Завулок.
Я накладаю магію випалювання, щоб викурити й спалити схованих убивць, підісланих культом Трьох Героїв.
Королеві я про це вже доповів, тож тіні з її фракції тут не сховаються.
Ну а щодо подальшого — Батько вів переговори з торговцем монстрами, маючи на меті укласти угоду.

«Однак, дивно, що Герой цікавиться рабами. Хай.»
«Я — Герой Щита. Хіба в цій країні я можу здобути собі союзників чесним шляхом? Я використаю все, що можна використати».

Тут я відповів, пронизуючи співрозмовника гострим поглядом, — не можна відступати.
Точнісінько як Батько вів переговори два цикли тому.

«Наофумі-сан виглядає так, ніби вміє добре торгуватися».
«Ага. Ніби й не той розхлябаний тип із вічно сонним обличчям».

Рен та Іцукі повністю перейшли в режим спостерігачів і дивляться на Батька.
Ось у чому Батько справді незамінний.

«Але ж... Королева вже наказала звільнити рабів, правда? Чи не марні це зусилля?»
«У країні досі трохи безлад, тож, певно, йдеться про те, щоб цей работорговець розшукав людей із того села».
«Так. Саме таке доручення я отримав від матінки. До того ж... жодних списків чи реєстрів не існує, тож це необхідно для встановлення осіб».

О, наречена доповнює.

«Матінка просила описати якомога більше фізичних особливостей, які ви пам'ятаєте».
«А хіба не була там донька того, хто володів тими землями?»
«Лицар Еклер більше цінувала військову доблесть і етикет, аніж управління, тож, імовірно, вона пам'ятає людей зі своїх володінь, але про село Рафталії та Ліфани знає небагато. Таке припущення».
«Он воно що...»
«Якби вдалося знайти ту жінку, Садіну, про яку згадував Герой Списа... це пришвидшило б пошуки, але...»
«Ми не питали, де вона».
«Тож нашій країні лишається лише збирати інформацію».
«Зрозуміло... В ідеалі варто було б збирати рабів і повільно качати рівні, але...»
«Час невдалий — триває подія активації».

Рен та Іцукі розгублено перезирнулися й кивнули.

«За наказом матінки ми плануємо раптові візити до маєтків аристократів і викриття тих, хто жорстоко поводиться з рабами. Тож Героям рекомендовано швидко ставати сильнішими».
«Ага, тобто Королева зрозуміла, що сталося, коли ми з Мотоясу ходили на порятунок».
«Так. Бо є підозра, що наші аристократи ховають подібні катівні».
«Гнила ця країна до самого нутра».

Хм... А чи не варто тут придбати філоріяла?
Зараз можна було б купити й Курочку.
Що ж робити?
Я в роздумах.
Спершу штовхну наречену ліктем.

«Чи можна тут придбати філоріяла?»
«А, так... якщо в розумних межах, то можна».

Проблема в тому, що не можна надто розгулюватися.

«Тоді згодом попрошу торговця монстрами».

Купити Курочку точно не завадить.
А ще варто швиденько придбати Юкі та решту.

«Гм? Це що таке?»

У кутку намету Рен та Іцукі помітили лотерею монстрів.

«А, це лотерея з яйцями монстрів. І минулого, і позаминулого циклу Батько саме так придбав яйце філоріяла».
«О-он воно що...»

Тим часом підручний торговця монстрами непомітно подає мені знак — мовляв, як вирішили?
Рен та Іцукі, схоже, не збираються брати участь, але їм цікаво — вони зазирають.
Може, й мені глянути?

Хм... Здається, яйце Луни мало бути саме тут.
Я міг би розпізнати його за запахом, але не знаходжу.
Може, ще не завезли?

«Купити яйце монстра через лотерею?»
«Якщо придбаєте десять квитків, зможете обрати одне яйце з цієї скриньки, де гарантовано є виграш. Хай».

Підручний торговця пояснює Рену та Іцукі.

«Стоп... Щось я таке в інтернеті бачив».
«Це ж чистої води гача. Причому з незаконних...»
«Типу компліт-гача?»

І Рен, і Іцукі дивляться на лотерею з певним скепсисом.
Але швидко опанували себе.

«Філоріял — не єдиний, хто може бути союзником. Може, варто взяти теймінгового улюбленця?»
«Можливо. Незрозуміло, яка з них буде бойова цінність, але це не погана ідея».
«Ну, якщо будуть зайві гроші, можна розглянути. Виглядає цікаво».

Луно, де ж ти?
О? Відчуваю запах знайомої дівчинки.
Мені страшенно кортить її взяти, але якщо набрати забагато, будуть проблеми.

«Мотоясу-сан так уважно нюхає яйця...»
«Він що, відчуває різницю?»

Наречена здивована.
Звісно, відчуваю.

«Він же в циклі, тому й знає».

Рен та Іцукі байдуже відвернулися.
Гадаю, варто, як заведено, купити Юкі та решту.
І тут спис ледь помітно колихнувся... а візерунок на одному з лотерейних яєць засяяв червоним.
Ц-це... від цього яйця йде вкрай неприємний дух.
Я ніби ненароком беру одне з яєць, що світиться.

«А-а, ви... бажаєте спробувати?»

Підручний торговця нерішуче втупився в яйце, яке я підняв.
Це!?
Я вкладаю в руку підручного наявні в мене гроші.
Звісно, то гроші, які дав мені Королева.
Золотих двадцять п'ять буде достатньо?

«Я забираю це. І прошу не здіймати галасу. Доповіси тому торговцю, що стоїть он там, пізніше».
«Т-так... але це яйце...»
«Я знаю, що роблю. Тому й мовчу».

Я випускаю вбивчу ауру, залякуючи підручного.

«Т-так. Зрозумів».

Зрештою, це ж принесе йому прибуток, тож торговець монстрами не стане надто допитуватися.
Я ніби ненароком переводжу погляд на Батька, Рена, Іцукі та решту.
Гм? Здається, подруга старшої сестри глянула в мій бік, але ігнорую.
Швидко ховаю яйце в кишеню плаща.

«Ви ж усе одно збиралися завищити ціну й підсунути підробку, правда? Не вийде».
«Отакої! Ми торгуємо своєю репутацією. Хай. Гадаю, ми зможемо знайти потрібних людей серед тих, хто став рабами після приходу Хвилі в Мелромарк. Хай. Звісно, ціна зростатиме залежно від кількості викупу, але... як вирішите?»
«Тоді срібняк...»

Ну ось, Батько завершив переговори з торговцем монстрами.
Як завжди, вправно.

«А тепер — філоріял!»
«Ага».

Батько розчищає дорогу, і я підходжу до торговця.

«Філонько».
«Га?»
«Мотоясу-кун?»

Ой, я мимоволі ляпнув.

«У Мотоясу з головою все гаразд?»
«Він іноді поводиться підозріло. Це побічний ефект циклів?»
«Він не каже нічого хибного. Тож лишається вірити, але тримати вухо гостро».

Чую, як Рен та Іцукі перешіптуються.

«Я хочу придбати яйце філоріяла».

І ось я оглядаю яйця філоріяла, які приготував торговець.
Хм... Це ті самі дівчатка, що й минулого циклу.
О, схоже, яйце Курочки ще є.
Тоді прихоплю його.

«Дякуємо. Тоді чекатимемо на ваш візит завтра».

Завершивши переговори, ми вийшли з намету торговця монстрами.

«З такими темпами, певно, вдасться зібрати чимало людей, правда?»
«Так, схоже на те».

Старша сестра та її подруга були трохи налякані.
Звісно — спогади про рабство досі ятрять у них рани.
Ну, якщо про це думати, то ніколи не зрушиш із місця.
Завтра, сподіваюся, Кіл та інші раби вже зберуться.
І ось Батько лагідно звертається до старшої сестри та її подруги.