Так-сяк минали дні на острові Карміла.

«А я ось такий костюм роздобув»
«...А в мене оце»
«А я —»

Батько та інші показували один одному трофеї з босів острова й обговорювали костюми.
Батько був у костюмі пінгвіна, Рен — у костюмі пса, Іцукі — у костюмі білки, а я — у костюмі кролика.

«Ці жартівливі обладунки насправді мають непогані характеристики»
«Я таке точно не вдягну. І взагалі, чому Наофумі-сан так спокійно це носить?!»
«Ну, виглядало цікаво, а характеристики, до речі, зовсім не погані. Було б весело поплавати з Ґаеріон та філоріялами»
«Хм-хм! Не мій стиль»
«Костюм білки, здається, дає вміння лазити по деревах...»
«Тобі б знадобилося, Іцукі! Забрався на дерево — і стріляй! Одностороння атака»
«Ви хочете, щоб я воював у цьому жартівливому костюмі?!»
«Іноді може знадобитися»
«Не хочу!»
«А я, мабуть, розгляну варіант із кролячим костюмом»

Він збільшує швидкість.
Але огляд трохи поганий.
Якби вже обирати, то краще костюм філоріяла.

«Справа смаку? Можна ще попросити придворного коваля витягти лише ефекти, але...»
«Краще не треба...»
«Ага, не хотілося б воювати в такому. Це вже не герой, а щось незрозуміле»
«То не обов'язково ж нам, правда?»

І Батько переводь погляд на Еклер, асистентку та Крота.
До речі, оскільки це категорія монстрів, на філоріялів ці костюми не діють.
Еклер, відчувши погляд, здригнулася й подивилася на Батька.
Схоже, їй це не подобається.

«Пане Іватані, ви ж не збираєтеся наказати нам це вдягнути?»
«Залежно від ситуації, так може бути безпечніше»

Коли Батько спокійно відповів, Еклер стиснула руків'я короткого меча й уже зібралася йти, мовляв, вирушаємо.
Схоже, вона категорично проти.

«Пані Віндія, пані Іміє, ходімо підвищувати рівень! Інакше нас змусять вдягнути оте!»
«Тобі так не подобається?»
«Звісно. Це ж покарання якесь!»

Овва? Мабуть, у мене пам'ять підводить?
Здається, Іцукі колись одягав таке на своїх супутників?
Ага, на того сталкерського кабана.

«Герої! Коли підвищимо рівень, прошу підвищити наші характеристики!»
«Е? А... ну, гаразд»

І Еклер швидко пішла на полювання.
Асистентка й Кріт, кажуть, теж уже непогано воюють.
Вони ж спочатку були магами, а так стараються.

А коли ми, що діяли окремо, завершили одне полювання, сонце вже хилилося до заходу.
Ми зібралися як завжди, і поки розмовляли, повернулася Еклер.

«Ну що ж, пані Еклер теж повернулася з полювання. Може, розслабитеся в гарячому джерелі під відкритим небом?»
«Хм, так і зроблю. Пане Іватані, попросіть пані Імію та пані Віндію, щоб не підміняли мій одяг на костюм»
«Я схожий на людину, яка таке витворятиме?!»

Батько обурено відповів Еклер.
Але Рен та Іцукі, глянувши на нього скоса, добили його.

«Схоже на вас, знаєте. Зазвичай ви розсудливі, але іноді любите пожартувати»
«Ага. Якби таке сталося, першою підозрюваною була б Наофумі»
«Немає мені довіри... Та гаразд, піду в гаряче джерело, розслаблюся»

Батько знічено опустив плечі.
До речі, філоріяли теж регулярно приходять сюди купатися.

«Так. Якщо чесно, можливість розслабитися в гарячому джерелі — це вже причина приїхати сюди»

І Батько з іншими весело пішли купатися.
Гаряче джерело — це душа японця!

«Мотоясу-сан, скільки разів ви вже були в цьому джерелі?»

Запитав Іцукі.
Я спробував згадати всі випадки, коли приїжджав на острів Карміла.

«Ну... У першому світі Батько відкрив портал, і ми приїжджали майже щодня. В інших проходженнях — коли приїжджали підвищувати рівень»
«Кажуть, після активації можна отримати портал. Було б чудово, якби можна було приїжджати щодня...»
«Кажуть, це джерело допомагає навіть від проклять»

Саме так.
Власне, у першому світі Батько ходив сюди, щоб зняти прокляття.

«Універсальне. І з порталом було б дуже зручно»
«За підтримки королівства можна ходити скільки завгодно... Гарне життя»
«Спочатку навіть ночівля просто неба здавалася незручною... А тепер усе змінилося. Ми»
«Перші дні були важкі»

По дорозі до джерела Батько з іншими ділилися спогадами.
І ось настав час купання.

«Тож, пані Еклер, на вас покладаюся, хоча з усіма буде клопітно»
«А... Хоча, якщо чесно, у джерелі ніхто не бешкетує. Усі поводяться спокійно... Ні»

Еклер подивилася на Райваль та Сакуру.

«Що?»
«М-м?»

Бо щовечора вони перелазять через огорожу в чоловіче джерело.

«У нас теж свої клопоти»
«Мотоясу-сама! Цього вечора Юкі теж чекає на вас»
«Саме так»
«А... Ну так. В обох місцях клопоти»

Із цими словами Батько та інші зайшли до роздягальні.
І одразу ж, скинувши одяг, побігли до джерела!

«Мотоясу! Цього вечора я не дам тобі підглядати!»

Рен наздогнав мене й сказав.
У перший день і Рен, і Іцукі були не проти, але останнім часом вони чомусь намагаються мене зупинити.
Батько, схоже, розважався, але до справжнього підглядання так і не дійшло.
Більше того, через вторгнення Сакури та Райваль стало взагалі не до того.

«Ха-ха-ха, це ж ритуал підвищення краси тих, на кого дивляться!»
«Віндіє, Іміє, якщо Кітамура висуне голову через огорожу — блокуйте його магією»
«Угу»
«А... добре...»

Чути голос Еклер.
Але це марно-марно!

«Ану, Коу, ставай підніжкою»
«Е-е... Іватані ж лаятиме...»

Хм, Коу теж не в захваті.
Усі якісь неенергійні.

«Якщо ви щоночі намагаєтеся підглядати, то так і буде»
«То, може, попросити інших філоріялів?»
«Тьху... Серед них забагато таких, що погодяться бути підніжкою!»
«Оце наслідки вирощування філоріялів»

Рен та Іцукі простогнали.
Саме так. Марний опір треба припиняти.

«Ха-ха-ха! Рене, Іцукі, теж дивіться на всіх і милуйтеся!»
«Ага! Ґаеріон хоче, щоб Наофумі дивився на неї й спокушався!»
«Не дам!»

Райваль і Сакура, штовхаючись, намагаються перелізти через огорожу.

«Ану стій! Сьогодні не пущу!»
«Ґаеріон! Не можна так!»
«Чим більше перешкод, тим сильніше розгорається пристрасть!»

Почувши це, Рен та Іцукі втомлено зітхнули.

«...У жіночому джерелі теж клопітно»
«Ага. Наофумі, а ти б не міг ходити в інший час?»
«Якщо я один буду в чоловічому джерелі, вони ж удвох туди вдеруться, хіба ні?!»
«То й що? Вони ж ваші героїні, Наофумі-сан?»
«Іцукі, ти що, дивишся на них такими очима? Вони ж діти! Я не можу на таке піти!»

Батько обурено відповів.
Саме так, я не можу дозволити Райваль забрати Батька!

«Ви ще кажете таке після історії з заручинами Коу?»
«Так. Хоч вона так і виглядає, але вона не людина»
«Слухайте...»

Батько втомлено приклав руку до чола.

«А я тим часом скористаюся нагодою й, спершись на огорожу, зазирну!»
«А, Мотоясу!»
«Не дозволю!»

І коли я вже збирався перетнути огорожу, щоб побачити рай, переді мною з'явилася якась знайома стіна.
Це...!

«Ейрстоун Шилд»
«Молодець, Наофумі!»

Батько мені завадив!
Але я не здамся!