«Щ-що?! З голови Мотоясу йде дим!»
«Я вперше бачу, щоб з людини справді йшов дим...»
«Пане Мотоясу?! Що ж станеться далі, якщо пан Мотоясу дійшов до такого стану?!»

Юкі-тян підбігла до мене, а тоді подивилася на Батька й Коу.
Якщо так продовжиться, Коу чекають великі неприємності.

«Коу, негайно вибачайся! Якщо Мотоясу-сама, який знає майбутнє, дійшов до такого стану, значить, станеться щось жахливе!»
«Та ну? Усе буде нормально, Іватані зовсім не страшний»
«Гей, Наофумі... тебе повністю не сприймають серйозно...»
«Нас вважають слабкими, бо ми не можемо атакувати»

О, Рен щойно сказав те, що минулого разу казав Кіл.
Як і зауважив Іцукі, Коу, схоже, трохи зневажає Батька.
...Але зараз не до цього.
Рухайтеся, мої клітини мозку, що ось-ось замерзнуть!

«...Коу, питаю ще раз: ким ти вважаєш Імію-тян?»
«Ну, ми ж вирощуємо її, щоб потім разом приготувати й з'їсти, хіба ні?»
«...Послухай. Коу, годі вже дивитися на Імію-тян такими очима, гаразд?»
«Та ну... ну, крота я можу й сам з'їсти, якщо що»
«Я цього ніколи не дозволю. Якщо не пообіцяєш просто зараз, що ніколи цього не зробиш, я теж розсерджуся, зрозумів?»
«Та ну, не хочу. І взагалі, Іватані не зможе мені нічого зробити-зробити-зробити»

Гуха!?
Через надто безрозсудну заяву Коу мої клітини мозку повністю замерзли.

...
.........
...............

Після цього я втратив свідомість.
Коли я опритомнів, Коу вже був зв'язаний, гірко плакав, а на його тілі вугіллям були намальовані назви частин для оброблення туші.
Перевівши погляд, я побачив, як Рен та Іцукі, сховавшись за еклерами, тремтять.
А Юкі-тян і Сакура-тян, притулившись одна до одної, також тремтіли.

«Коу, ти знаєш? Ми цього уникаємо, але в цьому світі існує така культура, як кухня філоріялів. "Виростимо, щоб потім разом з'їсти", так? Це ти про себе кажеш?»
«У-у... ні! Коу — це Коу!»
«Ну що ж... сьогодні в нас бенкет...»

Батько заговорив тим незабутнім грізним голосом.
Він страшніший, ніж Батько з першого світу.

«Іміє-тян, ось тут у Коу вразливе місце»
«А-а-а...»
«Не соромся, Іміє-тян. Якщо так продовжиться, тебе може з'їсти Коу»

У руках крота — ніж... це точнісінько як із Кілом!
Кротиха, тремтячи, подивилася на Коу, і той затремтів від страху.

«А-а-ай! Іватані, годі!»
«Якщо Імія-тян скаже "годі", ти зупинишся? Коу, який чіпає волосся Іцукі, хоча той просить припинити?»
«У-у-а-а!»

Від пронизливого крику перехожі біля заїжджого двору почали озиратися.
Кротиха вчепилася в Батька й замахала головою.

«Досить, уже досить! Я рада, що ти за мене переживаєш, але годі вже...»
«Імія-тян добра»

Батько ніжно посміхнувся.
Ну, можна видихнути.
Та не встиг я подумати, як він перевів погляд на Рена та Іцукі.

«Нічого не вдієш, тоді доручимо це Рену чи Іцукі. Та не переймайся, завтра ми вже прибудемо в Фобрей. Коу більше не потрібен, правда ж?»
«Г-гя-а!»
«Н-не вплутуйте нас у це!»
«Саме так!»
«Іцукі... хіба не ти просив мене? Ну ж бо, доручаю тобі завдати останнього удару Коу»
«Я-я такого не просив!»

Щойно Батько посміхнувся, Іцукі, тремтячи, захитав головою.
Я вперше бачу Іцукі з таким обличчям — за всі цикли.
Навіть коли минулого разу його схопили під час Хвилі, він так не виглядав.

«Фух... нічого не вдієш. Подякуй доброті Імії-тян та Іцукі, зрозумів? Якщо ще раз зазіхнеш на Імію... я зазіхну на тебе, Коу»
«Так... зрозумів. Вибач, вибач! Кро—»

Щойно Коу почав казати "кро", Батько знову глянув на нього грізно.

«І-Іміє-тян, вибач!»

Коли Батько розв'язав мотузку, Коу, заливаючись сльозами, знову й знову кланявся й вибачався.
Ох... Невже історія й справді повторюється?
Коу, пробач, що не зміг тебе захистити.

«То ось про що Мотоясу попереджав»
«Ц-це була гра, від якої кров стигне в жилах. Він же був абсолютно серйозним, правда?»
«Та ну... Я не кажу, що все залежало від результату, але якби він не покаявся, я планував тримати його подалі від Імії-тян»

Батько взяв кротиху на руки й погладив по голові.
Кротиха ж із складним виразом обличчя дивилася на Батька знизу вгору.

«Ти серйозно...?»
«Звісно, це була гра»

Потім він подивився на Коу.
Коу, низько вклонившись, тихо сидів поруч із Юкі-тян.
Тепер Коу вгамується.

«Не варто злити Наофумі по-справжньому — це не рівень тієї балаканини, що була раніше»
«Він рідко злиться... Але через те, що він завжди усміхнений, це лякає ще більше»
«До речі, коли ми вперше зустрілися, він був набагато впевненіший у собі. Навіть трохи розв'язний»
«Я просто люблю жартувати. Хочу, щоб усім було весело разом»
«...Я не зміг цього запобігти»
«А, Мотоясу-кун отямився від заморозки»
«Судячи з усього, Коу й у попередніх циклах щось таке витворяв?»

Рен, схрестивши руки, питає.
О, перехожі, зрозумівши, що галас ущух, пішли собі далі.

«Саме так. Коу зазіхав на хвіст Кіла, напівлюдини, що був підлеглим Батька»
«Має звичку вважати звірячі частини здобиччю... Мотоясу, якщо не хочеш залишити Коу травму, виховуй його з самого початку»
«Це неможливо... Мотоясу-кун, схоже, не може нікого сварити — він прихильник вільного виховання»
«Однак... Коу-сан помітно притих»

Коу, схоже, ще схлипує — сидить тихо.
Усе гаразд. Це не настільки, щоб зламати його характер.
Він просто зрозумів, хто на вершині піраміди.

«Наофумі так добре зіграв»
«Я розумію, що це не найкращий метод, але якби я відвернувся, Імія-тян уже була б з'їдена...»

Що ж, Батько є Батьком.
Здається, він казав щось подібне й у випадку з Кілом.

«На такому рівні це, мабуть, необхідний елемент виховання, але якби таке зробили в Японії, здійнявся б галас»
«З іншого боку, якщо слова не діють, лишається тільки сварити»

Хм, історія з Коу прикра, але Рен та Іцукі мають рацію.
Я теж не можу цього заперечити.

«До речі, пане Рен, у вашій Японії теж є такі проблеми?»
«Ну так... Судячи з тенденцій, це особливість мого світу, але там є проблема віртуального виховання дітей»
«Он воно що. Звучить як наукова фантастика»
«Я так і знав, що це приверне увагу...»

Лише зі слів не зовсім зрозуміло.
А Батько, схоже, зацікавився.

«І що ж це за проблема?»
«Ну, якщо сказати "нехтування батьківськими обов'язками", ти, мабуть, зрозумієш»
«А, тобто коли програма у віртуальній реальності доглядає за дитиною, а батьки просто забивають?»
«Саме так. Але не тільки це. У моєму світі багато батьків, які не вміють сварити дітей. І через це багато хто скоює дивні злочини»
«Хм... у будь-якому світі нелегко»
«Отже, виховання — це важливо»
«Коли Мотоясу-сан підбиває підсумок, це чомусь звучить підозріло... Але так, іноді важливо бути суворим»

Ну, я все одно не зможу сварити Коу.
А от кротячий суп — це вже перебір, як на мене.

«І все ж, гра Наофумі була страшною»
«Ти ще не закінчив із цією темою?»
«Пане Рен, чим спокійніша людина зазвичай, тим страшніша вона в гніві. Тож давайте не злити Наофумі-сана»
«Не злити... Наофумі ж не такий запальний. Я навіть уявити не можу, що ми мали б зробити, щоб довести його до такого стану»
«До речі, Батько з першого світу був таким постійно»
«Що?!»
«Як це?!»

Рен та Іцукі аж зайшлися писком.

«Стривай-стривай, Наофумі з таким грізним поглядом — і постійно?»
«Судячи з твоїх слів, ми тоді сильно ворогували. І це з таким Наофумі-саном?»
«Слухайте... ви не надто перегинаєте з переляком?»

Порівняно зі здивованим Батьком, Рен та Іцукі були цілком серйозні.
Вони навіть наближаються до мене.

«Я з першого світу був самовбивцею! Хочеш, щоб я помер?!»
«Саме так! Мати справу з таким Наофумі-саном — це шлях до виразки шлунка!»
«Хіба ви не зневажали щитовика, бо в нього немає атакувальних здібностей?»
«Справа не в тому, може він атакувати чи ні!»
«Саме так! Від одного такого погляду вже страшно!»
«Слухайте... якщо ви обоє не вгамуєтеся...»

Рен та Іцукі з острахом глянули на Батька.
Батько, немов кажучи "ну що за люди", зітхнув і почухав голову.

«Це був особливий випадок, тож не треба так остерігатися. Коу, схоже, теж покаявся»

Саме так.
Батько — добра людина.
Коу з часом це зрозуміє.

Гм?
Рен, здається, про щось замислився зі складним виразом обличчя.

«Он воно що...»

Зрештою він, схоже, щось зрозумів, і кивнув.

Спис не змінює свого імені.