Поки батько їв, старша сестра разом з рабами весело щебетала. Прапор сестра тримала міцно, мов найдорожчий скарб. До речі, той вигук — то Кіл.

«Рафталієчко...»

Подруга сестри поклала руку їй на плече й кивнула.

«Ну що ж, на цьому все? Їжте гарненько, щоб завтра мати сили»
«О-о-о!»
«Бу-бу!»

Тієї миті Кіл, як виявилося, вигукнув: «Я старатимусь!»
Сестра теж не вдавано всміхалася, а щиро, від душі, оглядаючи всіх, погоджувалася.

«Наофумі-сама, дякую вам»
«Та годі вже. Нині я тільки так і можу допомогти»
«Так... Тож давай старатимемось разом, Рафталієчко»
«У-угу»
«Якщо не хочеш воювати — теж нормально»

На слова батька сестра несміливо кивнула. Аж надто вона не схожа на ту сестру, яку я собі уявляв, — аж моторошно.

Так ми й полягали спати того дня. Звісно ж, батько й Юкі з компанією теж акуратно погодував. Сестра, як і раніше, гірко плакала вночі, і лише коли батько з її подругою лягли поруч, вона нарешті заспокоїлася.

«Оце так Драу-Кюра... Гори Драу-Кюра...»

На галявині, яку можна було сплутати з кемпінгом у горах, батько озвався вголос. Перед входом у гори, біля брами, він передав листа від королеви. Вартовий пропустив нас. Пройшовши повз кемпінг із крамничками, ми наблизилися до головного готелю. Інші заїзди теж були, але ми зупинилися саме тут.

«Ласкаво просимо, Чотири Священні Герої та їхні супутники!»

О? Біля замку... стоїть гід, схожий на того, що був на острові Карміла. Такий самий був і в Великому лісі Норсферат. Форма не мелромаркська — мабуть, інша країна, але манери ті самі. І прапор якийсь дивний.

«Я — граф Луґал, володар цих гір Драу-Кюра»
«А, ага...»
«Приємно познайомитися»
«І нам приємно»

У першому світі батько відповідав за всіх, але цього разу я теж був поруч із нареченою. Наречена, мов на прийомі, притримала край спідниці й вклонилася. Певно, хотіла справити враження, але не так воно працює.

«Пі-і!»

Сакура-тян сиділа на голові в нареченої й цвірінькала. Рен та Іцукі? Їх захитало в кареті, тож вони лежать разом із рабами. Зараз бадьорі лише я, батько та наречена.

«Прошу надалі до нас прихильно»
«Ага... приємно познайомитися»
«Пане графе Луґал, прошу не називати нас Чотирма Священними Героями. Є певні важливі обставини»
«О, так. Перепрошую. То як мені до вас звертатися?»
«Формально я тут головний. Тож...»
«Тоді — група принцеси Мелті»
«Без "принцеси", будь ласка»
«Зрозумів. Тоді так і звертатимусь»

Отак ми й стали групою, що інкогніто приїхала качати рівні.

«Тож дозвольте розповісти вам усе з самого початку — з витоків цих гір Драу-Кюра»

Точно як на острові Карміла! І в лісі Норсферат те саме! Ці гіди, певно, хворі на якусь хворобу, що змушує все показувати? Втім, може, це просто їхня робота.

«Ми не на екскурсію приїхали! Я тут усе знаю, тож давайте швидше!»
«Та годі вже... Може, тут і справді є щось варте уваги. Послухаймо»

Батько, мовляв, без зайвого галасу, заспокоює мене. Ну, якщо батько так каже — доведеться потерпіти.

«У давнину, за переказами, саме тут Чотири Священні Герої гартували свої тіла...»

Слухати це можна хіба що краєм вуха. Бо... це майже те саме, що на острові Карміла. Та ще й у залі біля входу до замку стоять знайомі статуї. Так, ті самі — легендарні монстри-першопрохідці в шапках Санти. Коли я глянув на статуї, гід помітив і почав пояснювати.

«О? Ви помітили — чудовий смак. Це Пекл, Усауні, Лісука та Інурто — легендарні аборигени, що освоїли ці землі»
«Я знаю. Такі самі статуї є на острові Карміла та у Великому лісі Норсферат»

Невже в схожих переказах є якийсь сенс? І чому ті самі "першопрохідці" — однакові раси? Аж надто дивно.

«До речі, за переказами, імена їм дали самі Чотири Священні Герої»
«Ого... Смак у них ще той»
«Кажуть, чимало назв рас демі-людей у цьому світі теж придумали Священні Герої. От як Хакко чи Шусаку»
«Хотів би я побачити того героя, що так називав. Невже не можна було краще придумати?»

О? Здається, хтось подумки сказав батькові: «Це тобі не казати». Але я вірю в смак батька. Він же давав імена Юкі та іншим. Більше того, саме батько назвав шляхетну Філоньку. Батько не може помилятися.

«Кажуть, то були монстри, з якими герої потоваришували. Вони самі попросили назвати їх іменами найближчих за схожістю тварин зі світу героїв»
«Пінгвін, кролик, білка, собака. То тут такі водяться?»
«Ні, вони завершили освоєння земель і вирушили в нові краї. Відтоді їх ніхто не бачив»
«Вимерли?»
«Точної відповіді ніхто не знає»
«Хм... Загадка якась. За словами Мотоясу, на острові Карміла є схожі перекази...»
«Філонька казала, що вони виглядають смачненько»

Батько глянув на мене й кивнув.

«Їх зжерли філоріяли, і вони вимерли...»

Здається, він каже щось образливе, але я пропущу це повз вуха. Біля статуй, як і очікувалося, стоїть кам'яна стела.

«А це що?»
«Напис. Герої можуть вивчити з нього унікальну магію»
«Он воно що... До речі, у старій грі я теж бачив такі стели»
«Щоправда, без знання магічної мови прочитати її неможливо»
«То нам і не світить. Я, Рен та Іцукі знаємо лише ту магію, що вивчили завдяки каменю від королеви... Інакше кажучи, ми вивчили магічні письмена»

А, точно. Перед від'їздом королева видала батькові та іншим камені, що дозволяють використовувати магію. Щоправда, вони вивчили лише базове "Фаст", але принаймні тепер можуть відчувати магічну енергію. Однак читати письмена вони не вміють, а це потребує практики, тож швидко опанувати складну магію їм не вдасться.

«Це так»

Я підійшов до стели й почав шукати написи. Звісно, вони там були. Я й передбачав — така сама стела стояла у Великому лісі Норсферат.

«Якщо Мотоясу прочитає, ми зможемо користуватися магією?»
«Ні. Магічна мова змінює значення залежно від того, хто читає. Спочатку треба навчитися відчувати магічну енергію»
«Саме так. Щоб опанувати магію, потрібні читання, письмо та відчуття енергії. Нинішнім Героям читати буде складно...»
«А-а... ну так. Я вмію тільки промовляти завчені слова»
«За час перебування я навчу вас письмен. Якщо пощастить — зможете запам'ятати»
«Було б непогано»

Розмовляючи, я розшифровував напис на стелі.

«Це... схоже на магію Фаст-Абсорб. Тоді за логікою батькові — Аура, Іцукі — Даун, а Рену — Магічне Зачарування»

Тобто початкова магія. До речі, у Великому лісі Норсферат був напис із Драйфою.