Після того я ще кілька разів проходив цикл і неодноразово отримував догани від старшої сестри.
　Ну, було всяке.
　Навіть найменша помилка — і все йде не так, як у першому світі.
　Я нишком давав гроші Батькові й усяко хитрував, але все провалювалося.

　Що більше я намагався підлаштувати, то більше все збивалося.
　Набридло, тож я став на бік Батька й крутив цикл, як раніше, але десь за місяць з'явилася старша сестра, прочитала мені нотацію й змусила цикл піти заново.

　Схоже, моя репутація в очах старшої сестри дедалі падає.
　Тож я вирішив, що під час повторень циклу спробую заслужити її схвалення.
　Я підіграв інтризі Червоної Свині, дістав виразку шлунка, але все ж звинуватив Батька, а потім на якийсь час залишив усе як є.
　І ось однієї ночі...

«……Фух»

　Коли Батько нарешті купив старшу сестру як рабиню, поставив її вартувати вогонь і задрімав, я з'явився в масці й із мішком за плечима.

«……?»

　Маленька старша сестра спробувала розбудити Батька, але я зупинив її й приклав палець до губ — мовляв, це секрет.
　І простягнув їй ліки та їжу.

«Це подарунок. Щоб ви одужали»
«А, дякую...?»

　Далі, щоб допомогти Батькові, я лишив трохи спорядження, а старшій сестрі — іграшку, і пішов.

«Здохни-и-и-и-и-и-и!»
«Гух!?»

　Цього разу удар старшої сестри прийшовся прямо в мене, і мене відкинуло!
　Місце, звісно ж, — замок Мелромарк.
　Поруч зі мною лежить старша сестра з цього кола (обвуглена).
　Я перевірив пульс — вона вже не дихає.
　Як так сталося...

«То ви... були тим Довгоногим Дядечком, що роздавав нам подарунки!»
«Н-ні! Це не я!»
«Я впізнаю цей голос! Навіщо ви це робите?»

　Старша сестра з цього кола фамільярно взяла мене під руку й глянула на Батька.

«Наофумі-сама, ця людина —»

　А Батько, дивлячись на те, як старша сестра фамільярно горнеться до мене, скривився так само, як тоді, коли його підставила Червона Свиня.
　...За мить з Батька вибухнув вогонь люті, випаливши все навколо, включно з глядачами.
　Ну, я витримав, а от Рен, Іцукі, Червона Свиня й Покидьок — при смерті.
　Батько, хитаючись, дивився в порожнечу — то чи лякаючись оточення, то чи осліпнувши від люті, — і почав блукати навмання.

«...Тут... пекло. Світ, створений зі злоби... усе проти мене... Згинь цей світ! Не підходьте! Геть! Ніхто... мені не вірить... кошмар...»

　Його поглинула лють, і здавалося, ніби він замахується кулаками на примарних ворогів, яких не існує.
　Окрім мене й старшої сестри, уже ніхто не міг поворухнутися.

　Я ж бо намагався допомогти Батькові та старшій сестрі — щоночі, коли Батько спав, а старша сестра куняла, я нишком лишав їм різні подарунки.
　Бо ж вони могли загинути під час Хвилі.
　Я хотів розвіяти їхні тривоги — і ось до чого це призвело.
　Батько зі старшою сестрою, дізнавшись, що в них є таємний помічник, здавалося, трохи веселіше почали качати рівні.
　Хто він такий, вони не знали, але все одно брали, що дають.
　Батько теж трохи зрадів.

　А старша сестра почала називати мене, що нишком дарував речі, Довгоногим Дядечком.
　Ну, мої ноги справді трохи довші за середнє.
　Батько теж поступово почав вірити, що, можливо, в нього є союзник.
　Усе йшло непогано... я так думав.

　Після Хвилі, як і планувалося, я вислухав Червоних Свиней і влаштував дуель, щоб звільнити старшу сестру.
　Усе йшло за планом: Червона Свиня втрутилася, я опинився в скруті, і Батько переміг.
　І саме тієї миті, коли старша сестра, що дала мені ляпаса, збиралася накинутися на мене...
　Чи то жіноча інтуїція, чи то її здатності, але вона зрозуміла, що це я допомагаю Батькові, й звернулася до мене фамільярно.
　А далі — як я вже розповів.

«Отже... час каяття. Що ви накоїли?»
«Це не я! Не я! Я діяв чесно! Це непорозуміння!»

　Чому я, такий сильний, досі не можу й пальцем торкнути старшу сестру?

«Я втомилася від цих виправдань. Те, що я тут, — це ще пів біди, але давайте розберемося, як усе дійшло до такого»

　Старша сестра глянула на мене суворим поглядом — точнісінько як Батько в першому світі.
　Вона розмахує молотом, аж повітря свистить.
　Якщо я відповім неправильно — цього разу вона мене точно вб'є?

«Тож кажу ж — це непорозуміння!»

　Я пояснив старшій сестрі, як усе було.
　Блиск у її очах згас.
　Дуже моторошно...
　І взагалі... вона з'явилася в такий невдалий момент.

«...Ось так усе й було»
«...Тобто Наофумі-сама побачив це й подумав, ніби я переметнулася до вас?»

　Саме так.
　Старша сестра ж бо якраз збиралася звернутися до Батька.
　Якби наступним словом було «дякую за все» — то була б катастрофа, але ж це старша сестра, тож певен: вона хотіла сказати Батькові, що я — Довгоногий Дядечко.

«Це виклик мені? Ви хочете прорвати мій терпець?»
«Ні! Я не хотів!»
«То чому ви зробили так, щоб усі подумали, ніби я зрадила Наофумі-саму?!»
«То ж просто нещасливий збіг обставин! Радше це через те, що у вас надто гостре чуття й здібності!»
«Тобто це моя провина?»

　Гнів старшої сестри сягає максимуму.
　Краще її заспокоїти й почати цикл заново.

«Що ж, я вислухала ваші виправдання. Тож — помирайте!»
«Гух!?»

　Бум — і старша сестра миттю опинилася переді мною й молотом відкинула мене геть.
　Отямився я вже десь у небі далеко-далеко від замку Мелромарк, а позаду мене зависла старша сестра.
　І саме замахувалася молотом, щоб ударити мене в протилежний бік.

«Я думала, що ви діятимете за планом, бо вторгнення у світ дається важко... а ви, з усіх речей, змусили мене пережити приниження, коли всі подумали, ніби я зрадила Наофумі-саму й переметнулася до вас! Рішучість Ріфани, почуття Ґаеріона, усіх — усе зруйновано!»

　Із глухим ударом мене вплющило в землю.

«Га...! Я, я ж старався щиро!»
«Ви докладаєте зусиль не в той бік!»
«Тож я й кажу, старша сестро! Може, Сакура-тян — усе ж не Філо?»
«...Досить»

　Я сказав розумну річ, а старша сестра просто відвернулася й спробувала злетіти.
　Що означає «досить»?

«Я доповім Наофумі-самі, що забрати вас не вдалося. Я хотіла перестрахуватися й прикінчити ту богиню, але нічого не вдієш»

　Щ-що?!
　І старша сестра дивиться на мене зверхньо, мов на сміття.

«Доки всі разом не переможемо богиню, страждайте у в'язниці, що майже нескінченна, і ніколи не побачите Філо. А навіть якщо якимось дивом виживете — я з Наофумі-самою особисто прийду вас убити. Приготуйтеся»

　Фі-Філоньку я більше ніколи не побачу?!
　Не хочу-у-у-у!
　Я ж розкаявся, тож пробачте мене-е-е-е!

«Ще один шанс! Дайте мені ще один шанс, старша сестро!»

　Я вчепився в її ногу й благаю.
　У подобі раф-істоти — не лише ногу, а мало не все тіло обійняв.

«Відчепіться! Мені шкода витрачати на вас час!»

　Старша сестра намагається мене скинути.
　Якщо так піде далі — вона втече!

«Я більше нізащо не відхилюся від плану й робитиму все, як у першому світі! Тож прошу! Це моє останнє бажання-я-я-я-я!»

　Відкинувши всю гордість, я благаю старшу сестру.
　Вона кілька разів, ніби розгубившись, перемикалася між гнівом і ваганням, а потім глибоко зітхнула.

«...Те, що ви в цьому світі циклів уперто намагалися допомогти Наофумі-самі, я оцінюю. Цього разу ви теж хотіли допомогти й тому наробили зайвого»

　Старша сестра ще раз — дуже-дуже глибоко — зітхнула.
　Це означає, що голову мені зберегли, так?

«...Це справді востаннє. Бо як не крути, потрапити сюди дуже складно. Особливо коли я жива — на це йде багато часу. Хоча... схоже, у більшості циклів я у стані, близькому до смерті»

　О? Тобто старша сестра жива?
　Цього я не знав.
　Варто запам'ятати.

«А цього разу я потрапила одразу — навіть здивувалася»

　До речі, вона щось казала про опір вторгненню.

«А, і ще: Герой Списa, хоч це й немислима думка, може подумати: "якщо розбити яйце, з якого народиться Філо, то, можливо, Філо зможе ввійти". Але ні, не вийде»
«Я б таке й не подумав!»

　Дуже підозріло, але розбити яйце Сакури?!
　Та я б цього не зробив, навіть якби небо й земля перевернулися.

«Так чи інакше, це востаннє! Обов'язково зустріньте Філо! Якщо все вийде, я зможу витягнути вас крізь тріщину»
«Так!»
«Тоді...»

　Старша сестра чомусь бере молот обома руками й замахується.
　Невже...!?

«Це за те, що ви змусили Наофумі-саму подумати, ніби ви вкрали мене в нього!»

　БАМ! — і з різким болем моя свідомість згасла.
　Оце так і працює цикл через мою смерть, про який казав Іцукі.
　Схоже, вона стає дедалі грубішою... Але годі, наступного разу я муситиму обов'язково досягти успіху.

　І ось так я вирушив у свій останній цикл.