випускаю Метеоритний спис у Батька.
Хоч я й стримуюся, цей удар трохи сильніший за мої атаки тих часів.
Батько виставляє щита вперед і захищається.
Навіть коли зірки влучають, вони лише викрешують легкі іскри, а Батько, мов нічого й не було, відбиває їх геть.
Здається, він у доволі гарному настрої.

Так ми йшли за сценарієм першого світу, але битва трохи відрізнялася.
Філонька створювала магічні смерчі. Вони слабші, ніж у першому світі — мабуть, через те, що на ній не було благословення великого пана філоріяла.

«Бу-хі-і-і-і-і-і-і-і!»

Я глянув у той бік — і побачив, що свиня, яка стояла поруч із червоною свинею, отримала удар від старшої сестри.
Овва? Здається, то була лінива свиня, але лінива свиня стоїть трохи далі й не потрапила під атаку старшої сестри.
Чому ж?

«Хайд-Міраж»

Старша сестра зникає з очей.

«Бу-бу-бу-бу! Бу-бу-бу!»

Червона свиня щось верещить.
О? Вона збирається виманити старшу сестру. Прочитаю закляття й переб'ю його.

«Силою, що є джерелом усього, Мисливець за коханням наказує. Прочитай усе суще ще раз і згаси вітер, що розганяє ілюзії»
«Анті-Вінд-Флешер»

Це тихе закляття.

«Бу, бу-хі!?»

Червона свиня з роздратуванням глянула на наречену.
А винуватець — я!

«Е? А... Анті-Вінд-Флешер»

Наречена з чималою затримкою вдала, ніби завершує закляття.

«Чи є в тебе час дивитися по боках? А, і ще — та принцеса там, схоже, зовсім не вміє чаклувати!»

Батько, який усе знає, під'юджує мене й червону свиню.
Поки ми так перемовляємося, лінива свиня дедалі більше віддаляється від поля бою.
Можливо, вона щось помітила й думає про втечу.
І саме тоді біля червоної свині з'являється міраж.

«Бу-хі!»

Червона свиня атакує, впевнена, що пробила захист.
Але це пастка старшої сестри.

«Е-е... Я не думала, що завади Мельті спрацюють аж настільки добре, тож поставила пастку. Але, гаразд»

Старша сестра, ніби не знаючи, як реагувати, атакує червону свиню, яка затанцювала з ілюзією й лишилася роззявленою.
Червона свиня різко обертається й схрещує зброю зі старшою сестрою.
Хм... Я стримую бажання добити червону свиню підтримуючою атакою.
І взагалі... лінива свине, ти ж на такій позиції, що могла б прикрити червону свиню, але мовчки спостерігаєш.

«Бу-бу-бу-хі-бу-бу!»
«Називати людей камінчиками... Які ж ви жалюгідні»

У старшої сестри теж якийсь пригнічений настрій? Чому ж?
Тож я повертаю обличчя до Батька й продовжую бій.
Але Папа ніяк не робить свого раптового нападу.
А, зрозуміло... Він, певно, чекає, поки ми виглядатимемо виснаженими.
Я приблизно знаю, де він, але щоб бути певним і подарувати Батькові стан "червона свиня в паніці" — зіграю, ніби програю.

«Треба, щоб і я, і Наофумі зіткнулися й опинилися в глухому куті. Вдаймо, що виснажилися в обміні вміннями»

Тихо даю вказівку Батькові.

«Великий вітряк!»

Я створюю смерч і замикаю в ньому Батька.
Я сильно стримуюся, тож йому не боляче й не лоскотно.

«Г-у-у-у-у-у...»

Але Батько, слухаючись моєї вказівки, відхиляється назад.
Коли смерч зникає, я, ніби для добивання, відводжу списа назад і приймаю стійку для випаду.

«Використайте Щит Гніву. Спаліть мене контратакою»
«Звідки ти знаєш назву щита — поясниш пізніше...»

Батько, глянувши на червону свиню, киває й перемикається на Щит Гніву.
Грюкнуло — спис увійшов у щит Батька.

«О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о!»

Батько вивергає полум'я з Щита Гніву, намагаючись мене обсмалити.
Для мене тепер це полум'я — легенький вітерець. Що й казати, Батько частково посилив і Щит Гніву.

«А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!»

Я сам відіграю, ніби мене відкинуло.

«Бу-бу-бу-бу-бу-хі!?»

Полум'я гніву Батька мало не докотилося до червоної свині.

«Ох!»

Але він, схоже, стримався, подумавши про старшу сестру.
Червона свиня видає якісь звуки, схожі на турботу про мене, але, відчувши невигідне становище, її ноги вже повертають у протилежний бік.
Лінива свиня вже відійшла ще далі за червоних.
А там Філоньці знадобиться час, щоб підлетіти й відкинути удар, яким Папа збирається врятувати її від кари?

«Ще... не все!»

Я вдаю з себе героя, який підводиться, хоч і загнаний у кут.

«Яке там "не все"! Ти ж увесь побитий! Здавайся вже!»

Батько теж вдає, що важко дихає.

«Я... я не можу тут програти. Якщо я програю — і наречена, і сест—... Рафталія-тян, і Філонька стануть власністю диявола Щита»

Здається, я казав щось таке.

«Наречена... Та вона мені взагалі не потрібна!»

Овва? Схоже, Батько щось неправильно зрозумів.
Він дивиться на червону свиню.
Благаю, не треба таких жартів!

«Я обов'язково врятую»
«...Ти ще битимешся?»

Батько робить обличчя "як же це все набридло".
Згоден, це фарс.
Тож виходь уже, Папо!

«Ще рано... я не можу програти-и-и-и-и-и-и-и!»

І саме тоді пролунали оплески.
Нарешті-то вийшов.
Як же я втомився.

«Ого-го... Як і годиться Герою Списа, дуже сильна воля. Гарна затримка»

Навколо почала згущуватися аура масштабної ритуальної магії.
Що ж, тоді й я вживу заходів.
Я різко припиняю вдавати, що важко дихаю, і починаю читати закляття.
Інакше будуть жертви.
Хоча, Батько, певно, і так би витримав.

«Я, Мисливець за коханням, наказую небу, наказую землі: висікти суть, з'єднати, випустити гній. Сило Драконових жил! Разом із моєю магією та силою Героя стань могуттю! Мисливець за коханням, джерело сили, наказує: прочитай усе суще ще раз, увібрай демонічну силу й перетвори її на міць!»
«Аль-Ліберейшн-Абсорб X!»

Промені кари, що падають згори, втягуються в наконечник мого списа.

«Бу, бу-бу-хі-бу-бу-бу!»

Червона свиня щось збуджено скаче, але чому вона радіє?
А, певно, вигукує щось улесливе на мою адресу.
Що ж... Я знаю, хто це, але все одно запитаю?

«Це ще хто такий!?»

Я спрямовую списа на Папу — господаря цих слів — і випромінюю вбивчу ауру.

«Щ—... Він увібрав "Кару"!? Ні...»

Папа замовкає, криво посміхається й, обливаючись холодним потом, звертається до нас.

«Це він?»

Батько припиняє гру й питає мене, але зараз грай за сценарієм!

«...»

Гей, назвися!
Чого мовчиш?

«Хто ти такий!?»

Доведеться змусити його назватися!

«О-о, це, це... Вибачте, що не представився одразу. Я — Папа Церкви Трьох Героїв»
«Папа... он воно що»

Батько сказав це якимось утомленим голосом, не так, як у першому світі.

«Мотоясу його нейтралізував, але стріляти таким потужним закляттям там, де принцеса цієї країни... Про що ти взагалі думав?»

Папа піднімає обидві руки з гордовитим виглядом, а потім складає їх, ніби тре долоні.

«Я був певен, що ті, кого благословив Герой Списа, що володіє божественною силою, не постраждають від наших атак. Тому й ударив»

Ну й язик же в нього підвішений.

«А тепер — Герою Списа, об'єднаймо сили й разом переможемо диявола Щита, що хитає підвалини держави»
«Бу-бу-хі-і! Бу-бу-бу! Бу-бу!»

Червона свиня, користуючись нагодою, щось верещить, а Батько з іншими кривиться.
І так ясно, що нічого путнього вона не каже.
Та й узагалі, вона каже зовсім не те, що в моїй пам'яті.
Чому Папа тут раптом передумав?

«— Не вірте йому!»

І тут пролунав гучний таємничий голос.
Овва? Цей голос я ніби чув.

«Це ще що таке?»

Батько й решта повернулися на голос.
А там...

«Що це!?»
«Летюча... Філо-тян?»
«Е-е? Філо ж тут»
«Тоді це летючий філоріял!?»

Наречена збуджено показує на того, хто говорив.
Саме так.
То Фреон-тян щойно злетіла з неба й приземлилася.

«Бу, бу-е-е-е...»

Овва?
На спині у Фреон-тян, учепившись щосили, висить свиня-сталкер.

«Заради власних амбіцій, попри кризу світу, заважати співпраці Героїв, а ще — звалити всі гріхи на Героя, що творив добро, стерти його з лиця землі й захопити світ! Ця... Філоріял-Маска №2 усе чула й бачила, ЗУСІМ усе! Я також розслідувала всі обставини!»

Фреон-тян у подобі філоріяла, у масці на обличчі, приземляється й одразу приймає фірмову позу.
Блиск!
Згадуються часи, коли ми виступали з Юкі-тян та іншими як ідоли.

«Так... усе правильно. Дізнавшись, що в різних куточках Мелромарка народ почав довіряти замаскованому святому, якого називали Святим Птахом — тобто Наофумі, — він почав чинити злочини по всій країні й звалювати їх на Святого Птаха, Героя Щита Наофумі, щоб зіпсувати його репутацію. Ці дії... цей Ідеальне Правосуддя аж ніяк не може проігнорувати»

Тоді зі спини Фреон-тян зійшов... Іцукі в масці філоріяла, який промовив це байдужим голосом.
А ще він прийняв позу з луком, ніби підлаштовуючись під Фреон-тян.
Стоїть у позі з луком, спрямованим угору, і кидає косий погляд.

До речі... Хайд у нього злетів.
Іцукі, роззяво.
А, він же в масці, тож тепер він Ідеальне Правосуддя.

«Пане Правосуддя! Ми ж домовлялися — Філоріял-Маска №3!»
«Так, я — Ідеальне Правосуддя, він же Філоріял-Маска V3»
«Бу, бу-е-е-е... бу-е-бу-е, бу-е-е-е-е!»

Свиня-сталкер щось верещить... але що вона каже?
Згодом Фреон-тян перетворюється на подобу янгола й разом з Іцукі приймає позу.
Позаду — БА-БАХ, звук вибуху.

Глянувши на Батька, бачу обличчя, як у того кота з космосом на фоні.
А в нареченої очі сяють.
Потім вона швидко глянула на пір'їну Фреон-тян, яку я їй дав, і переводить погляд то на мене, то на Фреон-тян.
О, помітила?
Що й казати, наречена — голова варить.

«Бу-бу-хі! Бу-бу-бу! Бу-бу-хі-і!»

Червона свиня щось верещить, але що вона робитиме?
Справді, що вона каже?

«Я ж казав! Герой справедливості не вклониться злу! Пане авантюристе Майн, ваші злодіяння колись будуть покарані! Я не дам вам чіпати Святого Птаха!»

О, схоже, червона свиня щось казала Фреон-тян, яка втрутилася збоку.

«Ми мандрували різними землями, перемагаючи зло, що діяло від імені Наофумі, і дізнавалися, хто стоїть за цим усім. Папа Церкви Трьох Героїв, не думайте, що вам вдасться відкрутитися...»

Замаскований Іцукі, він же Ідеальне Правосуддя, вказує на Папу й проголошує.

«Ча-ча-ча-а!»

І тут Фреон-тян починає співати, ніби вмикає фонограму.
О, яка чудова пісня.
Лунає голос — схоже, вона по-своєму аранжувала пісню з того сентай-серіалу, яку я запам'ятав, бо вона любить героїв.

«А... а-а-а... у-у-у...»

Під цю музику Іцукі видає дивні звуки — то відкидаючись назад, то в екстазі.
Певно, він зворушений.
Іцукі ж музикант!

«Т-то... То! Час показати тут правосуддя! Правда вийде назовні!»

Зрештою Іцукі, з очима, що горять, мов у наркомана, спрямовує лук на Папу.

«Слухай... Щита промивання мозку в нього нема, але пісня промивання мозку — є?»

Батько штовхає наречену ліктем і питає.