Вибравшись із напівзруйнованого готелю, я заглибився в роздуми.
Те, що напали саме на мене, означає, що по Батька теж могли завдати якогось удару.
Я не думав, що розслабився, але, схоже, варто поквапитися з переслідуванням.
Спершу передам доручення охоронцю-напівлюдині з готелю.

«Я зараз вирушаю слідом за Батьком... за Героєм Щита. Якщо раптом розминемося, передайте їм, що зустрінемося в наступному місті, гаразд?»
«Т-так!»

І ось так я рушив навздогін за Батьком, вийшов із міста та почав переслідувати сліди пана філоріяла та інших.
Однак... по дорозі сліди пані філоріял та інших стали плутаними, і на гірській стежці я їх загубив.

Немає потреби безцільно бавитися з монстрами.
Монстрів у цих краях Батько з компанією вже, певно, обробили на матеріали.
До заходу сонця я йшов за запахом пані філоріял та інших, але наздогнати їх, схоже, не вдасться.
Тож довелося повернутися в місто через портал.

На той час галас уже трохи вщух.
Щоправда, напівлюди виглядали дещо... збудженими.
Підійшовши до напівзруйнованого готелю, я побачив, що охоронець разом із власником прибирають завали.

«Яка ситуація?»
«А! Пане Герою Списа! Герой Щита з компанією заходили досить давно!»
«Хм... І коли саме це було?»
«Десь тоді, коли ви, пане Герою Списа, щойно вирушили... саме на заході сонця, мабуть?»
«Он воно як»

Схоже, ми геть розминулися.
Треба негайно наздоганяти.

«Коли Герой Щита з компанією повернулися сюди, на них напали якісь типи, схожі на послідовників Трьох Героїв, але монстри, що були з ними, миттю їх розтрощили... Почувши наші слова, Герой Щита з компанією вирушили далі»
«Зрозуміло»

Схоже, Батько з компанією вирушили цілими й неушкодженими.
Тож мені лишається одне — всю ніч іти до наступного міста.

«Перепрошую, пане Герою Списа?»
«Що таке?»
«Якщо ви збиралися наздогнати Героя Щита, то чи не краще було б чекати на них у місті, де домовилися зустрітися?»

Це... я геть забув про це.
Але цей Мотоясу не з тих, хто може просто сидіти й чекати.
З боку може здатися, що я даремно гасав, але це все одно краще, ніж сидіти склавши руки!

«Зараз ми розставляємо двійників Героя Щита, щоб заплутати найманих убивць із Трьох Героїв. Незабаром їхня кількість зменшиться. Не хвилюйтеся»
«Зрозуміло»

Отже, Сільтвельт розставляє двійників Батька по дорозі.
Можливо, завдяки цьому подорож стане трохи легшою.
І ось так я... вирушив усю ніч до наступного міста.

Кілька годин я мчав дорогою на повній швидкості.
Нарешті вдалині замаячили вогні міста.
По дорозі я перетнув гори, і відчувалося, що температура трохи впала.
Ось і міська брама. Схоже, це місто — курорт із гарячими джерелами. Видно клуби пари.

«Стій! Хто такий?»
«Мисливець за коханням!»
«Що?! Що ти верзеш!»

Воротар насторожено наставив на мене зброю.
Нерозумний, я міг би змусити його пошкодувати про це просто зараз.
Але в мене місія — поспішати до Батька.

«Зачекайте!»

Тут хтось висунувся з-за спини воротаря й гукнув.
Судячи зі звіриних вух і хвоста, це напівлюдина.

«Цей пан — наш знайомий. Будь ласка, дозвольте йому ввійти»
«Г-гаразд...»
«Якщо так, то нехай, але вигляд у нього вкрай підозрілий»
«Справді, його слова й поведінка підозрілі... але, як я чув, у справах він надійний»

Хто це такий?
Це не посланець від Сільтвельт.

«Ходімо, Герой Щита вже чекає»
«Ви знайомі з Батьком?»
«Так, мені доручено привести того, хто називає Героя Щита Батьком»

І ось так я зміг пройти через браму курортного містечка.
Напівлюдина провела мене до готелю, де зупинився Батько.
Відчувши мій слід, двері готелю розчинилися, і назустріч вибігли Юкі-тян і Коу.

«Мотоясу-сама!»
«Кітамуро!»
«Юкі-тян! Коу! Нарешті я вас знайшов!»
«Коли ми повернулися з полювання, готель був у такому стані... я так хвилювалася!»
«З поверненням, Кітамуро. А де сувеніри?»
«Сувенірів нема, але одяг уже давно готовий»

Я показую їм пошите вбрання.
Тим часом із-за їхніх спин підходять Батько з компанією та Сакура-тян.

«Мотоясу! Я хвилювався. Коли ми повернулися з прогулянки, готель був у такому стані»
«Зі мною все гаразд. А ви, Батьку, як?»
«Так. Сакура-тян та інші відігнали нападників»
«Ці діти неймовірно сильні. Схоже, мені вже нема чого робити»

Еклер тихо промовила це.
Хе-хе-хе, так воно і є, так воно і є.
Філоріял — найвищий, найдосконаліший і найсильніший вид.
Людському кодлу з ними не зрівнятися.
Але й Еклер, яка це зрозуміла, має непогану проникливість.

«Іватані-доно дуже хвилювався. Він і досі як слід не відпочивав після прибуття. Ходімо, Кітамура-доно, вам теж варто негайно відпочити»
«Зрозуміло»
«На щастя, тут курорт із гарячими джерелами. Хіба не ідеальне місце, щоб змити втому з дороги?»

Еклер говорить із якимось нетерплячим виглядом.
Хм-м...

«Кітамуро, а одяг!»
«Одягнете після того, як гарненько помиєтесь»
«Гаразд! Тоді всі купатися!»
«Так, ти маєш рацію. Сьогодні всі втомилися, тож змиємо піт і відпочинемо»

І ось так ми возз'єдналися й пішли до гарячих джерел.
Цього разу наша купальня — схоже, лазня в скелі.
Не така японська, як джерела на острові Карміла, а більш дика, природна купальня.

Я думав, тут буде щось у римському стилі, але цей регіон — жвавий торговельний центр.
До того ж через війни кордони постійно змінюються, тож цивілізація тут приживається важко.
Утім, чоловіча та жіноча купальні розділені.
Оце так...

«Коу пощастило. Вона може купатися разом із Мотоясу-сама»
«Хе-хе-хе, Кітамуро! Давай потім потремо один одному спини!»

Юкі-тян та інші весело щебетали.
Але, як Батько колись наказував, дівчата мають купатися в жіночій купальні.

«Еклер, покладаюся на тебе з Юкі-тян та іншими»
«Ох... називай мене як хочеш...»
«Мотоясу... ти ж не підглядатимеш, правда?»
«Ха-ха-ха, звісно, підглядатиму. Юкі-тян та інші цього чекають»
«Що ти таке кажеш, Кітамура-доно!»

Ну, Філоньку тут навряд чи знайду, але підглядати в гарячих джерелах — це чоловічий обов'язок.
Жінка стає привабливішою, коли на неї дивляться.
Юкі-тян та інші теж підвищать свою жіночу привабливість, відчувши сором'язливість, ховаючи своє тіло від чоловічих поглядів.
Як батько, я зобов'язаний навчити їх цьому.
Цей Мотоясу не має жодних потаємних думок.

«Я завжди дивуюся, але твою філософію, Мотоясу, я зовсім не розумію...»
«Наофумі, а якщо Сакури не буде поруч? Хочеш, підемо разом?»
«Що? Хм-м. Тут же Мотоясу й Коу, тож усе гаразд. Сакура-тян, іди в жіночу купальню»
«Зрозуміло! Тоді я прийду до Наофумі пізніше, гаразд?»
«Ти взагалі слухала? Еклер, покладаюся на тебе з усіма»
«Так, зрозуміло. Іватані-доно, прошу вас стримувати Кітамура-доно»
«Так, зрозумів. Спробую, скільки зможу»

Батько й Еклер обмінялися цими словами й глибоко зітхнули.

«З якого це часу я маю наглядати за дітьми...»
«Мотоясу дуже надійний, але іноді він зривається з ланцюга, і його важко вгамувати»
«Ха-ха-ха! Жартуєте. Цей Мотоясу чесно й віддано служить Батькові!»
««Ох...»»

Чомусь Батько й Еклер глибоко зітхнули й попрямували кожен до своєї купальні.