«Далі, мабуть, варто зайти до зброяра? Він про Наофумі турбувався»
«Так, мабуть. Там досить рідкісна зброя, тож не завадить зазирнути»

  Отак ми й пішли до зброяра, де старий дозволив Батькові скопіювати щита.

«Не пощастило вам, дівчата. Але я вражений. Сама королева до моєї крамниці завітала»
«Добре наторгувався? Потім віддаси частку прибутку»

  Батько по-приятельському балакає зі зброярем.

«Нічого я не продавав. І взагалі, купіть щось і собі. Зроблю знижку»
«Тоді купимо щось для Рафталії та Ліфани?»
«Так! Кхем!»

  Подруга старшої сестри бадьоро піднімає руку, але одразу кашляє.
  А сама старша сестра тремтить із натягнутою посмішкою.

«А... з нею все гаразд?»
«Хм...»
«Щ-що ви маєте на увазі?»

  Старша сестра відповідає так, ніби її ображено.
  Але в голосі чути переляк.

«Та так, дрібниці»
«Темні глибини цієї країни...»
«...»

  Наречений мовчки заплющив очі й кивнув.

«Який у вас бюджет? Ну, судячи з вигляду, ви новачки...»

  І зброяр, як і колись, коли вчив Кіля користуватися ножем, почав пояснювати старшій сестрі та її подрузі, як поводитися з кинджалом.
  Старша сестра та її подруга, схоже, трохи збуджені тим, що Батько купив їм зброю та обладунки.
  Хоча старша сестра виглядає неспокійно, зі розширеними зіницями.

«Рафталіє»
«Т-так?!»
«Це можна використовувати й для приготування їжі, тож не переймайся, гаразд?»
«Так. А ти як, Ліфано?»
«Угу. Трохи лячно, але я постараюся»

  Схоже, вони добре порозумілися.
  Добре, коли люди ладнають.

«Ну що ж, основні справи залагоджено. Що далі?»
«Ми ще не купили філоріяла!»

  Батько з компанією вже налаштувалися повертатися, тож я запротестував.
  Саме так. Треба придбати філоріяла.

«А, справді»
«Хіба ми не купили?»
«Одного замало!»

  Я купив Куро лише тому, що вона рідкісна.

«До того ж це не той філоріял, якого я зазвичай купую після відкату»

  У торговця монстрами Філоньки немає.
  І ще треба познайомити з філоріялом, що захищатиме Батька, — із Сакуронькою.
  Гадаю, цього разу вона захищатиме й старших сестер.

«Тоді купуємо філоріяла — союзницю Мотоясу? Ходімо»
«Саме так!»

  Я повів Батька та інших через портал до заводчика філоріялів.

«Ого... Велике пасовище філоріялів... Здається, це... дуже відоме місце»

  О, наречений теж знає, що це місце відоме.
  Далі, як завжди, я придбав яйця Юкі, Ко й Сакуроньки.

«Батьку, ось яйце Сакуроньки... Це філоріял, який охоронятиме вас»
«То сьогодні все йде за планом?»
«Щойно відновиться портал, вирушимо в Зельтбур шукати старшу сестру старшої сестри»
«Зрозуміло. Тільки не зможу пити надто пізно»
«Треба не привертати уваги»
«Ага. Хочеться швидше стати сильнішим і діяти вільно»

  Наречений сперся на огорожу пасовища й махає філоріялам рукою.

«Можна... ще трохи подивитися на філоріялів?»
«Гадаю, можна, поки портал відновлюється. О, там є зона для відвідувачів. Зазирнемо? Рафталіє, Ліфано, ходімо»
«Так»
«Пасовище... У селі теж було таке»
«Угу!»

  Батько та інші розслабилися біля пасовища філоріялів, хто як.

  Так, за балачками, час відновлення порталу минув, і настав час вирушати.

«Тож — Спис Портал!»

  Саме перед перенесенням.
  Я непомітно дістав із кишені заховане яйце й, завівши руку за спину, жбурнув його в струмок.
  Хех. Певно, суперник спробує вселитися в яйце через мій спис, але не вгадав.
  Не дозволю тобі відібрати цноту Батька.

  Але оскільки він паразитує на списі, якщо я його вб'ю, він, певно, вселиться в інше яйце.
  Тож, коли він уселиться в яйце, я просто викину його — і він утратить зв'язок із нами.
  Залишається лише сподіватися, що ми з ним більше не зустрінемося.

  Ха-ха-ха!
  І саме коли я засміявся про себе.

«Як я й планувала! Ось так ось!»

  Якийсь невідомий голос промайнув у моїй голові.
  Щ-що це?
  Яке погане передчуття!
  Але я вирішив, що це просто моя уява, і ми рушили до Зельтбура.

  Прибувши до Зельтбура, я показав Батькові, як зареєструвати яйце, з якого мала вилупитися Сакуронька, а тоді попрямував до таверни.

«То яка вона, ця Садіна? Судячи з твоїх слів, Мотоясу, вона дуже сильна й турботлива»
«Садіна-сестричка? Вона добра й дуже сильна. Правда, Рафталіє?»
«Угу. І дуже любить випити»
«Он воно що. Сподіваюся, ми її знайдемо»

  Старша сестра та її подруга кивнули на слова Батька.
  Саме так.
  Певен, старша сестра швидко її знайде.

«А як вона виглядає?»
«Хм... Вона водяний звіролюд. Здається, порода люка?»
«Не знаю...»
«Це зовнішність старшої сестри старшої сестри?»
«Угу. Ти ж знаєш, Мотоясу? Яка вона?»
«У гуманоїдній формі вона приблизно твого зросту, Батьку, і з непоганою фігурою. У звірячій формі — косатка»

  Тут старша сестра та її подруга схилили голови.

«А хіба в Садіни-сестрички буває гуманоїдна форма?»
«Хм...? Здається, ні»
«Рафталія та Ліфана кажуть, що ні. А як насправді?»

  Овва?
  Старша сестра та її подруга не знають?

«До речі, вона переважно перебувала у звірячій формі. Кажуть, що перед знайомими вона рідко з'являлася в гуманоїдній... Здається, я щось таке чув»

  У попередньому циклі вона досить часто була в гуманоїдній формі.
  Можливо, на те були причини, але я не питав.

«Он воно що... Тож вона прийде в цю таверну, і я чекатиму й запропоную їй приєднатися, так?»
«Саме так»
«Але, на мою думку, краще шукати, а не чекати...»
«Теж вірно. Тоді я пошукаю?»
«А не можна використати повноваження героя чи наказ королеви?»

  О, це думка.
  Як завжди, Батько молодець.

«Ну, я тут чекатиму, щоб зібрати команду перед випробуванням, але добре було б, якби вона приєдналася...»

  Бо треба швидко ставати сильнішими.

«Коли вирушаємо?»
«Гадаю, щойно заберемо Кіля та інших рабів у торговця, можна одразу вирушати. Інакше немає сенсу»

  Щойно я вирощу Юкі та інших, які вилупляться завтра, підняти рівень Батька та інших буде легко.
  Тож варто скористатися активізацією, яка не лише швидка, а й підвищує самі характеристики.

«Зрозумів. Тоді я поговорю з господарем таверни й попрошу передати Садіні, що її шукають, назвавши імена Рафталії та Ліфани»

  І Батько, як ні в чому не бувало, пішов по-приятельському поговорити з господарем.
  Невдовимість — це сила Батька.