Щоразу, коли Батько чує про використання рабів, він робить здивоване обличчя.

«Рабам викарбовують печать раба — знак, що завдає болю при непослуху й унеможливлює зраду господаря».

Це те саме, що й печать монстра.
Звісно, пан філоріял — істоти слухняні й зазвичай не чинять опору.
Але для свиней такий спосіб може стати в пригоді.

«А-але я не можу вчинити так жорстоко».
«Ми вже говорили про це раніше. Однак у першому майбутньому Батько не зміг знайти надійних супутників і тому використовував рабів».

Пані була першим рабом Батька.
Я ж, піддавшись нашептам червоної свині, не зрозумів, що між Батьком і пані зростає зв'язок, і спробував їх розлучити.

«І він заробляв гроші, використовуючи рабів. Замість того щоб захищати від монстрів, він доручав їм усі битви».
«Без тебе, Мотоясу, який не може атакувати й так допоміг мені... Мабуть, інакше й справді не вийшло б...»

Батько міцно стискає яйце Сакури.

«Слухай, а цю малу не можна поставити продавчинею?»
«Це залежить від індивідуальності філоріяла... Майбутня Сакура добре захищала Батька, але щодо торгівлі — не певен».

У мене вдома лише Мідорі розумілася на справах Батька.
Філоріяли загалом люблять веселощі, але торгівля з людьми їм дається важко, гадаю.

«У-у...»
«Чого сумувати? Усе буде добре».
«Чому?»
«Батько навчав рабів, щоб вони з усмішкою долали монстрів. З твоїм хистом керувати рабами — простіше простого. У тебе їх було більше, ніж мешканців одного села».
«Тепер мені ще тривожніше!»

Батько схоплюється й кричить на весь голос.

«Що? Яким мерзотником я став у майбутньому? Змушував рабів битися, та ще й промив їм мізки, щоб вони з радістю вбивали монстрів...»

Овва? Здається, Батько трохи неправильно все зрозумів.
Тут я мушу розповісти правду.

«Ви помиляєтесь, Батьку».
«У чому саме?»
«Усі вони... дізнавшись про вашу місію — кинути виклик Хвилі, самі зголосилися допомагати. Батько приваблював людей смачною їжею... брав їх за шлунок і пробуджував у них відчуття місії».
«Звучить так, ніби ти просто змінив формулювання, а суть лишилась та сама».

Дивно.
Хіба я сказав щось не так?
Але ж і раби, і пан філоріял — усі прагнули скуштувати страв Батька.

Найбільше Філонька чекала на його кухню.
Їжа — це сила.
Я пам'ятаю: Батько створив місце, де кожен міг займатися тим, чим хотів.

«Ну... схоже, ніхто не хоче ставати моїм супутником, а брати в команду людей з країн напівлюдей — лише зайвий ризик... Тоді, мабуть, інакше не можна».

Батько неохоче киває й підводить погляд.

«Рівень і спорядження — це добре, але ж мета — підняти репутацію в цій країні через торгівлю, хіба ні?»
«Саме так. Коли Батька оголосили в розшук, переслідувати його було вкрай важко не лише через ваші подвиги, а й тому, що люди в різних землях вірили вам».

Згадую, як я переслідував його, ошуканий червоною свинею.
Тоді пошуки, куди втік Батько, були неймовірно складними.
У містах люди казали, що бачили Героя Щита, а коли дізналися, що він — святий птах, то заявляли: навіть якщо він Герой Щита, його подвиги від того не менші.

Пам'ятаю, як червона свиня роздратовано скаржилася мені.
Вони з папою та Покидьком кричали, що він промив людям мізки!
Але правда в тому, що все це — завдяки невпинним зусиллям Батька, і я, знаючи майбутнє, можу це засвідчити.

«Зрозуміло... Якщо торгувати й завоювати довіру людей — можливо, щось і вийде».
«Саме так».
«Гаразд. Купувати рабів, торгувати — не хочеться, але спробую. Хоча не певен, чи зможу про когось піклуватися».
«Оце і є наш Батько!»

Що ще мені варто обговорити з Батьком?
Поки я розмірковував, він заговорив першим.

«То з чого мені почати? Якщо є спосіб стати сильнішим чи якісь поради — розкажи».
«Ах, так! Треба розповісти про методи посилення!»
«Хіба? Хіба не достатньо уважно прочитати довідку?»
«У довідці описана лише крихта. Зброя Героя містить власні методи посилення, і вони комбінуються, коли ти довіряєш зброї».
«О-он воно що? Досить складна система».

І я почав навчати Батька методів посилення.
Звісно, щоб розповісти все, знадобилося б багато часу, тож я лише коротко окреслив, що існує.
Та й для випробувань бракує ресурсів.

«Ну... лишається лише старатися».
«Але одне прошу запам'ятати».
«Що саме?»
«Я намагався діяти якомога ближче до першого світу, але через те, що я став на ваш бік, з'являються відмінності. У першому світі на Батька майже не нападали вбивці...»
«Ну... Це все одно в рази краще, ніж проклинати світ, у якому в тебе немає жодного союзника... Я витримаю».

Батько тихо заплющив очі, а тоді, глянувши на мене, відповів.
Найближчим завданням буде таємно підвищувати рівень Батька.
Для цього необхідно виростити філоріяла... а ще — придбати раба-продавця, який замінить Батька в торгівлі.

Можна, звісно, щоб Батько сам торгував, але тоді будуть і знижки, і зайві плітки — тож так не можна.
...Пам'ятаю, як у першому світі Батько займався торгівлею... І здається, там були ще якісь проблеми.
Це... доведеться десь розпитати.

«Тож спершу роздобудемо Батькові одяг... чи обладунки — і почнемо!»
«Так».
«Пі-і!»

Юкі й Ко весело запищали.
Що ж, тепер час напруженої праці.

«О? Закінчили розмову, дядечку?»
«Так. Дякую, що дозволили скористатися кімнатою».
«Не переймайся. До речі, у такому вигляді не годиться. Якщо тебе обдерли до нитки й забрали кольчугу — можу віддати безкоштовно?»

Господар зброярні — дуже добра людина, яку Батько завжди підтримував.
Коли я вперше зациклився, він так само виявив до Батька увагу.

«...Ні, дякую. Кольчуга не треба».

Ця розмова теж уже була.

«Але ж у самій білизні ще гірше».
«У майбутньому Батько купив тут шкіряні обладунки. Тож прошу продати їх йому за ці гроші».

Я показав господареві гаманець.
Це гроші, які я приберіг саме для цього.
Купувати лише потрібне.
Це теж частина бою.

«Та годі! Якщо грошей нема — можна ж і дешевший одяг...»
«Не переймайтеся. Зовнішній вигляд важливий».
«Он воно... Ну, гаразд».
«Домовились, дядечку? Гарного супутника маєш. А ти, дядечку зі списом... не вдягнеш?»
«Мені не треба».
«Що? Мотоясу не купуватиме обладунки?»
«Спершу — Батько. Коли з'являться зайві гроші, тоді й я споряджуся».
«Ти вже стільки для мене зробив... Вибач».
«Ми не знаємо, що таке церемонії».

Почувши слова господаря, Батько, ледь стримуючи сльози, витер очі й кивнув.

«Гаразд, я старатимусь, щоб виправдати довіру Мотоясу й господаря!»
«Ха-ха-ха, трохи ненадійний ти, але тримайся!»

І він підібрав Батькові шкіряні обладунки.
Здається, трохи дешевші.

«А тепер, Батьку, маю ще одне прохання до господаря зброярні».
«Гм? Ще щось?»
«Справа ось у чому...»