Коли ми перенеслися порталом до замку Мелромарка...

«ҐВЕ-Е-Е-Е-Е-Е-Е!»

Філоріяли, такі ж самі, як і в Сільдтвельті, зараз шаленіли в замку та місті Мелромарка.
Замок і місто — усюди здіймався дим.
Звісно, філоріяли, яких ми виростили й відправили до Мелромарка, разом із солдатами намагалися приборкати безлад, але, схоже, їм бракувало сил.

«ҐВА-ҐВА-ҐВА-А!»

Схоже, філоріяли, підлеглі великого філоріяла, зібралися й ринули на місто — зараз там триває запекла битва!

«Тьху... І тут філоріяли шаленіють!»
«Та це серйозно. Що робитимемо?»
«Коу, Елмеро-сане, Юкі-тян, усі з Сільдтвельта — займіться приборканням міста! Я, Сакура-тян і Мотоясу-кун — до замку! Ларса-сан і Еклер-сан теж із нами»
«Зрозуміло! Коу! Берімо Елмеро-саму й рушаймо!»
«Гаразд! Елмеро! Тримаймося!»
«Так!»

Коу пірнув під черево слона, перетворився на філоріяла й разом із Юкі-тян повів людей Сільдтвельта до міста.

«Ваша Величносте!»

Ми ж на чолі з Еклер побігли до замку Мелромарка.

«Ходімо!»
«Ага! Мелу-тян!»

Чи то філоріяли силоміць увірвалися до замку, але всередині лежали повалені солдати.

«Ну й розгулялися вони тут...»
«Але щось тут дивне».

Суперниця насупила брови, роздивляючись солдатів.

«Ґаеріон-тян, щось не так?»
«За читанням Ґаеріон... я думала, що Покидьок... тобто Мудрий Король керує цією операцією».
«Ага».
«Але чи став би Мудрий Король нацьковувати філоріялів на власний замок, де живе його дорога родина?»
«...Якщо подумати, то так... Але, може, він не вважає зрадливу дружину й доньку родиною?»
«Ні... Судячи з розмов із Мудрим Королем із першого світу, якого знає Ґаеріон, він не з тих, хто заподіє шкоду родині, що б не сталося. Навіть якщо перед ним королева, яка підлещується до Наофумі».
«Можливо... у тому світі так і є, але в цьому світі Мотоясу-кун убив ту принцесу на очах у короля...»

Суперниця мала вигляд, ніби не може з цим погодитися.

«Ґаеріон теж лише чула, але коли королеву вбили Такт і принцеса, він покарав їх... але то було вже за межею, коли він не міг їх захищати, тож він їх засудив... Він не з тих, хто сам наражає своїх на небезпеку».
«Тобто ця операція проводиться без відома Мудрого Короля?»
«Цього Ґаеріон не знає. У будь-якому разі, спершу треба приборкати філоріялів, що шаленіють у замку».

Ми поспішили до Тронної зали.
І там були сліди запеклої битви.
Філоріяли, яких ми відправили охороняти Мелромарк, лежали там повалені.

«А... а-а-а... Філоріяле...»

Я підбіг до поваленого філоріяла й перевірив стан... але він уже не дихав...

«А-А-А-А-А-А-А...!»
«Це... жахливо...»
«Ваша Величносте! Де ви?! Величносте-е-е-е!»

Еклер гукала королеву в порожній Тронній залі.
Але відповіді не було.
Мене хвилює доля королеви та нареченої, але зараз важливіший філоріял.

Ох... Це ж Найт-кун.
Його назвали Найтом через синє забарвлення, як нічна темрява, як у Руни-тян... і це також означало "лицар". Хлопчик.
І він... у такому жахливому стані...

«Чи є тут хтось?!»
«О-о-о...»

Тут із-за дверей вивалився солдат, якого захищав поранений філоріял.

«Ти! Ти як?!»
«Ти цілий?!»

Батько й Еклер підбігли й застосували до філоріяла та солдата магію зцілення.

«Ха... ха... Герої, дякую вам. Мене захистив цей малий, тож я ледве...»
«У-у-у... було боляче... я не міг рухатися, тож зміг захистити лише цього...»
«Те, що ти врятував хоч когось, уже достатньо!»

О-о... Якщо врятовано хоч одну людину — цього достатньо.

«Де королева?!»
«Це... Дивні філоріяли та таємниче військо вдерлися до замку, прорвали оборону неймовірною силою... увірвалися до Тронної зали, змели охорону й силоміць забрали королеву, пані Мелті та гостей, яких привели Герої...»
«Нас випередили... Отже, Мудрий Король зрозумів, що королева — слабке місце, тож забрав її першою».
«Який же він передбачливий... Ось воно, стратегія Мудрого Короля...»

З глибини моєї душі піднімається чорна лють!
Цей Покидьок!
Мало того, що він змучив Батька, він ще й так жорстоко вчинив із філоріялами!
У першому світі він виправився, тож я заплющив на нього очі, але тепер пощади не буде!

«Мелу-тян!»

Сакура-тян шукає наречену за запахом!

«Ми весь час на крок позаду... Виходить, проти Олткрея, що палає помстою, не діють таємні плани Мотоясу-куна й Ґаеріон-тян. Король Олткрей приїжджав, так?»
«Ні... Короля не було. Я знаю, що командував підозрілий тип у мантії... але жінки, схоже, його підлеглі, були неймовірно сильні... і серед них особливо... Та, здається, була жінкою породи Аотацу. Вона мала чудовиську силу й билася з людьми Хакко, яких привели Герої... і під час того бою принцесу та гостей узяли в заручники... Тож королева й люди Хакко змушені були...»
«Перемогти філоріялів... Ні, їх було багато, тож вони не могли досягти такого ж рівня посилення, як Сакура-тян та інші... Якщо проти них виступило багато сильних...»

Справді, філоріяли, яких я виростив, мали достатню силу.
Я добре їх виростив, але щоб довести покращення якостей до межі, потрібен неймовірний час... Не можу заперечити, що посилення було недостатнім.
Але я зробив їх достатньо сильними, щоб упоратися з рештками Такта!

«Порода Аотацу... Певно, це Нерішен. Вона ватажок решток Такта».
«Схоже на те. Судячи з розповідей Мотоясу-куна й Ґаеріон-тян, вона може вийти за межі звіроподібності й перетворитися на лазурового дракона. Не дивно, що вона відточувала ікла й набиралася сили заради помсти».
«ЦЯ СВИНЯ-Я-Я-Я-Я-Я! Я ЦЬОГО НЕ ПРОЩУ!»

Доки ця представницька свиня з Сільдфрідену тягнутиме нас на дно?!
Більше я цього не потерплю!
Я візьму її живцем, здеру луску за лускою й дам їй скуштувати пекла на землі!
За вбивство філоріялів — смертна кара!

«Так чи інакше, треба йти за ними... Сакура-тян, ти відчуваєш запах Мелті-тян? І Ларса-сан теж».

До речі, тигролюд зареєстрований як раб під іменем підлеглого панди.
Тож панда перевіряє список рабів.

«...Ні, не вийде. Чи то перешкоди, але я не відчуваю, де вони».
«Мелу-тян...»

Сакура-тян, покладаючись на запах, вийшла в коридор і попрямувала до тераси.
Але, дійшовши до тераси, вона обернулася й похитала головою.

«Запах обривається тут...»
«Тобто їх забрали по повітрю?»
«Тоді запах мав би линути в небі».

Суперниця теж принюхалася, але знизала плечима.

«Схоже, він просто зник... Можливо, їх забрали за допомогою перенесення Героя».
«З'явився посох, яким Олткрей не міг користуватися... і їх забрали перенесенням? Ні, вони привели володаря Семи Священних Предметів, який вважався зниклим?»
«Це можливо... Перероджені люблять жінок. Певно, жінки з решток Такта втерли їм очки й переконали допомогти».
«Тьху... Як же це все клопітно...»

Якщо рештки Такта таємно зв'язалися з переродженими, які приховували Сім Священних Предметів, то ситуація вкрай клопітна!

«...Он воно що. Тепер зрозуміло, чому навіть ветерани Сільдтвельта мали труднощі з тими дивними філоріялами».

Батько кивнув, ніби все зрозумів.
Отже, вони пройшли прорив межі й достатньо підняли рівень.
Навіть якщо посилення було неповним, усе одно зрозуміло, що вони становлять загрозу для звичайних солдатів і лицарів.
Настільки могутня сила прихована у філоріялах.

«Так чи інакше, хай люди Сільдтвельта допоможуть залагодити безлад у Мелромарку, а ми якнайшвидше вирушимо до Сільдфрідену. Наш козир уже перехопили, тож ми не можемо діяти необережно, але й не можемо допустити більше втрат».
«Зрозуміло».
«Ці типи завжди створюють проблеми... Треба бути напоготові. Підготуймося як слід, щоб зустріти все, що станеться».
«Ага!»

Тож ми возз'єдналися й перенеслися до Сільдфрідену.

Портал вивів нас у сад біля будівлі, де перебувало керівництво Сільдфрідену.

«БУ-БУ-БУ!»

Щойно ми перенеслися, як на нас полетіли постріли та магічні снайперські атаки.

«Метеорний Щит!»

Батько створив бар'єр за допомогою Метеорного Щита, який скопіював у Зельтбурі, і відбив усі кулі та магію.
Зараз же відповімо!
Помста за філоріялів!

«Бріо—»

Щойно я хотів випустити Бріонака, як почув голос.

«Г-Герої! І ви, Священний Драконе! Зачекайте! Необачна контратака небезпечна!»

За стіною назовні будівлі солдати Сільдфрідену вишикувалися, оточивши будівлю.
Побачивши нас, солдати віддали честь.

«Мотоясу-кун, усі! Ходімо!»

Ми поспішили вибратися за межі території будівлі, яку вважали поза зоною ураження.
Але кулі все одно летіли.

«Яка ситуація?»
«Зараз у замку нашої країни Сільдфрідену терористи, що видають себе за Мудрого Короля, разом із колишньою представницею Нерішен забарикадувалися, використовуючи заручників як щит. Навколо будівлі зібралися дракони та грифони, і ми навіть не можемо ввійти всередину...»
«Ми знаємо, що на даху замку встановлено якесь таємниче обладнання... але це поза нашими можливостями».

Знову заручники!
Які ж боягузливі типи!

«Які втрати?»
«Терористи, що видають себе за Мудрого Короля, і Нерішен... рештки Такта випустили масштабну ритуальну магію як попереджувальний постріл...»

Солдати показали на околиці замку.
Там були купи уламків.

«Це жахливо... Тут теж небезпечно, якщо щось піде не так».

Батько недоговорює, але для мене це не така вже й велика кількість.

«Якщо вони застосують ритуальну магію, я її нейтралізую».
«Ага. Мотоясу-кун, будь максимально обережний... То що з філоріялами, про яких повідомляють з усіх країн?»
«Надходять повідомлення, що вони шаленіють у різних місцях Сільдфрідену. Фракція Нерішен безперервно транслює, що спосіб упоратися з ними — перемогти Героя Щита та Героя Списа».
«Ну звісно... Вони ж не можуть сказати, що самі їх виростили й випустили. То яка їхня мета?»
«Вони вже кілька разів транслювали промови про те, що Герої — це королі демонів, які ведуть світ до хаосу, що вони — посланці справедливості й зараз проводять операцію із заманювання короля демонів за підтримки Мудрого Короля. І так далі, і так далі...»

І справді, з динаміків десь у місті лунає голос.

«БУ-БУ-БУ! БУ-БУ-БУ! БУ-БУ! БУ-БУ-БУ-БУ-БУ-ХІ-БУ-ХІ-БУ-ХІ-ХІ-ХІ!»
«Мудрий Король, який зневажає напівлюдей, погодився співпрацювати з нами — настільки світ у небезпеці. Зараз немає часу на міжусобиці... Напівлюди, звіролюди, люди — усі рівні. Той, хто підлещується до можновладців і прагне захопити світ, — король демонів. Ті, хто видає себе за Героя Щита та Героя Списа, мають бути стерті з лиця землі... ну. І як у нього язик повертається таке плести».

Батько, наче перемкнув рубильник, гостро глянув у бік замку.
Цей вигляд дуже схожий на Батька з того світу, коли він захищав Сакуру-тян від дракона Такта.

«І щодо того Мудрого Короля... Він навіть виступає з промовою через кристал-відео. Це вже справжня інформаційна війна».

Звідкись узявся Покидьок із серйозним виглядом, сидить у залі засідань замку разом зі свинею.
Ніби це доказ.