Рен та Іцукі відсутні, а замість них — інша група.
Усі озброєні й приготувалися до бою проти нас.

«Ну що, я ж казав. Саме так, як я й думав. Ці всі — просто дурні».

Такто зухвало провокує нас.
Але я вже стільки разів його вбивав, що відчуваю лише спокійні емоції.
Якщо конкретно — то, що він сам виліз сюди, тож просто вб'ю його.

«Хвиля мала б їх прикликати, а вони, мов ідіоти, ховалися».

Он воно що. Він думає, ніби ми помилково з'явилися на Хвилю.
Яка дурість.
Ми просто прийшли допомогти тим, хто потерпає від Хвилі.
До того ж, якщо Рен та Іцукі помруть — буде відкат.

«Серйозно, мої вороги — самі покидьки та дурні, аж нудно».

Такто, схоже, справді так думає.
Що ж, вороги завжди здаються дурними.
Колись і я, дурний, до усвідомлення істинного кохання, щиро вважав Батька дурнем.
Герой, а купує рабів, не підвищує рівень, а займається торгівлею — здавалося, що він лише марнує час.
Те саме я думав про Рена та Іцукі — мовляв, у них ані крихти ефективності чи раціональності, і в душі зневажав їх.

Певно, і в очах Такто ми виглядаємо як дурні, що вскочили в його пастку.
Я теж у школі, коли перемагав супротивників хитрістю, думав: «Невже можна бути настільки дурним, щоб клюнути на таку просту штуку?»

Але тепер я розумію: це лише заднім числом так здається.
Якби я тоді програв — дурнем був би я.
Якщо висновувати вкрай просто: переможець розумний, а переможений — дурень.
Той, хто програв, хоч би скільки хитрував, отримає лише звинувачення в тому, що він дурень, який удавав розумного.

Але насправді це не так.
Кожна жива істота шукає найкращий можливий для себе варіант.
Можливо, вона помиляється.
Можливо, вона робить неправильно.
Але ніхто не діє, щоб стати нещасним.
Ані я, ані Батько, ані Філонька, ані старша сестричка.
І Рен з Іцукі, яких тут немає, — також.

А от свині, Такто та переродженці — інша річ.
Вони воюють саме заради того, щоб стати нещасними.

...До речі, чому тут немає Рена та Іцукі?

«Дивно. А де Рен та Іцукі?»

Зараз не до Такто, який розперезався.
Скільки не озираюся — Рена та Іцукі не видно.
У майже всіх відкатах вони були тут... Що це означає?

Відчувши недобре, не лише старша сестричка, а й жителі села тримають бойову готовність.
Спершу планували рятувати людей, але ситуація змінилася.
Батько, тримаючи щита перед собою, дивиться в мій бік.

«Мотоясу, хіба ми не мали зустріти тут Рена та Іцукі?»
«Мало б бути так...»

Як взагалі можна натрапити тут на Такто?
Що ж, я планував розібратися з ним після повернення королеви, розгрому Тригерної Церкви, доведення невинуватості Батька та початку освоєння села старшої сестрички, але щоб він був тут — таке вперше.
Такто, схоже, у чудовому настрої.
Він дивиться на нас своїми гидкими очима.
Як завжди, пика, від якої нудить.

«А, у вас на обличчях написано, що ви не знаєте, хто я».
«Аж ніяк. Тебе сюди не кликали».

Від моїх слів Такто скривився, але я його чудово знаю.
Він у моєму списку на знищення в трійці лідерів.
Перше місце — Червона Свиня, друге — Такто, третє — дракон.

Такто кривить губи в якійсь манірній, огидній усмішці.
Може, випарити його просто зараз?
Та коли я так подумав, Батько мене зупинив, тож доведеться трохи потерпіти.

«Ну то що, Мотоясу? Що це за тип, який влаштував засідку?»

Батько питає в мене.
Але, реагуючи на ці слова, заговорив Такто.

«Приємно познайомитися. Було б шкода, якби вас убив хтось, чийого імені ви навіть не знаєте. Та й жінки поруч мають знати, хто справжній герой».
«Та ні, я в тебе не питав...»

Як і сказав Батько, слухати його — марна трата часу.
Моє кохання шепоче, що можна випарити його без зайвих розмов.

«Мене звати Такто Арсахорн Фобрей! Я — Семизірковий Герой і рятівник світу, що вкаже шлях тим, хто, розперезавшись, творить що завгодно, — чужинцям з іншого світу!»

Такто, промовляючи це, опустив не кігті — а меч.

«Штаркфафар!»

З тріском земля піді мною розкололася, і щось почало вириватися назовні.

«Мотоясу!»
«Ха!»

З тріщини мало щось вискочити, тож я вдарив списом, а потім розніс усе Ейрст Джавеліном.
Досить крихка атака.
Атака Такто легко розсипалася.

«Що?! ...Хм. Схоже, навичка слабша, ніж я думав».
«Ти чого раптом витворяєш?!»

Батько, випромінюючи вбивчу ауру, люто дивиться на Такто.
Раптовий напад... Як завжди, марна стратегія.
Він цілив у мене, бо зневажив Героя Щита, який не може атакувати.

«Це ж просто привітання, хіба ні?»

Наскільки ж треба бути безсоромним?
Час би вже й убити його на місці, але Батько стримує, тож я терплю.
Якби він хоч подряпав Філоньку — я б вирвався з Батькових рук і вбив би його найжахливішим способом.

«Гей, якщо не вгамуєшся, мій шалений пес зробить таке, що смерть здасться тобі порятунком».

Батько дивиться на Такто ще більш крижаним, моторошним поглядом, повним убивчої аури.
Останнім часом Батько часто вживає слово «шалений пес», але чи не забагато він сподівається на Кіля?
Не дочекавшись Кіля, я вб'ю його миттєво.

«Ха... Та годі. Інакше було б нецікаво».
«Твоя цікавість мене не обходить. Але... цей меч і навичка...»

Батько пильно дивиться на меч у руці Такто, а той, мов дитина, що отримала нову іграшку, зверхньо мовить:

«А, не розумієш?»

Такто, мовляв, «здогадайся сам», гордо демонструє меча.
І тут же папа римський Тригерної Церкви, тримаючи копію зброї, з гордістю звертається до Такто:

«Це диво! Священну зброю, відібрану в фальшивих героїв, що зневажали нашу віру, здатен узяти в руки... Воістину, Боже Дитя з'явилося в цьому місці!»
«У мене багато різної зброї, але зброя — це все-таки меч. Він ніби створений для мене. Затямте це добре, я вам чітко поясню».

Що це означає?
Я відчуваю, як у мені наростає тривожне передчуття.
Так... Це те відчуття, коли те, що раніше було звичним, змінилося.

«Я, рятівник світу, відбираю і Семизіркову, і Священну зброю... Ні, не так. Вони лише обирали тимчасових власників, поки не потраплять у мої руки. Тож коли зброя зустрічає справжнього власника — вона опиняється в нього... тобто в мене».

...Що цей тип меле?
Такто — і справжній власник?
Твої здібності — щонайбільше покращена версія злодія.
Єдина твоя цінність — прибрати набридливу армію переродженців, а ти ще й пишаєшся.

«Судячи з твоїх слів... ти відібрав його в Рена?»
«Він не був Героєм Меча. Просто фальшивка тримала справжню Священну зброю».
«А? Чи не думаєш ти, що я лише Героя Меча?»

Такто, хизуючись, прибирає меча й дістає лук.
Невже він відібрав зброю й в Іцукі?

«Ха-ха, це було смішно. Вони верещали, щоб я повернув зброю, хоча вона просто опинилася в руках справжнього власника. Я на власному прикладі показав їм, хто справжній власник».
«Тобто ти вбив їх... Рена та Іцукі».

Такто не заперечує, лише гордо всміхається.
...Рен та Іцукі мертві?
Тоді чому не сталося відкату?

«Мотоясу, якщо його слова правда — умови змінилися».

Тихо промовив Батько.
Зміна умов.
Те, про що Батько хвилювався, коли ми щойно ввійшли в цей відкат.

«Якщо не хочете вмирати — швидко віддайте зброю справжньому власнику, тобто мені».
«Дурниці».

Відповів Батько неприємним тоном.
Я готовий битися будь-коли!
Швидше закінчуй цю балаканину, і я його вб'ю.
Але Батько, мовляв, «ще не час», зупиняє мене рукою.
Певно, хоче витягти з Такто інформацію.

«Ну що, я відповів на ваші запитання. Якщо хочете прожити трохи довше — щиро зізнавайтеся».
«Зізнаватися? На жаль, я, на відміну від Рена та Іцукі, не надто обізнаний із цим світом».
«Не вдавай! Куди ви поділи принцесу цього королівства, Малті!»

Такто, промовляючи це, вказав на мене й Батька.
...Малті? Здається, я десь чув це ім'я, але хто це?
А, це ж Червона Свиня.

«...»

Поки я так думав, Батько мовчки глянув на мене.
Що ж, нічого не вдієш.

«Червона Свиня? Такої вже немає серед живих. Фу-ха-ха-ха-ха!»
«Щ... Ти! Не смій таке казати!»

Такто, почервонівши від люті, загорлав.
Які там жарти — я лише сказав правду.

«Це не жарт. Я стер її з лиця землі».
«Заткнися! Думаєш, тобі це зійде з рук?!»
«Тут не питання "зійде чи ні". Вона — шкода. Порівняно з її вчинками, навіть те зло, що вчинили Рен та Іцукі, — дрібниця».

Від моєї відповіді Такто, схоже, дуже розлютився: примружив очі, заскреготів зубами й закричав:

«Усі! Ослабте їх, щоб вони сказали правду!»

О? Нарешті до діла?
А я вже не міг дочекатися, щоб швидше з ним покінчити.

«Цей світ я вже пройшов! Чужинцям тут не місце! Віддайте зброю, викладіть інформацію — і зникніть!»

ХА-ХА-ХА.
«Пройти світ»... Такто вміє жартувати.
До речі, які там «чужинці» — ти сам такий самий чужинець.

«Вогонь!»

І, як завжди, він удався до свого улюбленого трюку — залпу з гвинтівок у наш бік.

«Метеорний Щит X! Ейрст Щит X! Другий Щит X! А ви всі — ховайтеся за мною!»
«Є!»
«Що це таке?!»
«Бу-у»

Філонька та інші дівчата, реагуючи на атаку Такто, шикуються за Батьком.
Одразу потому пролунав залп Такто.
Кулі, розлітаючись по спіралі, вдаряються об щити та бар'єри Батька, вибиваючи лише слабкі іскри.

«Мотоясу, ти теж за моєю спиною—»

Я, прочитавши траєкторії куль, ухиляюся мінімальними рухами.
Настільки повільні атаки, що аж позіхати хочеться.
А наостанок ухилився, зробивши ефектний зворотній місток.

«...»

Батько без жодного виразу дивиться на мене.

«Який же ти бридкий!»

Філонька, дивлячись на Такто, гидливо сплюнула!
Саме так. Такто — справді огидна істота!
Заради душевного спокою Філоньки його слід негайно усунути.
Я різко повернувся у вихідне положення й глянув на Батька, чекаючи дозволу.

«Щ... Ви спокійно пережили залп моїх товаришів, у яких по 250 рівнів?!
«Неможливо... Щоб Демон Щита та фальшивий Герой Списа, що з ним, мали таку силу?»

Такто, папа римський Тригерної Церкви та свині вигукують від подиву.
Ці іграшкові рушниці навіть не боляче, якби й влучили.

«Достатньо було глянути, як Мотоясу легко відбив твою "привітальну" навичку, щоб усе зрозуміти».

Саме так.
Такто, схоже, випробував нову навичку, вирішив, що вона слабка, і відкинув — це видно з першого погляду.
Тому він і є Такто.

«Ну що, зрозумів різницю в силі? Тоді продовжимо розмову. Чому ти тут? Залежно від відповіді — скажу, де справді та стерво-принцеса. А якщо не скажеш... сам розумієш?»

Пошепки Батько пояснив, чому питає Такто про це.
Мовляв, якщо знову станеться відкат, це може бути прапорець, на який варто зважати.
Справді, знати, чому Такто з'являється на Хвилі в Мелромарку, зайвим не буде.

«Ти, боягуз!»
«Ха... Кажи що хочеш. То як?»
«Кх... Та це ж очевидно! У гільдії шукачів пригод було оголошення від Мелромарку з проханням зв'язатися з Майн! Тож ми вирішили, що Малті вскочила в якусь халепу, і прийшли!»

Отакої! Те оголошення про пошук людей привело сюди Такто?!
Червона Свине... Жива — приносиш лихо, мертва — так само лихо!
Доки ти тягтимеш нас на дно?!

«Ну, зате в процесі я зміг провчити цих розперезаних героїв — це великий плюс».

Думаю, розперезався тут саме ти.
Що ж... Моє терпіння на межі.
Батько, схоже, це відчув і опустив руку, що стримувала мене.