Від моїх слів Іцукі примружився.
Що таке? Сила — це справедливість!

«...Те, що я звернувся по допомогу не до тієї людини — моя помилка. Так, Мотоясу ж вирішує все силою».

Ой? Мої переконання не спрацювали?

«Але... можливо, є люди, яких може врятувати лише хтось на кшталт Мотоясу».

Іцукі погладив Коу по шиї й усміхнувся.
Ну звісно.
Скільки разів повторювати — сила це справедливість.
Іцукі каже, що справедливість — це бути неупередженим, допомагати слабким і карати зло, але моя справедливість інша.

Праведний — пан філоріял, а також Батько.
Той, хто став ворогом Батька, — уже зло.
Я на боці Батька й знищу всіх його ворогів.

Тобто битися на боці того, кому повірив, — це і є справедливість і чесність.

«Конфлікти виникають, коли обидві сторони не можуть поступитися або коли одна сторона висуває несправедливі вимоги без наміру відступати. Того разу Наофумі, ні, у всіх світах, які пережив Мотоясу, наші переконання не спрацьовували, бо... ми не мали наміру поступатися й не слухали».
«Саме так».
«Якщо співрозмовник із самого початку не налаштований слухати, скільки б ми не поступалися — переконати неможливо».
«Як із обміном методами посилення чи причинами битв».
«Так... Якщо одразу записати співрозмовника у вороги, то й слухати не захочеш».

Іцукі, ніби щось усвідомивши, кілька разів кивнув.
У нього такий вигляд, ніби з плечей звалився тягар, на відміну від колишнього Іцукі.

«Я зрозумів. Скільки ж я був егоїстичним лиходієм, коли слухав розповіді Мотоясу... Мені просто не хотілося в це вірити».
«Ми з тобою не раз билися».

І позаминулого разу, і минулого — билися.
Усі були слабаками.
Ну, бо методи посилення так і не застосували.

«Якщо я не виходитиму з того, що опонент не може бути абсолютним злом, як у вигаданих історіях, я знову гратиму в свою егоїстичну справедливість».

У першому світі Іцукі теж не раз конфліктував із Батьком.
Я теж, коли почув, що Батько нібито викрав мою наречену, одразу записав його у зло.
Ну, тоді я був схожим, але Іцукі, схоже, важко вибратися з такого мислення.

«Ось, знаєте, у детективах є детективи».
«Детективи?»
«Так, я бачив їх хіба що в серіалах і манзі, але детективи в таких творах — немов мисливці, що заганяють злочинця».
«Я — Мисливець за коханням!»
«...Щось мені вже не хочеться продовжувати, але продовжу. Оті детективи думають приблизно так: "Це він злочинець. Але доказів немає? Тоді знайдемо докази, щоб притиснути його"».
«Якщо подумати, то так воно і є».
«Я не збираюся заперечувати детективний жанр. Просто надалі я хочу думати так: "Ця людина не злочинець. Але злочинець існує. Зберімо всі докази. Хочу знайти докази того, що злочинця немає не лише серед цієї людини, а й серед усіх присутніх"... Хоча, можливо, це лише мрії».

Хм-хм, він думає про складні речі.
Втім, я розумію, що він має на увазі.
Ще до приходу в цей світ я часто бачив у новинах справи про неправосудні звинувачення.
Якби ті, хто ловить злочинців, мислили так само, світ, можливо, був би кращим.
Ну, як і каже Іцукі, це складно.

«Можливо, найкоротший шлях — не вважати невинними лише тих, кого захищаєш сам, а ставитися до іншого з думкою, що він теж може бути невинним. І лише коли підозри зміцніють, а матеріалів на невинність не залишиться, — тоді діяти. Це і є справедливість».

Іцукі, отже, теж багато про що думає.
Важка в нього вдача.
Якби злочинець був чорним чи білим — пригрозив би цим списом, і він швидко зізнався б.
Навіть якби не зламався під силою, можна було б наслати галюцинації.
А втім...

«Цього разу Іцукі дивно легко повірив моїм словам».
«Бо Мотоясу розповів мені факти, у яких неможливо засумніватися. А ще тому, що я ще не встиг утвердитися у власних переконаннях».
«Батько сказав би: куй залізо, поки гаряче».
«Саме так... У цьому сенсі всі попередні цикли були недаремними. До того ж, за час подорожей я зрозумів, що Мотоясу, Наофумі та Рен — не погані люди».

Іцукі дивиться вдалину.
Невже він щось усвідомив?

«Щоб не дати себе обдурити злу, який ховається під маскою слабкого... я хочу вірити в усіх вас».

Спина Іцукі, який сказав це, чомусь здавалася напрочуд чистою.

«О? А це —»

Ми трохи оглянули місто й повернулися до гільдії.
Там на нас чекали Батько та інші.
Рен і Юкі теж уже були там.

«З поверненням, Мотоясу, Іцукі».
«Ми повернулися!»
«Як усе пройшло?»
«Досить мирне містечко».
«Саме так».
«Це не зовсім екскурсія, але там є пост варти... Вони проігнорували шукача пригод, який просив про допомогу».

Іцукі вказав на будівлю навпроти гільдії через дорогу.

«Я аж переживав, чи не кинеться Іцукі туди».

Ну, якби він побіг, я б усе владнав.
Достатньо встромити паралізуючий спис — і все буде гаразд.

«Так, особисто мені теж не хотілося б ігнорувати...»

Батько й Рен на це сказали, що світ гнилий усюди.

«Коли ми запитали, що сталося, виявилося, що в нього вкрали гаманець».
«Овва... Злочинця буде важко знайти».
«Так, ми нічим не могли зарадити, тож просто поспівчували... А до речі, де Коу?»
«На такий випадок я наказав Коу вистежити злочинця за запахом».

Щойно я це сказав, повернувся Коу.
Він тупотів голосно.

«Я вдома!»
«Ого-го-го-го!»

Коу тримав злочинця дзьобом за комір і притягнув його.

«Щ-що це за монстр, що говорить! Це ваш!?»
«Так, а ви ж кишеньковий злодій, правда?»

Іцукі обшукав його, дістав кілька гаманців і почав допит.

«Н-ні, це не так! Це мій гаманець!»
«Он воно як. Тоді скажіть те саме вартовим на посту».
«Що ви мелете, нацькували на мене монстра!»
«...Слушно. Коу, чому ви вирішили, що це саме він?»
«За запахом — я йшов за його запахом, і це виявився він. Тож я його спіймав».

Вимова в Коу трохи гугнява.
Ну, не дивно, адже він тримає його дзьобом.

«За запахом...»
«Чи не час нам уже влаштувати розбірки на посту варти?»

Щойно я показав на пост варти, злодій почав вириватися.

«Треба, щоб не здійнявся галас. Мотоясу каже, що я часто брешу, але тут усе складно. Скажімо, що нас теж обікрали, і здамо його».

Іцукі разом із Коу попрямував до посту варти.
Невдовзі він здав злодія й повернувся.

«Доказів вистачило. Потерпілий шукач пригод теж здивувався, коли знайшов свій гаманець. Злочинець упирався, намагаючись зробити злочинцями нас і вдаючи з себе жертву».
«Ну, головне, що злочинця спіймали».
«За словами Мотоясу, Іцукі часто брехав, але за таких обставин це неминуче».
«Але... якщо робити таке на кожному кроці, то, певно, справді звикнеш брехати».
«І все ж, якщо ми зараз заявимо, що ми Герої й ловимо злодіїв, це буде небезпечно».
«Так. У гіршому разі можемо втягнути мешканців цього міста в небезпеку».
«...Ви праві, але я хочу бути обережним. Якщо я робитиму так постійно, то можу розучитися говорити правду».
«Ти надто серйозний, Іцукі».
«...Я не серйозний. Просто в мене надто сильне почуття справедливості, і я не бачу, що в себе під ногами. Якщо це зручно — хочеться провернути брехню».

Реакція зовсім не така, як у колишнього Іцукі.

«Я докладу зусиль, щоб не обманювати принаймні вас, своїх товаришів».
«Ну, зараз усе добре, хіба ні? Злочинця спіймали. Якщо дивитися на результат — комусь допомогли. Можна просто порадіти».

Рен схрестив руки й промовив це.
Виглядає гордовито.

«Шукач пригод подякував нам, тож усе добре, хіба ні?»
«Схоже, ти думаєш про складні речі, але хіба той шукач пригод брехав?»
«...Ні, якби ми не спіймали злодія в тій ситуації, ніхто б не повернув тому чоловікові гаманець. Якби шукач пригод був на посту, коли ми привели злодія, це виглядало б підозріло, але...»
«Ось саме. Ти допоміг людині, тож радій».
«...Так».

Обернувшись, я побачив, як шукач пригод низько вклоняється, а Іцукі легенько махає йому рукою.
Хм, хоч там як із складними питаннями, але зробили добру справу.
Я теж маю багато обіцянок перед Філонькою, тож старатимуся заради справжнього миру!
Не можна відставати від Іцукі.

«А якби... доказів не знайшлося, я, можливо, подумав би про те, щоб вибити зізнання силою».