До речі, Батько, виявляється, тренував тіло, займаючись із тигрицею.
　А ближче до кінця він ще й плавав у морі, тренуючись із старшою сестрою Оне-сан... Бойове чуття старшої сестри Оне-сан неймовірне.
　Взагалі, старша сестра Оне-сан — людина, яка тренує тіло, плаваючи в морі.
　Це тренування, яке постійно задіює м'язи, на відміну від якихось там штанг.
　Те, як минулого разу Батько в подобі Пеккула весело плавав у морі зі старшою сестрою Оне-сан, було казково й мило.
　А якщо це ще й витривалість підвищує — то взагалі два зайці одним пострілом.

«І все ж, чому тут згадуються Вольф і Шіон? Що ти знаєш, Лафмі?»
«Нічого я не знаю? Це не про майбутнє»

　Що ж ти таке бачиш, Лафмі!

«Батьку, хай там як, а Лафмі вчить Філоньку всяких дурниць!»

　Філонька не каже «слабак»!
　Таке кажуть лише свині на кшталт грифона в Такто!

«Пані філоріяли не кажуть „слабак“! Вони кажуть: „Слабенька, так?“ — „Слабенька, але нічого, гаразд?“ — „Тебе десь подолають, тож краще старайся“!»

　Пані філоріяли — всі сповнені турботи, і якщо хтось слабкий, вони, мов янголи, дають лагідні поради.

«Це теж якось дивно...»
«Підколюють однаково»
«Зовсім ні!»

　І ось так я певний час разом із Батьком обговорював із Лафмі, як слід поводитися з пані філоріялами.

«Хай там як, але, мабуть, треба давати їй трохи гострих відчуттів і відчуття небезпеки...»
«Хр-р-р...»

　Філонька дрімає.
　Яка ж мила.
　Якщо подумати, у Філоньки та Сакурочки було багато спільного.
　Те, що вона спокійна, — це з самого початку.

«...Ну, Філо теж такою була. Скоріше, я думаю, що Юкі — то ще туди-сюди, а от Коу надто хороша дитина»
«Тобто зараз і Коу дістанеться? Вона ж хороша дівчинка, яка хвилюється за Іцукі й наглядає за ним...»
«По суті, вона малий шмаркач. Кажуть, вона вперто полювала на хвіст Кіра, так само скуйовдила волосся Героя Лука, а ще вважала, що Імію та інших румоїдів колись можна буде з'їсти»
«Важко уявити, що це та сама Коу... То он чого Мотоясу-кун так дивно її остерігався»

　Коли Батько її повчає, Коу страшенно засмучується й стає полохливою.
　Лікується це тим, що поруч із Зоу вона розуміє, що робити не можна, і знову стає веселою Коу.

«Тому що є Зоу, от і все Зоу»
«Я розумію, чому Мотоясу-кун так довіряє Елмеро-сан... а до речі, наскільки Елмеро-сан важлива для Мотоясу-куна?»

　Замислююся над питанням Батька.
　Ну... під час циклів, якби я міг її десь зустріти, я б спробував її завербувати — настільки вона у пріоритеті.
　З нею і без неї — небо і земля у вихованні пані філоріялів.
　Вільні й розкуті пані філоріяли — це добре, але є межа, за якою починаються проблеми, і якщо її перетнути, можна нарватися на повчання від Батька чи інших.
　Якщо вони надто розбушуються, можуть стати як Коу, а ще є ризик, що Блек Тандер через напад Лафмі стане зовсім іншою.
　Тож Зоу — величезна підмога Зоу.

«Після Філоньки, Батька й Фіторії — наступна за важливістю Зоу»

　Ось такий баланс пріоритетів.
　Звісно, Оне-сан та інші теж важливі, але спершу — пані філоріяли, починаючи з Філоньки.
　А вже потім — Зоу, хіба ні?
　Якби я обирав між Зоу та пандою, я б без вагань обрав Зоу.
　Вона дуже розумна.
　А панда не пішла за мною, навіть коли я покликав.

«Тобто, зрештою, зберегти Філо-тян такою, якою її знає Мотоясу-кун, — це складно»
«Це Герой Щита занадто її балує. Треба, щоб вона більше проявляла себе... Якщо не хоче — іноді ігноруй Філо. Скажи: „А, Філо... я й забув“ — і пропусти її чергу. А сам удавай, що зайнятий турботою про інших рабів»
«Мені здається, це вже жорстокість...»
«Погано те, що ти доглядаєш її так, що вона почувається повністю забезпеченою. Бажання за своєю природою бездонні, хіба ні?»

　Батько в цьому плані — ідеальний комунікатор, включно з рабами.
　Той Батько, якому не вдалося всіх врятувати, у цих питаннях діяв абияк і дозволяв усім робити що хочуть, а от Батько з цього циклу, здається, досяг у цьому великої майстерності.
　Бо навколо нього завжди хтось є.
　Він навіть спить менше, аби доглядати за іншими, тож раби почали вартувати, коли настає час сну.
　О, і Батько з першого світу був такий самий — Оне-сан йому завжди казала, що час спати.
　Мабуть, причина в тому, що він доглядає за стількома людьми, скільки може охопити.

«З Філо-тян так: вона звітує за день, трохи грається, а потім, коли даєш їй їжу, вона вже починає дрімати»
«Ось тут вона вже стає Сакурою. Треба просто час від часу кивати й підтакувати, поки займаєшся своїми справами. А якщо вередує — не м'яко вмовляти, а відштовхнути!»
«Хм-м... Я розумію, чого ти хочеш, Лафмі-тян»
«Хм-м... Це справді складно налаштувати. Це проблема, для якої я маю сам вибудувати методику. Ну... принаймні є план, як запобігти перетворенню на Сакуру»
«Ну й ну...»
«Герою Списа, заперечення не приймаються. Якщо так триватиме, ти теж колись схилиш голову й питатимеш: „Філо... тань?“»
«Гр-р-р...»

　Лафмі каже, що Філонька перестане бути Філонькою, але Філонька — це Філонька!
　Тож я зробив Лафмі зауваження, але змусити її припинити не вийшло.

«Хр-р-р...»

　Ах... Філо, тань? Сьогодні теж мила уві сні.
　Хоча, так, схожість із Сакурочкою — це правда.
　Це був такий сонний вираз, що відчувалося: Сакурочка й Філонька — одна й та сама істота.

«Цирк!»
«Карнавал!»
«Караван!»

　І сьогодні, як завжди, цирк-караван мандрує Мелромарком.

«Як же весело філоріяли щоразу тягнуть вози з вигуками»

　Це весела-превесела подорож пані філоріялів.
　Так вони об'їжджають нові міста, ставлять циркові намети й дають сьогоднішню виставу.

«Хрю!»
«Ох!»
«А-а-а!?»

　І ось на першому шоу з биттям батогом — ледачої свині — б'ють крокодила й кролика, а останнім часом до шоу з биттям додали ще й Вольфа.
　Одного разу цей номер прибрали, але через запити тих, хто чув про нього з чуток, довелося відновити.
　Однак останнім часом... на початкове шоу оплески стають дедалі слабші, і Батько в закуліссі хмурив брови.

«Хрю... Хрю-хрю!»

　Ледацюга свиня теж, схоже, зітхає після биття, поки глядачі не бачать.

«Батьку, схоже, є якась проблема?»

　Іцукі, який не бере участі в цирку, стоїть на плечі Батька, використовуючи його як опору, і дивиться виставу.