Учора їм так дісталося, а вони знову лізуть... Дурні.
У будь-якій країні є подібні типи.
Я зупиняю віз і роблю крок уперед.

«Марно, що ви зграєю нападаєте. Батько сказав не вбивати, тож я обмежуся паралічем або галюцинаціями — тож підходьте»

«Ти що, знущаєшся?! Вперед!»

Банда грабіжників кинулася на мене.

«Паралайз Ланс! Ілюжн Ланс!»

Я випускаю в грабіжників навичку з паралізуючим ефектом та навичку, що викликає галюцинації.
Списи з легким свистом влучають у грабіжників.

«Г-га!.. Т-тіло німіє—»
«А-а-а-а—»

З Ілюжн Ланс треба бути обережним, інакше можуть бути різні неприємності.
Хтось тікає, наляканий галюцинаціями, хтось поринає в солодкі мрії й поводиться непристойно — реакція в усіх різна.
Може, краще було їх просто приспати? Те, що я їх не вбиваю — це ласка Батька, але клопітно це.

«Ну ж бо, підходьте швидше»

Після того, як проткнув і показав галюцинації, я витягую спис і націлюю його на решту.

«Х-хто ти такий!?»
«Це людина, що сильна, мов монстр!»
«Може, варто повідомити про нього владі країни!?»
«Овва? Грабіжники збираються скаржитися державі?»

Злочинці скрізь однакові.

«Ти, людина, яка посміла—»
«Що кажуть ті, кого ця людина розмазала?»

Це вже просто рутина.
Хоч вони й сильніші за людей у бою, переді мною вони — дрібна риба.
Ось воно що означає приховувати статус Героя — є ризик, що такі типи чіплятимуться.

Минулого разу я домовився, що, можливо, поїду до посланців Сільтвельта, тож вони були повідомлені.
Діяти самотужки ризиковано, але, можливо, варто обговорити це з верхівкою Сільтвельта?
Щоправда, якщо стане відомо, що Батько в Сільтвельті, і це використають як привід для війни — буде клопітно.

«До речі. Ви часом не знаєте, хто тут заправляє тіньовим світом?»

Щоб захистити Батька, найкраще — показати цим типам, хто тут головний.
Тоді й порядку побільшає.
Я притискаю вістря списа до щоки вуличного грабіжника.

«І-ї!»
«Ну ж бо, кажіть. Хто ваш ватажок і де він»

Чи то злякавшись моєї сили, вуличний грабіжник почав показувати мені дорогу.

«А!? Ти ще хто такий!»

Це щось на кшталт офісу якудзи з мого світу?
У брудному будинку за хлівом, від якого тхне свининою, сидить якийсь тип, розвалившись у кріслі.
Він у обладунках і поводиться так, ніби він тут головний.

«Ти — бос цього району?»
«Яке право має якась людина так зі мною розмовляти!»
«Перед тобою Мисливець за коханням!»

Я блискавично приставляю спис до його горла й акуратно розрізаю лише обладунки.

«Тут я ставлю запитання»
«Щ—!?»

Довколишні напівлюди й звіролюди почали хапатися за зброю, цілячись у мене.

«У навичок є й таке застосування. Великий вітряк! Паралайз Ланс!»

Я розмахую списом і, активувавши навичку з паралізуючим ефектом, комбо-ударом знерухомлюю всіх довкола.
Хтось випускає зброю, когось відкидає ударом списа — різне буває.

«Ну ж бо, відповідай швидше. Інакше наштрикнешся на спис ззаду й вилетить надвір»
«Ти з глузду—»

Він розлютився, але, помітивши, що геть голий, схоже, нарешті усвідомив ситуацію.
Поруч уже не лишилося жодного поплічника.
Такі типи поодинці нічого не варті.

«...Чого тобі треба»
«Мені набридло, що всякі покидьки лізуть до нас заради грошей»

Я легенько поплескую вістрям по його щоці.
Я ж чемно прошу.

«...Зрозумів. Накажу своїм людям не чіпати тебе»

Коли голий чоловік киває — це моторошно.
До того ж, якщо придивитися, цей тип — свиня, що розмовляє.
Дивно. Я не розумію свинячої мови.

А, це ж не свиня, а орк.
Тому він і може говорити.
Цікаво, як Батько відреагує на орка?
Подумаю, чи не взяти його з собою як гостинець.

«То ти — бос цього району?»
«Це наша територія, але тут є й інші тіньові угруповання»

Хм... Розгромити їх усіх по черзі — надто клопітно.

«Слухай, ти. Ти такий сильний — може, підеш до мене в охоронці?»
«Відмовляюсь. І, як свиня, хрюкай по-свинячому»
«І-ї!? Х-хрю...»

Овва? Від мого вбивчого наміру він замовк.
Яка комедія.

«Та гаразд. Якщо хтось із ваших іще раз полізе до нас — я без вагань прийду до тебе. Тож тримай інші угруповання під контролем, навіть ціною життя»

Ігноруючи тих, хто валяється довкола, я залишаю цей офіс.
Батько якось казав.
Що злодії — це ресурс.

Тобто такі тіньові типи теж ресурс, і найкраще — залякати їх і змусити слухатися.
Якщо вони усвідомлять, що помста буде болісною, вони робитимуть усе, що скажеш.
ХА-ХА-ХА.

«К-х...»
«О, ще пручаєшся? Бріонак!»

Я випустив Бріонак із приміщення в небо, пробивши величезну діру в стіні.

«Зрозумій: якби я захотів — вас би й сліду не лишилося. Але я вас милую...»
«І-ї-ї-ї!?»

Навіть знерухомлені дивляться на пробиту мною діру з ошелешеними обличчями.
Що ж, після такого залякування вони навряд чи ще раз полізуть до нас заради грошей.
Отак сьогодні я підкорив один із тіньових світів Сільтвельта.

«Я вдома!»

Надвечір Батько повернувся на возі, який тягнув Коу.
Овва? Схоже, Еклер усе ще в поганому стані.
Вона лежить на возі без сил.

«Розповіді Амакі й Кавасумі були правдою... К-хе...»
«Еклер кілька разів падала з воза. Було важкувато»

Якщо придивитися — вона вся подерта.
Треба застосувати зцілюючу магію.

«Було важко вмовити Коу не бігти так швидко. І взагалі...»

Батько дивиться на Коу й манить мене пальцем.

«Він уже виглядає як зовсім інший монстр, тобі не здається?»
«Це вигляд пана філоріяла, якого виростив Герой»
«Он воно що? Ну, він виглядає... пухкеньким, чи що»
«Кве-е!»

Коу ніби просить похвали.
Я щедро його хвалю.

«А в тебе як, Мотоясу? Ти ж ішов купувати обладнання для пошиття одягу, так?»
«Ось воно»

Я показую Батькові й Коу обладнання, яке лежить на возі.
Коу, схоже, збуджений видом воза.
Це наш спільний віз.

«Он як... Прядильна машина з якимось кришталем? Це все потрібно для пошиття одягу?»
«Вона перетворює магічну силу на нитки, з яких шиють одяг»

Це доводиться пояснювати щоразу.
Це обов'язкове обладнання для одягу, який використовують напівлюди зі здатністю до перетворення або ті, хто змінює подобу магією.

«Та гаразд, у мене тут рівень трохи піднявся»
«Це чудово»
«Зараз тридцять другий. Коу, звісно, не такий сильний, як ти, Мотоясу, тож десь так і має бути»
«Мій поточний рівень — сто три. Якщо врахувати підвищення здібностей, було б іще вище»

Минулого разу рівень мало не скинувся, тож він трохи впав.
Щоправда, я виростив панів філоріялів, тож трохи підняв його.
Окрім того, я використав підвищення здібностей і трохи знизив рівень.

«Ого... Шлях іще довгий. Але ми з Коу зібрали чимало матеріалів, тож я поступово стаю сильнішим»
«У вільний час відкривай нові умови зміни зброї за допомогою матеріалів — це збільшить навички та здібності»
«Так, правда. Як буде час — займуся. До речі, ти, Мотоясу, тільки це й купив?»
«Ні»

Я розповів, як на мене напали грабіжники в провулку, і як я, щоб не морочитися, пішов розбиратися з організацією, що стояла за ними.
Почувши це, Батько стривожено сказав:

«Хто тебе просив заходити так далеко?! Тебе точно запам'ятали!»
«Я показав їм абсолютну силу, тож усе буде гаразд»