«То, може, він брат Кіля? Родина?»
«Звідки я знаю цього типа. Я такого родича не бачив»
«Ну, він же герой. Не родич Кіля»
«То це, це ж точно доленосна зустріч, Кілю!»
«А?»
«Яке ще доленосна зустріч! Ти теж збираєшся казати про Долю?»

Це ж про Кро. А Луна, аж сяючи очима, тримаючи Кіля, кинулася до Рена.

«Ой!? Щ-що таке!?»

Через швидкість добре підсиленої Луни Рен не встиг ухилитися, і вона його обхопила. І так міцно притиснула до себе. Звісно, разом із Кілем.

«Гʼяяяяя!? Задихаюся!? Пірʼя обплутує!? Що відбувається!?»
«Відпусти! Луно! Що ти зі мною зробиш, якщо знову схопиш! Гʼяяяя!»
«М-фу-фу-фу... Тепер Кілів стало більше, таких милих. Покажу всім і милуватимуся»
«Х-хтось! Допоможіть! Кх! Аааа!»

Рен, ніби опираючись, замахнувся мечем, але пірʼя підсиленої Луни він порізати не зміг — лише заплутався ще більше.

«М-Мотоясу! Вона ж філоріял, значить, ти її господар! Допоможи!»
«Марно просити допомоги в дядька зі списом! Тут треба... Дя-а-а-а-а-а-а!»
«Л-Луно, заспокойся!»

Батько спробував зупинити Луну, яка була в чудовому настрої, але вона лише всміхалася й не збиралася зупинятися.

«Велте, Баку—»

Рен, ніби за звичкою, кликав своїх супутників, але ті дивилися на Рафмі й Кро, а через пірʼя Луни голосу Рена не було чути.

«У-у-у-у...»

Рука Рена з подушечками безпорадно розсікала повітря.

«Л-Рафмі!»

Щойно він роздратовано вигукнув імʼя, поряд зʼявився не той Рафмі, що був двійником Рена, а інший, і відповів.

«О... То це Кіль. Справді, дуже схожі. Азоте, тобі варто потоваришувати з Луною та Кілем. Моя первісна мета створення — щасливе й безтурботне майбутнє Азота. Заради щасливого Різдва».

Рафмі знову почав те, що я вже десь чув.

«Ти, зну-ща-єшся! Допоможи вже!»
«Азоте, хоч світи й різні, я підтримую твоє кохання. Дві квітки в руках — тож живи з ними в мирі та злагоді».
«Спочатку цей настирливий Кро, тепер це! Досить! Відпустіть!»

І ось так, у обіймах Луни, Рена понесли вглиб намету.
До речі, згадав про Рена, якого пробудив Чорний Грім: у тій петлі, де я зустрів Фреон, Рафмі ж не було?
Якщо подумати... здається, на Різдво Рен брав участь у вечірці, яку влаштував Кіль.

«Т-треба заспокоїти Луну! Мотоясу, ходімо зі мною!»

Так чи інакше, Рену не було куди подітися, а Луна вперто кликала його, тож він, майже змирившись, оселився в цирковому наметі. А, і Рафмі, як двійник Рена, разом із Кро керував загоном Рена.

Минуло трохи часу відтоді, як Рен, спійманий Луною, став жити в неї як улюбленець.

«Сьогодні теж пощастило перемогти. Ну як? Як тобі виступати на арені Зелтбула?»

Крокодил, який прислухався до порад дідуся-панди та бабусі, попросився в Батька спробувати сили на арені Зелтбула, і ось уже кілька днів брав там участь.
Тож Батько й кролик супроводжували його на арену.
Я спитав, чи не піти й мені, але мені сказали, що не обовʼязково, тож я з Юкі дивився перегони філоріялів.
Схоже, кров Юкі справді вирує від перегонів філоріялів — вона аж тремтіла від хвилювання.
Я пообіцяв Юкі, що колись і вона зможе взяти участь.
Потім Юкі сказала, що їй цікаво біля стаєнь філоріялів, і пішла, лишивши мене.
Мабуть, там є чому повчитися.
Пізніше зайду по неї.

«Не люблю безглуздо демонструвати силу, але з погляду знайомства зі світом це повчально... Щоправда, мої вчителі й товариші всі такі сильні, що багато чого тут не навчишся».

Крокодил зітхнув і відповів, що запамʼятовує лише підлі прийоми супротивників.
До речі, Еклер, про яку піклується крокодил, захоплено тренувалася з бабусями.
Поки королева не повернеться, вона допомагатиме цирку Батька й час від часу виступатиме з танцем меча.
Завдяки Еклер підтримка в напрямку Сільтвельта трохи зросла, чи то так, чи інакше.
Якщо підтримка зросте надто сильно, це можуть сприйняти як слушну нагоду для війни, тож мінімум є мінімумом.
Втім, Еклер належить до фракції, що прагне будувати дружбу, тож радикальних закликів до війни, мабуть, не буде.

«Бо всі тут такі сильні».

Вчителі — бабусі й дідусь-панда, а товариші — панда, слон, Еклер, а ще Вольф і кролик.
Сестра старшої сестри теж іноді приєднується. Вона сама по собі сильна, тож зазвичай спарингує з пандою та слоном.
Панда дивувався, чому така людина не в Зелтбулі.
Іноді можна й зустріти.
Того вечора вона напилася, і її довелося здати на руки Батькові.

«Може, це й дивно казати, але я вважаю, що вчуся в найсильніших бійців світу. Стільки одразу — це щось».

І панда, і слон — відомі бійці в Зелтбулі.

«Так чи інакше, пані Раса та інші — відомі люди. Такий милий панда, але...»

Батько ділиться враженнями про панду.
Схоже, панда справді дуже подобається Батькові.

«Здається, я бачив його, коли повертався. Він у шинку пив, не зупиняючись».
«А... Схоже, коли родина поряд, він нервує. Дідусь так бадьоро тренується, що доводиться складати йому компанію, та ще й допомога в цирку, тож він сказав, що завтра вийде на арену».
«Розумію його почуття».
«Вов».

Батько, спостерігаючи за боями крокодила, схоже, збирав у Зелтбулі інформацію: як Вольф став рабом і чи немає технік, що могли б допомогти від хвороби кролика.

«Мотоясу, а ти не вийдеш на арену?»
«Я вже виходив цієї пори. Одягнув маску й став відомим як Філоріяльна Маска! Якщо треба заробити грошей — зроблю скільки завгодно».

Як же давно це було. Памʼятаю, як виходив заради Батька, коли почав петлю заново.
Тоді я заробляв, щоб викупити людей із села старшої сестри.
Втім, зараз, коли я як работорговець обʼїжджаю Мелромарк, людей із села старшої сестри вже зібралося чимало.

«Із грошима... завдяки торгівлі все гаразд, тож не бракує. Питання було радше про перевірку сил?»
«Якщо Герой Списа вийде, нам точно не перемогти».
«Ку-у-у...»

На запитання Батька відповіли крокодил та інші.
Що таке? Я б вас усіх легко розніс.

«Якщо так, то як щодо того, щоб на першому ж виступі поставити всі гроші на великий виграш? Це було б найбезпечніше».