Наступного дня.
Чекаємо до часу Хвилі.
Кожен по-своєму перевіряє свою зброю.
Раптом згадав спогади циклу, коли ми лишилися в Мелромарку.
Тоді поруч із Батьком була Сакура-тян на зріст як старша сестричка, а Кіл гавкотів без угаву.
Тоді я намагався якомога точніше повторювати перший світ, а тепер думаю, як би не повторити його... Як усе змінюється.
Але що робити неодмінно — так це захистити філоріялів у селі Ріют.
Химеру треба обробити так, щоб зберегти якомога більше плоті.
Жодним чином не можна дати їй випаруватися від Бріонака.
Це ж потрібно для спорядження Батька, Рена та Іцукі.
Рен хоче голову дракона, тож це фіксовано.
А решта частин... яку частину використати для нашого Батька цього разу?
Там уже за обставинами вирішимо, не проблема.

«...»

Батько підходить до помісі ящеролюда, який тримає сокиру з похмурим обличчям.

«Сіон, ти як?»
«...Нормально. Радше ти не геройствуй. Не думай мене захищати».
«На жаль, цього не обіцяю. Захищати — це моя робота».

Інакше я був би дубом-товстодубом або й зовсім принцесою, — пробурмотів Батько з самоіронією.

«Усе гаразд, ми всі тут, і наша мета — евакуація людей».
«Саме так. Тим паче ми тепер не програємо, хто б не прийшов. Адже з нами Сіон і Вольф».
«Гав!»

Кролячий чоловік і Вольф долучилися до їхньої розмови, підбадьорюючи.

«Ага...»

Помісь ящеролюда незграбно розпливлася в посмішці.

«Цього разу... я неодмінно доведу все до кінця».

Схоже, їхня єдність міцна.
До речі, старша сестричка старшої сестрички після обговорення вирішила долучитися до Хвиль в інших країнах.
Коли старша сестричка старшої сестрички брала участь у першій Хвилі... вона билася як ціла армія.
Під час евакуації вона зносила монстрів, що натовпом сунули, одного за одним, і була найстабільнішою серед усіх, кого Батько зробив своїми рабами.

«Юкі та інші теж займуться евакуацією!»

Юкі-тян та інші заздалегідь попередили філоріялів у селі Ріют.
Евакуацію плануємо провести швидко.

«Коу відведе дітей із села. Сподіваюся, Елмеро прийде швидше».

Коу навчився в слона багато чого, а завдяки спілкуванню зі старшими сестричками зрозумів, що дітей треба захищати.
Я так пишаюся ним.
Порівняно зі світом, де Батько лишився в Мелромарку, годі й уявити, щоб Коу тремтів від травми.
Той Коу... був ласуном і питав, чи смачні монстри з Хвилі.

«А чи зустріну я Темного Мечника?»

Куро-тян геть збожеволіла від Рена.

«На Хвилі добре себе покажи та втреся до Рена в довіру».
«Ага! Перетин Чорної Долі Куро та Темного Святого Героя — Хвиля Вимірів!»

Ого, Куро-тян аж пашить енергією.
Трохи незрозуміло, щоправда.

«Цікаво».
«Ура!»
«Можна побавитися?»

Звісно, тут і інші філоріяли.
Але... серед них немає Сакури-тян.
...Сакура-тян — це Філонька.
Якщо зустріну Філоньку — не зустріну Сакуру-тян.
Від цієї думки аж на душі свербить.
Чи не зарозумілість — прагнути, щоб вони були поруч одночасно?
Ох... Може, це моя пам'ять переплутала чи затьмарилась, але в голові розгортається картина, де Сакура-тян і Філонька стоять разом.
Добре було б, якби це здійснилося.
До речі, позаду триває розмова між ледачою свинею та Батьком.
Вона, як завжди, хоче ледарювати, і Батько від неї втомився.

«Уже скоро».

Число на пісочному годиннику в полі зору наближається до нуля.

«Зробімо все, щоб було якомога менше жертв. Усі, дійте так, щоб потім не шкодувати».
«Га-а-ав!»
«Зробімо це!»
«Ага... я захищу всіх до кінця».
«Зробімо!»
«Постараємося!»
«««Ура!»»»
«Початок легенди Темного Мечника та Чорних Пазкурів!»

Батько повернувся до мене.

«Ну що, Мотоясу?»
«Підбадьорення! Усі наполегливо тренувалися заради цього дня. Ці зусилля неодмінно дадуть результат. Покажімо світові цю силу!»
«««О-о!»»»

З моїм вигуком число сягнуло нуля, і почалася перша Хвиля в цьому циклі.
Справді... давно я не йшов на Хвилю в цей період.

«Тут... так. Усі! Ходімо!»

Батько оглянувся й віддав наказ.
Було б дивно, якби Хвиля почалася деінде.
Дух списа міг би якоюсь силою покрутити тут усе — аж моторошно.
Адже зараз Червоної Свині тут немає, і її мета — зациклити час... Вона ладна покрутити навіть такі налаштування.
Можливо, вона насправді на це здатна?
Я настільки їй не довіряю. Неодмінно зроблю з неї вісь.
Режим водіння — брум-брум.
Останнім часом рідко так роблю.

«Е? Гей».
«Ну й рвонули ж вони. Хоча, як тактика, непогано, щоб вони пішли в атаку».

Рен та Іцукі зі своїми супутниками щодуху біжать до розлому Хвилі, а кролячий чоловік дивиться їм услід, прикриваючи очі долонею.

«А, он Темний Святий Герой! Куро теж іде!»

Хлоп! Куро-тян перетворюється на подобу філоріяла й біжить поруч із Реном.

«Темний Святий Герою! Куро теж іде з тобою!»
«М!? Це ти... ці слова!?»

Рен зупиняється й обертається до нас.

«Це не гра! Негайно вертайся!»
«Е-е, Куро не програє. Чорні Пазкурі разом із Темним Святим Героєм повернуть Темну Авангардну Хвилю в темряву».

Щойно Куро-тян це сказала, як вимірний трупоїд спробував атакувати.
Але Куро-тян, раніше ніж Рен встиг зреагувати, копнула його, відкинула геть і приземлилася.

«Ша-кін!»
«О, овва...»
«Туди ж треба, так? Темний Святий Герою, ходімо!»
«Гей! Стій! Що ти...»

Куро-тян схопила Рена за комір, силоміць закинула собі на спину й помчала.

«Рене-сама!»
«Рене!?»

Куро-тян швидко тюпає далі й обганяє загін Іцукі.

«Відпусти-и-и!»
«Гоп!»

І ось так Куро-тян, несучи Рена, розкидає монстрів Хвилі, що наступають.
Спершу Рен кричав, щоб його спустили, але, схоже, захопився рухами Куро-тян — лишився верхи й розмахує мечем.

«Ха-а!»
«Не можна, щоб Рен нас випередив! Ходімо!»

Ну, Іцукі, схоже, теж не збирається відставати.

«А... ну, Куро-тян пішла з Реном, тож ми зосередимося на евакуації».
«Звісно! Філоріяли — у пріоритеті!»
«Усі, йдіть за Юкі й рятуймо філоріялів та людей!»
«««Є!»»»

Я, Юкі-тян та філоріяли щодуху мчимо до філоріяльської ферми в селі Ріют, ламаємо огорожу й убиваємо монстрів, що наступають.
Цим строєм ми захистимо філоріялів до кінця!

«Ну що сказати... він геть непохитний».
«Так. Він ставить філоріялів вище за людей».
«Ну... це ж Мотоясу».
«Гав-гав!»

А Батько з іншими, спостерігаючи за цим, зосереджується на евакуації.
Але Вольф, схоже, збудився — з гарячим пирханням атакує монстрів, що наближаються.

«Ой, Вольфе! Не можна... він збудився».

Батько підійшов до Вольфа й спробував його вгамувати.

«Гав-гав... га... в-у-у...»
«Ага, так-так. Вольфе, заспокойся... за такої атмосфери це складно».
«Хрю-ю-ю-ю!»

А коли в селі заверещала свиня, помісь ящеролюда з сокирою в руках зарубала монстра, що наближався, і захистила її.