Наступний день.

«Прибули»

Ми дісталися села, яке Батько свого часу тримав як володіння в першому світі.
Завдяки королеві рабів у селі зібралося хоч греблю гати!
Справ багато, але якщо робитимемо все так, як Батько в першому світі, то все буде гаразд.
До речі, незабаром разом із королевою плануємо навідатися до фортеці, яку таємно тримає Церква Трьох Героїв, і зібрати незаперечні докази.
Дозвіл уже отримано.

«Нарешті... ми повернулися»

Сестра тихо промовила, оглядаючи спорожніле село.

«Від сьогодні ми освоюватимемо це місце»
«Схоже на те. Щоправда, як база воно виглядає сумнівно...»
«За словами пана Мотоясу, тут зручно діяти, тож докладемо зусиль»
«На перший час — здобуття їжі? Якщо лишиться час, можна полагодити будинки... або й відбудувати»
«До речі, поставка біоплантів затримується»

Минулого разу біопланти було втрачено через залишки банди Такто.
Батько в першому світі використовував їх дуже ефективно.
Кажуть, якщо є підтримка головного лікаря, можна зробити багато чого.
Варто було б запитати, чи можна перевести головного лікаря в це село, щоб він не влаштував такого ж божевілля, як минулого разу.

«Заберу пізніше»
«Тоді, мабуть, попрошу Мотоясу»
«Герою, це правда, що ти знаєш майбутнє?»

Ах так, я мало не забув — Еклер подорожує з нами.
Цього ранку, коли ми збиралися йти до села, королева представила її нам.
Самопрезентація — то морока, тож пропущу.
Еклер чемно вклонилася й повідомила, що за наказом королеви діятиме разом із нами, хто відновлює володіння.

«Пані Еклер та її люди займаються сусіднім містом, так?»
«Саме так. Повернуся до маєтку батька й негайно візьмуся за відновлювальні роботи. Під керівництвом королеви маємо достатньо людей і допомоги. До того ж, пані Мелті теж сприяє»
«Звісно, допоможу»

Наречена якась тиха.
У першому світі вона, пам'ятаю, цвірінькала без угаву.
О? Вона тримає Сакуру за руку.
Скільки можна казати: дружи з Сакурою, але не смій зневажати Філоньку — невже не зрозуміло?

«Тримайтеся. Біопланти, які привезе Мотоясу, ми згодом поділимося з вами»
«Вдячний»

Із цими словами Еклер разом із супровідними вояками попрямувала до сусіднього міста.

«Пане Герою Щита, якщо для освоєння знадобиться щось, кажіть. Я негайно зв'яжуся з матінкою»

Схоже, з держави можна отримати чимало припасів.
Можливо, відновлення піде навіть швидше, ніж у першому світі.

«Так, дякую. Спочатку... попрошу допомогти з освоєнням тих, у кого високий рівень»

За вказівкою Батька Кіл, очолюючи сестру та друзів, видав войовничий клич.
Трохи гамірно.
Але ж краще, ніж повна байдужість.

«Мелті, у тебе теж непоганий рівень. Можеш допомогти?»
«Звісно. Правда ж, Сакуро... сестричко?»
«Угу. Чомусь аж радісно»

Сакура обіймає наречену ззаду.
Наречена всміхається у відповідь.
До речі, в минулому колі подорослішала Сакура ставилася до нареченої як до старшої сестри.
Вони немов рідні сестри.
То, може, я її пробачу?
Схоже, це не зрада.

«А що з тими, хто нижчого рівня? Піднімати їм рівень разом?»
«Можна? Якщо не перенапружуватися, то з вищою базовою характеристикою і ККД зросте»
«Саме так. Спочатку рівень... потім ресурси — їх, здається, привезе Мотоясу, тож покладаємося на нього. А сьогодні — зведення споруди, де можна сховатися від дощу й вітру»
«Ой-ой... а що ж мені робити?»

Сестра, бавлячи рабів, питає в Батька.

«Прошу доглядати за всіма й не спускати з них очей. Особливо слідкуйте, щоб Рафталія не перенапружувалася»
«Зрозуміло»

До речі, пан філоріял та інші теж допомагають з освоєнням.
Так чи інакше, перший день минув без проблем.
Я придбав біопланти, переробив їх і висадив.
Тепер продовольче питання поступово вирішиться.

А, до речі, монстри в селі — це не лише пан філоріял та інші.
Може, варто придбати ще пізніше?

Наступний день.

«Мотоясу, що робимо сьогодні? За планом — заготівля матеріалів»
«Хм-м...»

Отже... я згадую, що доручали мені минулого разу Батько та інші.
Так, саме так.

«Піду в Зелтбул»
«Що? Хіба в тій країні є якісь справи?»
«Можна було б і грошей заробити, але цього разу інша справа. Це доручення королеви з минулого разу»
«Тоді спершу зустрінемося з королевою? Нам теж варто піти разом, правда?»
«Так. Попросимо дозволу скористатися лікувальним закладом. Цього разу я впораюся сам. Батьку, вам краще лишитися тут із сестрою та іншими й продовжувати освоєння»

Тож я спершу отримав аудієнцію в королеви, а потім... пішов до торговця монстрами в Зелтбулі.
Вислухавши історію від Рена, Іцукі, Панди та інших, зрозумів, що це бажання королеви.
Я попрямував до підземного ринку під великою ареною.

«Овва, ви в нас уперше, так? Так. Приємно познайомитися, ласкаво просимо до мого ринку рабів»
«Фі—»

Ох, я ледь не ляпнув «Філонька» на автоматі.
Треба триматися.
Філоньки тут немає.
Я показую торговцю монстрами рекомендаційного листа від фірми, яку рекомендувала королева.

«Ого! То ви Герой Списа! З якою справою завітали до мого ринку рабів? Так»

Торговець монстрами з Зелтбула, трохи збуджений, потирає руки.

«Хочу купити рабів»

Я ж знаю, що вони тут.

«Так. Тоді яких саме рабів бажаєте?»
«Брата й сестру породи Хакуко. Чув, що сестра хвороблива»

І ось так я придбав брата й сестру породи Хакуко, а сестрі майже силоміць дав випити ліки з Іґдрасіля.
Коли я наблизився, сестра сказала: «Ви — той, хто оповитий зловісним, аж шаленіючим вихором кохання».
Так... я — Мисливець за коханням, і хоч кохання до Філоньки зводить мене з розуму, я тримаю себе в руках.

Старший брат спершу галасував, але коли я дав йому роботу й ліки, він погодився служити найманцем і поніс сестру на спині.
Казав, що в безкоштовному сирі мишоловка, але я домовився, що сестру можна лишити в лікарні, а якщо він хвилюється — може бути поруч увесь час.

Лишивши брата й сестру породи Хакуко в лікарні Мелромарка, я повернувся до села й вирішив піти з Юкі в гори на полювання, щоб заробити грошей.
Але скільки не ходив — у горах не знаходив ані драконів, ані скарбів.
Дивно.
Раніше вони тут були, а тепер — немає.

Нічого не вдієш, довелося заробляти в горах інших країн і перевозити звідти.
Ці гроші мали стати фондом для діяльності села, що освоюється, не кажучи вже про пана філоріяла.
І ось, через два дні, я повернувся з іншої країни разом із паном філоріялом на возі.

«А, Мотоясу, з поверненням»

Батько та інші стабільно й упевнено просувають освоєння.

«О, старший брат із списом повернувся!»

О? Кіл знову в подобі пса.
Нарешті повернувся.

«Як тобі, брате зі списом! Круто ж, правда?»
«Луна зрадіє. Вона ж любила Кіла в усіх сенсах»
«Хто така Луна?! І що означає "в усіх сенсах"?!»

Кіл, захищаючись, згортається в клубок, обіймаючи себе руками.
Луна — вона й є Луна.
І вона дуже берегла Кіла.
Минулого разу він був кротом.
До речі, а що з тим кротом?
Треба буде попередити Еклер.