Щит... 80%

Той острів — Семирозламний.
Лідер розмістила переродженців поодинці в різних куточках острова, створила навколо острова бар'єр, що унеможливлює втечу, і лише тоді повернула їм свідомість.

— У... у-у... д-де це я!? Що це за нашийник!?

Переродженці, ніби за домовленістю, отямилися й одразу ж зіткнулися з іншими переродженцями, що так само прокинулися.
У всіх на шиях нашийники.
Здається, вони по черзі вдавали з себе чемних і представлялися.
Називали свої імена й казали, що вони авантюристи.
Чи не забагато тут тих, хто називає себе авантюристами?
Хіба немає інших безпечних способів представитися?

— Це ти нас сюди... та ні, не те. Хто ті типи в масках філоріялів? Це ви їм наказали? А!?
— А я знаю? Я просто собі пригодоньками займався, а тут якісь покидьки, що називають себе Темними Священними Героями, напали!

До речі, про цього типу вже відомо, що він займався так званими "пригодами", а насправді грабував гільдію авантюристів.
Він погрожував голові філії гільдії силою й планував захопити над нею контроль.
А той інший проводив промивання мізків у якомусь сиротинці чи щось таке — на ньому висить купа злочинів.
Як і слід було очікувати, свиней загнали в загін, а чоловікам викарбували рабські печатки.

— То що все це означає? Навіщо нас сюди притягли...

Вони почали обережно промацувати один одного, вдаючи, що нічого не сталося.
З боку виглядає як брехлива гра, де все видно неозброєним оком.

— І що це за нашийник!? Міцний який!
— А в мене рівень збило до першого! Ви що, з глузду з'їхали? Кх... сили немає.

Схоже, рівні скинули ще під час доставки.

— То де ми взагалі...

Переродженець оглядається навколо.

— Ліс... і узбережжя?

Поки вони так перемовлялися, у небі з'явився силует.
Переродженці підняли голови.

— Ви... знаєте, хто я, правда? Так, це я.
— А, це ви!

По силуету неможливо зрозуміти, хто це.
І все ж переродженці вдають, ніби впізнали її.

— Ви зазнали поразки від Героїв. Але не хвилюйтеся. Я своєю силою перенесла вас в інше місце.
— О-о...

Усі разом полегшено зітхнули.
Геть дурнуваті пики.

— Сила Героїв величезна. Здолати їх звичайними засобами неможливо... Мені також дуже прикро, але серед вас —
— А, зрозумів! Це ж королівська битва! Здохни-и-и-и-и-и-и-и!

Не дослухавши до кінця, один із переродженців схопив іржаву зброю, що валялася поруч, і завдав підступного удару іншому.
Що це він раптом робить?

— Ти! Га-а-а-а-!?

Він частково зреагував на раптову атаку, але не встиг повністю захиститися — голова того, хто отримав удар, розкололася, і він упав.

— Ха-ха! Я зробив це! Так і треба, правда ж! Якщо зменшити кількість, ви дасте мені читерську здатність перемогти їх, так!? За перше вбивство ж дають якусь потужну здатність, правда ж!?

І цей закривавлений переродженець, що поспішив із висновками, голосно вигукнув у небо.
Що ще за "перше вбивство"?
Чому він вирішив, що за перше вбивство дадуть потужну здатність — незрозуміло.
Справді, ці типи кажуть самі не знають що.

— Той, хто не слухає, буде покараний.
— Що? Гʼя-а-а-а!

Пі-і-і! — нашийник засяяв, і закривавлений переродженець, що поспішив із висновками, розлетівся на шматки.
Вибухівка, вмонтована в нашийник, спрацювала.
До речі, кажуть, ці нашийники розробив Зелтбул.
І для чого він таке робить?
Якщо треба віддавати накази примусово, хіба рабської печатки недостатньо?
Зелтбул теж незбагненний.

— Я покарала дурня, який не слухав.

У голосі пролунав легкий зітх.
До речі, вибухів було кілька.
Дехто з переродженців удавав, що все розуміє.
Переродженці проковтнули слину, дивлячись на трупи дурня та його жертви.

— Продовжимо. Відтепер ви битиметеся, поки не залишиться лише один. Але я ще не дозволяю битися. Спочатку протягом години зберіть зброю, розкидану по острову. І запам'ятайте: покинути острів неможливо.

І ось так переродженці почали боротьбу.
Дуже абияк.
Але переродженці, мовляв, правила зрозумілі, люто зиркнули одне на одного, розбіглися островом і за сигналом початку через годину розпочали різанину.

На перший погляд, були й спроби об'єднати сили, щоб вижити, і всякі там драматичні моменти, але всі вони одне одного промацували, тож про справжню взаємодію не йшлося.
Зрештою залишилося кілька найхитріших, і після кількох днів на острові лишився лише один.

— Ха-ха! Я зробив це! Я найсильніший! Я переміг!
— Так, ви останній. Це була огидна битва, гідна істот, що поступаються навіть монстрам і звірам, — далеких від людяності.
— Ха! Що ти верзеш! Я вижив завдяки своїй кмітливості! Ану! Давай сюди мою читерську здатність!
— Що ж, давайте.

Пі-і-і — пролунав звук...

— Що!? Гей! Що це означає! Ви з глузду з'їхали —

Бух! — пролунав гучний звук.
Останній переродженець так само безславно вирушив на той світ.
До речі, у ці нашийники Лідер вмонтувала бомби, що атакують навіть душу, тож після смерті душа теж знищується.

— Серйозно... Мене змусили це контролювати, але мене нудить.
— Чому ми взагалі в це вплутані?
— Це темне кіно від Зелтбула. Кажуть, битва переродженців.

Схоже, це проєкт, який виник, коли темна гільдія Зелтбула, побачивши, як Лідер заробила цілий статок на фільмі з Тактом, запропонувала їй узятися за утилізацію переродженців.
Королівська битва з використанням Семирозламного острова.
Кажуть, це стане розвагою для темних кіл світу.
Можливо, десь там зараз сидять справжні покидьки й кажуть: "О, а тепер — вибух! ХА-ХА-ХА!"
Переродженців, яких упіймали Герої, ось так і витрачають у різноманітних іграх.

— Скільки б їм не наказували вбивати одне одного, я хотіла б, щоб вони хоч трохи більше пручалися, маючи совість.

Лідер каже це з похмурим виглядом.

— Герої теж були змушені робити подібне, хоч і в інших масштабах... Але важливо, що ти несєш на собі. Ці... Наофумі навіть за такої долі шукає способи пручатися. А ці самі лізуть у різанину — просто мерзота.
— Ага, справжні свині. Батько казав, що таких і в інших місцях вистачає.
— Скрізь знаходяться ті, хто просочується таким самим брудним мисленням. Прикро.

Зітхання Лідер надто гучне.
Хочеться сказати, що вона сама така сама, зі своєю пихою.
О? Здається, Рен та Іцукі з першого світу, коли ми вирушали до Фобрей, показують на неї пальцем і кажуть: "Хто б казав!"... Але, певно, мені здалося!
Я просто прибираю за вами разом із Лідер.

— Так чи інакше, виловлювання переродженців майже завершено, і цей світ, можна сказати, нарешті в мирі.

Лідер із виглядом "нарешті-то" каже так, ніби роботу закінчено.

І ось так утилізація переродженців неухильно просувалася, і світ дедалі більше наближався до миру.
Були там і темні оборудки Лідер, але здебільшого все йшло без проблем.
Чотири Духи не відроджувалися, тож лишалося лише чекати, поки закінчаться Хвилі.

Згодом Оне-сан повернулася з тренувань разом з Еклер і Ліска.
А, Еклер досить непоказна.
Може, вже час Оне-сан спробувати стати власницею Зброї Семи Зірок?
Ліска теж розкрила свій талант і тепер, кажуть, надійна напарниця Фреон-тян та Іцукі.

Так чи інакше, тренування завершили, і Оне-сан настав час зробити класове підвищення через прорив межі.
Бабуся зі школи Хенґенмусо теж разом пройшла прорив межі.
При цьому були присутні я та Батько.
А, Філонька та наречені вже зробили це раніше.

— Рафу.
— Гаразд, тепер черга Рафталії.
— Т-так... але, Наофумі-сама? Чи не могли б ви вже припинити гладити Рафу-тян?

Схоже, Батько щиро полюбив рафів.

— Не зважай.
— Ех...
— О-о.

Старша сестра Оне-сан теж присутня на церемонії прориву межі.
Вона з теплотою спостерігає, як Оне-сан робить зауваження.

— А немає якогось класового підвищення через те волосся-антена, що дала Фіторія?
— Принаймні в знаннях Гаеріона та Героя Списа такого немає.

Не можна сказати, що такого взагалі не існує.

— Он як. Ну, це вибір Рафталії. Рафталіє, добре подумай про свої можливості.
— Рафу.

Батько каже це, гладячи рафа.
Вигляд у нього трохи розчарований.
Але порівняно з Батьком із попередніх циклів, темп його голосу трохи інший.
Схоже, він чогось очікує, але не каже прямо — це, певно, його спосіб виявити турботу.

— Рафу, тримайся! Коу вболіває за тебе!

Коу підбадьорює Оне-сан. До речі, Коу, звісно ж, теж товаришує з рафами!

— Р-розумію...
— Може, Оне-сан порекомендує здатність до прибирання? Рафталія-тян же любить чистоту, правда?
— Якщо Рафталія того хоче, то можна й таке...
— Чисто-чисто! Рафу стане ще краще прибирати? Тоді Коу швидше розчісуватимеш?
— Чому це так виходить...

Оне-сан зітхає й роздратовано відповідає на слова старшої сестри, Батька та Коу.

— Гаразд, я перевірю.
— Тоді починаємо церемонію!

І ось Лідер розпочинає церемонію класового підвищення через прорив межі.
Звісно ж, для церемонії потрібні Чотири Священні Зброї та Зброї Семи Зірок.
Лідер почала промовляти заклинання.
Церемонію провели біля Пісочного Годинника Дракона, і навколо Оне-сан зібралося світло.

— Рафу!
— А!

І тут раф — стриб! — вирвався з рук Батька й полетів у бік Оне-сан.
Бух! — здійнявся дим, і світло розсіялося.

— Кахи-кахи! Щ, що сталося...
— Раф-фу!

Коли дим розвіявся, Оне-сан кашляла, а раф гордо випнув груди перед нами.

— Ой-ой... — здивовано мовила Лідер.

— Рафу, ти в порядку?

Коу подивився і на Оне-сан, і на рафа.

— Хм... Схоже, класове підвищення завершилося. Рафталіє, що ти обрала?
— Я не обирала. Рафу-тян сама стрибнула, і, як і у випадку з Філо, щось обралося само.
— Рафу-тян, не можна так робити без дозволу.

Навіть Батько, роблячи зауваження, підняв рафа.

— Ра-аф?

"Не можна?" — раф схилив голову набік, переводячи погляд то на Батька, то на Оне-сан.

— Самостійний вибір — це... Скинути?
— Підвищення рівнів залиш Оне-сан! З Наофумі-тян і Оне-сан ми швидко надолужимо!
— Ага, морські монстри дають стільки ж досвіду, як на острові Карміла... Це теж варіант.

Старша сестра Оне-сан — майстриня з підвищення рівнів.
Я тепер теж можу це робити в підводному режимі.
Але брати з собою панів філоріялів трохи складно, тож треба дослідити.
Якби я, як Рен чи наречені, міг користуватися магією води, то безпечно підвищував би рівні панам філоріялам.
Постійно розтинати списом поверхню моря, щоб полювати на дні, — надто клопітно... Можна ще спалити море Протуберанцем і випарувати його.
Коли я спробував зробити це наступного дня, Батько розлютився: "Був Герой, який спалив море на початку, але не смій реально палити!"

— Хм... Але я й не мала чогось конкретного, що хотіла б обрати, тож, можливо, варто спершу перевірити...

Промовляючи це, Оне-сан, схоже, перевіряла свій статус.

— Усе покращилося. Якщо казати точніше, то магічна сила зросла, але...
— О? Рафталія-тян.

Старша сестра пильно подивилася на Оне-сан і легенько, ніби на дотик, перевірила її.

— Мені здається, чи ти випадково не отримала здатність до звіролюдини?

Щит... 90% ↑↑