«Шановні Герої, дякуємо, що підготували для нас це місце»
«Та годі вам, не соромтеся»
«Так»

Хоч як там є, а компанія слухняна.
Можна навіть сказати, серйозна?

«Тож коли повернемося в село, треба буде оцінити масштаби руйнувань»
«Якщо королева Мелромарку та пані Сеаетт докладуть рук, відбудова може піти напрочуд швидко. Проблема в робочих руках»
«Хіба не важливо, наскільки довго ми зможемо триматися проти Хвилі? Нас стало менше, тож треба збільшувати чисельність...»
«Слід відібрати тих, хто здатен битися, щоб допомагати Героям. Але як проводити відбір?»

Вечеряючи, вони знову й знову пережовують слова Батька й обговорюють, що робитимуть, коли повернуться в село.
Хм-хм, працювати заради Батька — похвально.
Продовжуйте в тому ж дусі.

«Імія каже, що все гаразд, тож я просто замовив звичайне, але у вас є якісь етнічні страви?»

На питання Батька кріт киває.
До речі, коли я був у селі, то їв там доволі незвичні страви.

«Е-е, є, але все нормально. Усім подобається»
«Ну, якщо так... Хоча, схоже, це вже не стільки бенкет, скільки нарада за вечерею...»

Саме так.
Хвалять мене лише Юкі та кілька кмітливих кротів.

«Пані оживить вечірку! Хто зі мною наввипередки пити?»
«Пані Садіна вже скористалася нагодою й почала пити... Ну, якщо це допоможе розважитися, то хай»

Найманці та шукачі пригод із таверни підбадьорюють старшу сестру старшої сестри, яка вже завзято цмулить.
Захоплені цим настроєм, кроти поступово відходять від серйозної атмосфери й переходять до веселого, дружнього гамору.

«Ану ж бо! Тоді давайте знайомитися і... зіграємо в невеличку гру! Той, хто програє, зізнається, хто йому подобається!»

Батько теж старається не відставати від старшої сестри старшої сестри й розважає компанію.
Що за гра?
А, бачу, це «високо-низько» з кубиками. Схоже, той, хто не вгадає до кінця, виконує штрафне завдання.
Тобто він справді був організатором.

Колись, коли я ходив на спільні зустрічі, там теж був такий, хто так само намагався розворушити компанію.
Багатьом таке не до вподоби, але такі речі завжди запалюють.
А надто коли вже випили.

До речі, ідею зізнаватися, хто кому подобається, Батько запропонував, помітивши це в розмовах кротів.
Мовляв, село зменшилося, тож для поповнення робочих рук... та й узагалі для збільшення популяції потрібні шлюби.

А вони ж не родичі між собою?
Я так подумав, але кроти, схоже, це розуміють.
До того ж, дехто з кротів познайомився зі своїми родичами ще в рабстві, тож проблем нема.

«Ой-йой, я програв!»

Програвший кріт сором'язливо опускає очі, але виглядає не проти.

«Мені подобається...»

І ось він зізнається, а та, кому зізналися, червоніє.
Невже народилася нова пара?

«О-о! А в Наофумі-тяна он як весело! Пані теж не відставатиме!»
«Пані Садіна просто п'є, хіба ні?»

Батько зауважує, але старша сестра старшої сестри й не думає зупинятися.
Скільки не пий — старшій сестрі старшої сестри байдуже.
Кажуть, вона неймовірно стійка до алкоголю, хоч і не така, як Батько.

«Ой-ой? А чому не їсте? Щось не смакує? Може, пані за вас з'їсть?»

І ось старша сестра старшої сестри, попиваючи, підходить до наймолодших кротів і лагідно розмовляє з ними, щоб зняти напругу.
Гамірна, весела вечеря... час пролетів непомітно.

Півтори години бенкету — і кроти, схоже, задоволені.
Коли Рен та Еклея прийшли по них, усі мали щасливі обличчя, а наймолодші, зрозумівши, що все закінчується, мало не плакали.

«Вже все? Нас знову... змусять страждати?»

Батько та старша сестра старшої сестри, ведучи кротів, лагідно — мов батьки — всміхаються й заспокоюють малого.

«Я радий, що вам сподобалось. Але щодо твого питання — це не кінець. Це... початок, мабуть?»
«Саме так. Якщо вірити Наофумі-тяну, з завтрашнього дня буде ще-о-о-о набагато веселіше. Ви ж тепер вільні, правда?»

Батько лагідно втішає, а один із кротів бере малого за руку й каже, що все буде добре.
Малюк, якого вже душили тривоги, полегшено зітхає.

«Тоді ми вирушаємо. Прошу всіх спокійно йти за Героєм Меча, Амакі Реном, та панною Еклеєю, донькою лорда»
«Зрозуміло. Ми докладемо всіх зусиль, щоб виправдати вашу турботу про святкування на честь Героя»

Коваль-кріт від імені всіх вклонився Батькові, а тоді повернувся й уклонився Рену та Еклеї.

«Бувай, Наофумі. Вербування панди — на тобі»
«Ти просиш неможливого, коли вже така пізня ніч... Та людина, схоже, любить усе миле, тож, може, варто прикрасити Сакуру-тян і Гаеріон-тян? Учора вже майже вийшло, тож лишилося лише непомітно причепити стрічки»
«Ага! Якщо Наофумі просить, Гаеріон старатиметься!»
«М-м?»
«Ну, а далі...»

І тут один із кротів, що був поруч увесь цей час, піднімає руку.

«Я... я хотіла б... допомогти»
«Справді. Імія теж може стати в пригоді»

Батько ж бо завжди піклувався про цього крота, прикрашав її різними дрібничками.
Любив її так само, як Сакуру-тян та інших.
Та панда гостро реагувала на Кіру, але все залежало від костюмів, які підготували ми з Батьком.
Тож, можливо, це й справді гарна ідея.

«Тоді, Іміє, старайся, щоб бути корисною Героям. Ми в тебе віримо»
«Так!»

Коваль-кріт та кріт закінчили розмову.

«Тоді ми вирушаємо в Мелромарк. Наофумі, або хоч Мотоясу, відкрий портал»

Бо ж портал Рена зараз на перезарядці.

«Зрозумів. Портал-щит»

І ось так Рен, Еклея та кроти перенеслися до Мелромарку.

«Ну що ж»

Батько випростав спину, кинув швидкий погляд на старшу сестру старшої сестри й звернувся до крота.

«Не знаю, чи зможуть Гаеріон-тян і Сакура-тян зупинити ту людину, тож, Іміє, коли я подам знак — удай, що позіхаєш зі сну»
«Т-так!»

Батько, непомітно поглядаючи на старшу сестру старшої сестри, попросив крота про послугу.
Справді, для такої справи кріт підходить найкраще.

«Мотоясу, ти з нами?»
«Я маю перевірити стан Юкі»

Бо ж у Юкі скоро перегони.
Послухавшись поради заводчика, я маю якомога раніше відправити Юкі відпочивати, щоб їй було легше.

«Зрозуміло. Ну... не знаю, як усе складеться, але сьогодні ми зробили крок уперед. Мотоясу, тобі теж успіхів»
«Авжеж!»
«Гаеріон іде з Героєм Щита?»
«Ага! Старшій сестричці час спати»

І ось цей суперник, як на зло, махає рукою, відправляючи помічницю спати.
Помічниця має розгублений вигляд.
Батько — так само.

«Ну годі тобі, не можна ж лишати Віндію-тян осторонь. Хоча, з іншого боку, сон теж потрібен... Хм-м»

Батько розгублено чухає потилицю.

«Тоді, Батьку, я прийду по вас на зміну Сакурі-тян та іншим»

Тобто Батько переймається здоров'ям Сакури-тян та інших.
Хоче, щоб вони не засиджувалися допізна.
Але без них він не зможе почати розмову з пандою.