«О-о, чудово, чудово»

Арк рухає тим дощем із мечів, що свистить у повітрі… здається, ніби він керує ними, наче йо-йо на невидимих нитках. Петля, чи що? Ось так мечі летять на Рена траєкторією, що ріже. А ще рухи мечів, наче вони мають власну волю, змішуються з тим — і Рен буквально б'ється всередині торнадо з мечів. А коли Рен вривається впритул, Арк читає його меч, ухиляється на волосину й атакує Рена мечами, що сиплються дощем і рухаються в усіх напрямках.

«Ха-а!»

Рен відбиває меч, що летить ззаду, і намагається наблизитися до Арка, але той робить величезне сальто назад. Дуже швидкий він.

«Додай ще швидкості!»
«Непогано тримаєшся»

— Поки я спостерігаю за сутичкою Арка й Рена, питаю в Хо-куна.

«Досить серйозне тренування. З ним усе гаразд?»
«Так виглядає, але Рен-кун не отримує жодної шкоди від ударів того кота»
«Он воно як?»
«Ага. Цей кіт за своєю суттю так діє. Але він теж добряче змінився. Радіти такому шаленому натиску»

Рен сміється, поки б'ється. Видно, що він повністю поринув у тренування. Глянувши на Еклер, бачу, що вона дивиться на це тренування з ошелешеним обличчям.

«Рен і раніше хотів тренуватися з дивними обмеженнями… але щоб він хотів битися в такому дощі з мечів»
«Як взагалі вийшло таке тренування?»
«А… Коли ми робили ранкову розминку, прийшли пан Арк та інші. Рен спитав, чи можна провести бій, у якому йому допомагав Гаеріон. Спочатку було два мечі, що ширяли, потім три, чотири — і перш ніж я отямився, усе стало ось так… Рен дедалі більше розпалювався, і ось ми тут»

Тренування, у якому допомагав суперник, перетворилося на таке видовище. Отже, ті незліченні мечі створює Арк.

«Тоді… піду далі»

— Щойно Арк узяв по мечу в кожну руку, як за мить пролетів повз Рена й, обернувшись, із сальто рубонув по шиї та ногах. Рен прийняв ці удари, але ж тоді в нього з'явиться можливість атакувати… — подумав я, і одразу ж Арк, використавши один із мечів, що літали в повітрі, як опору, стрімко впав униз і пішов у нову атаку на Рена. Дуже спритний бій. Рен теж, відбиваючи мечі, що літали навколо, замахується мечем на Арка, який іде в атаку. Схоже, використання навичок заборонене — Рен їх не застосовує.

«Ха-а-а!»

— Рен ніби впускає один меч… але то лише фінт — він підбиває меч ногою, ловить його й замахується на голову Арка, зупиняючи удар.

«О-о… гарно»

Мечі, що літали в усіх напрямках, миттєво зникли. Рен вирівнює подих і вклоняється Аркові.

«Не можна додати ще мечів? Не соромся»
«То підняти планку ще трохи?»
«Ага. Ти міг би порізати мене щонайменше п'ять разів, коли я стрибав. Зроби так. Хочу, щоб я не міг перемогти»
«Ого, та ти мазохіст… Не хочу»

Хо-кун дражнить Рена такими словами. Справді, Рен — мазохіст, коли йдеться про тренування. Він завжди заганяє себе в кут.

«У світі ніколи не знаєш, що станеться. Я радий, що настав мир, але все одно хочу бути готовим»

— з якоюсь журбою промовив Рен.

«Ха-ха-ха! Невпинні тренування підсилюють пітьму! І силою, здобутою так, ми донесемо вихор пітьми до світу, а цих огидних апостолів світла віддамо в жертву пітьмі!»

Блек Тандер бадьоро підбадьорює Рена.

«…Я не проти піднімати меч на тих, хто, прикриваючись справедливістю, гнобить слабших…»

Але від пропозицій Блек Тандера Рен щоразу відмахується, мовляв, із цим уже покінчено. О, це не той Рен, що бавиться з Кро-тян із петлі, за якою прийшла сестра. Ось що я подумав, дивлячись на Рена. І тут Арк, злегка нахиливши голову, дивиться на Блек Тандера.

«Слухай, ти весь час говориш про пітьму, про жертви для пітьми. А сама пітьма цього справді хотіла?»
«Так! Пітьма ховається в тіні світла й прагне жертв! Пітьма — це пітьма навіть без світла! Тобто світ, оповитий пітьмою, — це наш світ!»

Блек Тандер сьогодні в ударі.

«Без світла пітьма не знає, де вона починається й де закінчується, і це проблема. А ще коли тобі підносять якісь незрозумілі жертви, яких ти не просив, і звалюють на тебе відповідальність — це теж проблема… Хіба не краще дивитися на щастя й радість, аніж на нещастя й печаль, яких довкола й так хоч греблю гати?»
«Такі ніжності…»

— Блек Тандер хотів відмахнутися, але, зустрівшись поглядом з Арком… чомусь замовк.

«…»
«…………»

Рен здивовано схиляє голову, дивлячись на цих двох, що втупилися одне в одного.

«Хм… Нудно. Закінчимо цю дискусію»

Блек Тандер чомусь розвернувся й пішов геть.

«Мені подобається, коли пітьма існує для спокійного сну. У темному боці лише сумні речі»

Пізніше Блек Тандер розповідав, що в очах Арка він побачив безодню. Мовляв, він грався у свій чудесний світ, а натрапив на щось справжнє — і це щось Блек Тандер побачив.

«Є такий вислів: "Коли ти дивишся в безодню, безодня теж дивиться на тебе"»
«Без світла пітьма не розуміє, де її межі, і руйнується. Хіба справжня пітьма не бажає від усього серця перемоги світла?»

Щось я не зовсім розумію, але, мабуть, є речі, зрозумілі лише тим, хто полює на богів?

«Але я на боці світла! Бо сяю, як сонце!»
«…Як усе в тебе категорично»

Оце так Хо-кун! Сяє так, що аж сліпить. Тепер ясно, що пан філоріял — на світлому боці.

«Але світло теж не повинно розростатися без міри»
«Тобто погано, коли нічого нема, але коли забагато — теж з'являються аномалії»
«Саме так. І той кіт, і ми… навіть вони всі несуть у собі якісь суперечності, тому все таке клопітне»
«Суперечності, так… Хто зна»

Рен і Хо-кун ведуть якусь незрозумілу розмову.

«Цей набридливий Блек Тандер утік… Яке полегшення»
«Ну, він, схоже, хоче з тобою погратися. Чому б тобі не погратися з ним?»

Арк м'яко, з усмішкою повчає Рена.

«Навіть за мірками світу Мотоясу-куна той бій був чистим чудесним світом»

Хо-кун, вмостившись, лінивим тоном коментує тренування Рена й Арка.

«Романтику треба вміти цінувати. Це буквально мрія кожного чоловіка. Рен-кун, схоже, теж отримував задоволення, тож пограйся з ним. Я ще потренуюся з тобою»
«А… ага. У будь-якому разі, тренуймося ще!»
«Дуже завзятий»
«…Я більше не хочу ні про що шкодувати. Ось і все»

Рен справді став серйозним. Як каже Батько, проблема Рена в тому, що в нього надто сильне почуття відповідальності.

«Це через те, що в тебе щось лишилося на серці?»
«…Дух меча сказав мені, що така можливість колись настане. Я хочу тренуватися, щоб не шкодувати, коли цей час прийде»
«Хм-м…»

Арк і Хо-кун, схоже, щось бачать у Рені.

«Ви ж мисливці на богів. Чи немає у вас якихось думок, як розв'язати мої справи?»
«На жаль, твоя проблема, схоже, поза моєю компетенцією. Ті, хто називає себе богами, не причетні до того, що тебе непокоїть»
«Ти можеш це визначити?»
«Ми з тим котом трохи бачимо»

Схоже, Арк і Хо-кун мають уявлення про проблему Рена.

«Але, з іншого боку, я можу трохи допомогти такому завзятому хлопцю, як ти. Так і для мене буде приємніше. Однак зараз, гадаю, саме тренування наблизить тебе до кращого майбутнього»

Майбутнє розгалужується на безліч гілок. Не мати змоги обирати, коли треба, — це тяжко. — відповів Арк. Схоже на слова перед іспитом.