Ми зустрілися в узгодженому місці й одразу повернулися до готелю.

«Рене, Іцукі, Батьку. Як у вас справи?»
«Непогано. Завдяки практиці з посиленням, я просунувся далі, ніж можна було б очікувати від початкового рівня».
«Так, коли я застосувала той метод посилення, про який ви розповіли, я змогла битися з трохи сильнішими монстрами».
«Так... але я не певен, що моя ситуація показова, бо я покладаюся на Рафталію-тян і Ріфану-тян».

Старша сестра та її подруга кивають.

«Рафталіє-тян, давай старатися разом».
«А-але...»

Схоже, подруга старшої сестри налаштована рішучіше. Виявляється, старша сестра так злякалася монстрів, що не змогла нічого вдіяти. Дивно. Невже та хоробра постать із першого світу була лише ілюзією?

«Ріфано-тян, схоже, твоя застуда майже минула».
«Так».

Натомість подруга старшої сестри, прагнучи стати опорою для Батька, билася досить добре. Старша сестра засмучена. Батько ж дивиться на неї з лагідною посмішкою.

«Страшно, коли тебе змушують битися з незнайомцями. Але ж наша мета — просто підняти рівні, тож не переймайся».
«У... угу».

Старша сестра відповідає Батькові з ноткою вагання. Чи справді це вона? Мене починають гризти сумніви.

«Мотоясу-кун, Мелті-тян виглядає виснаженою... З нею все гаразд?»
«З тілом усе гаразд. Навіть більше — за рівнем вона в чудовій формі».

Вона вже майже готова до зміни класу. Хотілося б провести особливу зміну класу, яку передав Батько. Але ж поруч немає Філоньки та Юкі-тян. Я хотів підвищити її здібності, але чомусь не зміг застосувати це на нареченій. Можливо, потрібно ще трохи часу?

«...Куди ж ви встигли дістатися».
«Я передам вам частину матеріалів і трофеїв як сувеніри. Не тут — у кімнаті готелю».

Цього разу теж трапилися непогані трофеї. Варто дати їх нареченій і старшій сестрі? З минулого циклу я знаю, що спорядження треба передавати Батькові відповідно до рівня та здібностей, інакше вони не зможуть ним користуватися. Тож треба бути обережним.

«А... так. Тоді... повернімося до готелю. Я трохи втомився. Та й Мелті-тян варто відпочити».
«Зрозуміло!»

Повернувшись до готелю, я дістав сувеніри зі списа й передав Батькові. Хотілося б мати хороше проміжне спорядження, але, схоже, Батько поки що не здатен ним користуватися.

«Мелті-тян, ти як?»
«...У».

Наречена здригнулася. Щось її налякало? Я з цим розберуся! Адже ти — наречена Філоньки. Моя мета — змусити тебе визнати, що ти поступишся Філонькою мені.

Згодом, після відпочинку, ми повечеряли, і Батько разом зі старшою сестрою та її подругою пішли до таверни чекати на старшу сестру старшої сестри, аж поки ті не захотіли спати. Урешті-решт, тієї ночі старшу сестру старшої сестри так і не знайшли. Я думаю, Батько програв, бо рано пішов через старшу сестру, яка сильно плакала вночі. Повернувшись до готелю, Батько, обіймаючи старшу сестру, яка міцно спала, ледь не скрикнувши, подивився на нас.

«Що робимо завтра?»

До речі, ми вже кілька днів поспіль навчаємо методам посилення зброї, і зараз Рен та Іцукі практикуються.

«За словами королеви, навіть якщо ми зможемо наблизитися, треба вирушати до гір Драукіура, інакше не встигнемо».
«Але ж ми не знайшли ту жінку, Садіну...»
«У будь-якому разі, хіба не можна піти після того, як ми достатньо посилимося?»
«Так, за словами Мотоясу, Рафталію та Ріфану не катують, як він описував. Тож не обов'язково поспішати рятувати, правда?»
«Справді, старшу сестру старшої сестри не катують».

У попередньому світі вона була при смерті, але то була психологічна проблема, і зараз ситуація зовсім інша.

«Навіть якщо ми запізнимося на тиждень-два, нічого страшного. Королева обіцяла владнати справи».
«Можливо, але...»
«Наофумі, добре, що ти переймаєшся ними, але ми мусимо стати сильнішими. Інакше ми загинемо».
«Так, зупинятися через пошуки цієї Садіни — це безглуздя. А що як вони побачать Рафталію та Ріфану, неправильно зрозуміють і нападуть?»
«А... можливо. Раптова атака... Я про це не думав».

Батько, заспокоюючи старшу сестру, легенько поплескує її по спині й наспівує колискову. Він справді дбайливий.

«Зрозуміло. Тоді завтра, якщо знайдемо тих, кого я просив, — вирушаємо».
«Прийнято!»

Старша сестро старшої сестри, трохи потерпи. Я виконав обіцянку й захистив старшу сестру. До моменту вашої зустрічі я обов'язково виховаю її такою ж сильною, якою ви були в першому світі.

Наступного дня. Схоже, за вказівкою королеви та через торговця монстрами зібралося трохи рабів із села старшої сестри. Спочатку йдемо до торговця монстрами. Батько, наче кидаючи виклик, увімкнув свій режим і зайшов до крамниці.

«Ви знаєте, Наофумі-сан, ви справді добре ведете переговори».
«Це аналіз ситуації, щоб не дати себе обдурити? Клопітно».
«Можливо, варто повчитися? На відміну від гри, тут не можна знизити ціну через систему».
«Але ж країна допомагає, хіба ні? Чи є сенс перейматися?»
«Допомога має ліміт. Зараз у нас гроші, отримані як компенсація від того Покидька-короля».
«Хм...»

Рен та Іцукі, спостерігаючи за цим, тихенько радяться. Вони хочуть повчитися в Батька? Дуже гарна тенденція. Але щоб такі, як Рен та Іцукі, наслідували Батька... Аж смішно.

«Отакої, Герої! Ласкаво просимо до нашої крамниці. Так».
«Ага. То що, рабів, яких я просив, можна забрати?»
«Так-так. На щастя, мій колега щойно їх викупив, тож я зміг підготувати їх одразу. Так».
«Хрю-хрю-хрю!»

О? Тут Кіл. І ще двоє? Торговець рабами показує їх, з Кілом як представником, для початку. А ти куди подівся минулого разу? Як і два цикли тому, він буянить поруч із торговцем монстрами.

«Ці підійдуть? Так».
«А, ага... То скільки?»
«За цих рабів уже заплатила держава. Так».
«Тобто... їх же конфіскували, хіба ні?»
«Були певні непорозуміння, але зараз ми їх просто тримаємо. Так».
«Он воно що...»

Батько підходить до Кіла. А, точно. Рен та Іцукі теж тут, тож саме час.

«Батьку, варто також попросити трохи чорнила для реєстрації рабів. З того матеріалу можна створити зброю, яка підвищує здібності раба та бонус до росту».
«Е? Ну... так».

Батько, вдаючи вагання, переводить погляд на Рена та Іцукі.

«Мабуть, варто отримати зброю з цього матеріалу про запас...»
«Ви будете використовувати рабів?»
«Залежить від ситуації».

Відповідають Рен та Іцукі. Кіл та інші раби реагують по-різному, наче чекають на вирок. Звісно, Кіл демонструє готовність опиратися.

«Хм... Отже, це Кіл».
«Хрю-хрю-хрю-хрю-хрю!»

Знову ті самі слова? До речі, Покидька вже покарано, і оголошено про звільнення рабів із володінь Еклера. Схоже, їм просто не повідомили.

«Він трохи буйний, але ви впевнені, що він вам підходить? Так».
«Ага... ну».

І тут із-за спини Батька визирає подруга старшої сестри.

«Кіле-кун».
«Хрю-хрю-хі!?»

Овва? Два цикли тому він виявляв ворожість, але, побачивши старшу сестру та її подругу, він здивовано затих. Мабуть, присутність земляків діє заспокійливо.

«Усе гаразд, не хвилюйся. Незабаром ти будеш вільним!»
«Хрю?»

Кіл переводить погляд то на Батька, то на старшу сестру з подругою.

«До речі, Наофумі-сама».
«Щ, що?»
«Те, що ви казали раніше... Це правда, що раб може стати сильнішим?»
«Схоже, що так».

Подруга старшої сестри прикладає палець до губ і замислюється.

«Якщо це робить сильнішим, може, варто скористатися?»
«Н, ні...»

Батько, уникаючи погляду, дивиться на торговця монстрами. Він думає, що якщо покаже слабкість, його сприймуть зверхньо. Подруга старшої сестри, зрозумівши це, хапає Батька за руку, вдає, що її смикнули, і стає перед ним.

«"А-а-ах! Ви збрехали нам! Який же ви брехун!"»
«О, ого! — Хе-хе, самі винні, що повірили!»

Батько підігрує акторській грі подруги старшої сестри й спостерігає за реакцією торговця монстрами. Кіл же, подавшись уперед, протестує.