«Тоді я заплачу підпільним організаціям Зелтбула й розпитаю, чи не знають вони чогось про Усауні».

«Прошу вас».

«Але я не піду питати просто зараз. Треба спершу зв'язатися, тож зачекайте трохи. І ще, Мотоясу».

«Що таке?»

«Ти весь день крутишся навколо мене й озираєшся. Що сталося?»

«Я пильную, щоб із якогось боку не прийшов убивця, підісланий по Батька».

«Скільки можна, тут же нікого нема... У Мелромарку їх уже не лишилося».

Це не Тригерна Церква, а суперник!
Те, що він може з'їсти Батька, щойно я відвернуся, нікуди не поділося.
Як же бісить, що через Рафмі я не можу сказати це прямо!
Цей тип казав, що не буде, але ж напевно вичікує слушний момент!
Тепер, коли він з'явився, я не можу послабити пильність ані на мить!
Радше навпаки — треба ще пильніше стежити, де він зараз і що робить...
Він же зрозуміє, що я задумав, і діятиме — це лише питання часу!

«Уявити, як таємні служби Мелромарка шукають їх, витріщивши очі, — і можна вдосталь посміятися. З тих, хто надто недооцінює Героїв».

«Це не змінилося ще з часів, коли ми влаштовували циркові вистави».

«До речі, нещодавно в Мелромарку стався інцидент: циркова трупа, що називала себе Героєм Щита, влаштувала роздачу їжі й підсипала в неї отруту».

«Ну й ну... Ці самозванці так і лізуть. Але ж ті, хто бачив справжнього, одразу зрозуміють, що це інша трупа».

«Звісно. Кажуть, за рухами біля кухонного намету їх одразу впізнали, і ніхто нічого не купив. Навіть безкоштовно не брали».

«Скільки б вони не ненавиділи Героя Щита, добровільно ставати жертвами ніхто не хоче».

«І тут на сцену виходять підставні особи».

«Схоже на те... Але ж як у них вистачає фантазії на всі ці витівки!»

Ось так Батько з іншими дізналися про злочини Тригерної Церкви й лише здивовано зітхнули.

«Хрю-у!»

Почувся голос протесту Луни.
Що?!

«Що це було? Схоже на голос Луни...»

Коли ми прибігли на місце... Луна хотіла причепитися до Рена, але її схопив батько суперника й відігнав геть.
Асистентка трохи осторонь спостерігала за розвитком подій.

«Так! Мені вдалося відбитися від Луни, що напала! Ґаеріоне, ти чудово її прогнав! Видно, що я виховав тебе як слід — і це тішить!»

Рен радіє, наче здобув перемогу, але це означає поразку Луни, і для мене в цьому немає нічого смішного!

«Ґав! Ось так!»

«Хрю-у! Цей Ґаеріон раптом почав застосовувати якісь нові прийоми!»

«І все ж ти тримаєш мене, Луно!»

Луна, схоже, вирішила втішитися, обійнявши Кіля після того, як її прогнали.
Їй не вдалося схопити Рена.
Вона, певно, планувала влаштувати побачення Кіля з Реном і відвести їх у якесь романтичне місце.

«Цього разу Луна не програє! Луна трохи прогуляється з Кілем, щоб стати сильнішою!»

«Не вплутуй мене в це, Луно! Гей!»

І з тупотом Луна побігла геть, тягнучи Кіля за собою.

«Відігнати її вдалося, але розслаблятися з Луною не можна... Віндіє, уважно керуй Ґаеріоном».

«У-угу. Луна ж гарна дівчинка, якби не ці справи з Кілем та іншими...»

Асистентка допомагає в боротьбі з батьком, який уселився в тіло суперника й прикидається ним.
Після того як галас ущух, асистентка й Рен розійшлися в своїх справах.
Судячи з напрямку, Рен пішов туди, де тренується крокодил.

«Знову ці любовні чвари. Схоже, сьогодні перемога лишилася за Реном та іншими».

«Я ж казав їй, що силою нічого не доб'єшся, тож Луна намагається не бути надто настирливою... Але ж вона хоче посадити Кіля й Рена собі на спину, покатати їх під виглядом побачення й створити романтичну атмосферу».

«Я ж склав маршрути для побачень! Є маршрут із гарним заходом сонця, є з нічним містом! У Зелтбулі є обидва!»

У містах, що не сплять, завжди гарні краєвиди.

«Це ж місто з купою розваг... Ларса, бувало, піде гуляти й не повертається до ранку — для неї це звичайна справа, за що її сварили батько й дідусь, а вона аж кривилася. Щоправда, тепер її батька самого часто викликають у Зелтбул, тож вона, навпаки, не хоче туди їхати».

«А Батькові який маршрут більше до вподоби — із заходом сонця чи з нічним містом?»

До речі, сестру я колись намагався зачарувати на маршруті з гарним заходом, використовуючи трохи старомодні звороти.
За моїми тодішніми спостереженнями, свині цього світу добре реагують на трохи старомодні фрази.
Щоправда, результат був — мене відчитали.
Сестра не з тих, кого легко пройняти романтичною атмосферою, тож мені цікаво, як Батько зумів влаштувати їй побачення, яке її задовольнило.
Кріт і в інших світах часто гуляє з Батьком по Зелтбулу.
Кажуть, вони ходять у крамниці прикрас, щоб оцінити якість виробів... У них обох навіть думки нема, що коштовності можна купувати як товар для бізнесу.
А якщо й купують, то для досліджень — і одразу розбирають на частини.
...Сестра складна людина, але Кріт теж не проста!
Щойно я так подумав, як Кріт, чий образ змінився на схожість із сестрою після того, як вона стала духом, відповіла мені, мов сестра: «Не твоя справа — хвилюватися за мене».
Вони з сестрою одного стандарту, тож це легко уявити, але я вважаю, що Кріт правильніша в тихому варіанті.
Сестра-Кріт — це не те! Треба перемалювати образ!
А взагалі, я ж спеціально зблизив Батька з Кротом, щоб, коли сестра розлютиться, мене не зачепило!
І тут...

«Про це ще Тео й Вольф питали. Це що, модно?»

«Що-о-о?!»

Той кролячий і вовк! Коли вони встигли розпитати Батька?!

«А ящір не питав?»

«Сіон? А... він часто розмовляє з Еклер, тож, певно, й сам знає, що робити на побаченні».

«Я думаю, це не так».

«До речі, Батьку, який варіант вам більше до вподоби?»

«Я гуляв і з Ларсою, і з Садіною, і з Лафталією та іншими в цей час — і там, і там краєвиди гарні».

Батько відповів безтурботно.
Якби він так і лишився в невіданні — як би це було чудово!
Батько — типовий природжений незграба, який навіть не усвідомлює, що ходить на побачення, і при цьому лишає жінок напризволяще!
Тепер я до болю розумію, як тяжко було сестрі в першому світі!
О? Здається, сестра з першого світу каже, що мені не треба цього розуміти, але я ж галантний чоловік!
Тим паче, що суперник уже десь поруч — часу не лишилося!
Якщо я не пильнуватиму, суперник може вдати з себе турботливу старшу сестру й напасти!
Треба прибрати його, поки Батько нічого не помітив. Не можна віддавати йому серце!
Де ж ти ховаєшся, супернику?!

«А ти як, Іцукі? З Емією чи Лісією?»

«З ними? Емія — породи Румо, і в неї травма через темряву, тож у сутінках вона почувається краще. А от Лісія — не знаю, що й сказати».

«О-он воно що...»

«Невже Іцукі такий недолугий?» — мовив Батько, і мені аж кортіло сказати: «Це ти кажеш?!»
Ось воно що. Коли людина стає впевненішою в спілкуванні, і Батько, й Іцукі набувають цієї недолугості?
Ні... Батько недолугий у будь-якому разі.
І при цьому цікавиться чужими романтичними справами!