«Ого, прямо-таки відвертий гіммік, що тільки Усауні може пройти»

«Зараз же перемкнемось на пана Мотоясу. Візьміть, будь ласка, ту штуку»

«Дерево, яке багато замовляє»

  І я одразу ж змінив персонажа, перестрибнув через стіну й торкнувся вівтаря.
  Тієї ж миті світло огорнуло мене.
  О? Тіло рухається само!
  Підстрибнув — і, наче на невидимій платформі, зробив ще один стрибок у повітрі!

«Що це таке?»

  Я вирішив перевірити ще раз — стрибнув, і справді, приземлився в порожнечі й зміг відштовхнутись знову.

«Подвійний стрибок... Схоже, тут є навіть гімміки, що підсилюють расові особливості істот-першопрохідців?»

«Схоже, треба долати ті сходинки саме подвійним стрибком. Якщо подивитись на мапу, там є й інші шляхи, які можна пройти без підсилення. Але, певно, на тому боці є бос, і після його перемоги відкриваються такі гімміки — і без них далі не пройти»

«Клопітно... Не хочу я ніяких підсилень. Ніколи не знаєш, чим це обернеться»

  Подвійний стрибок!
  Стриб-стриб!

«Рушаймо далі!»

  Тож я повернувся тим самим шляхом і, перестрибуючи стіни подвійним стрибком, просувався вперед!
  Отак ми й досліджували всі доступні місця в замку.
  Серед трофеїв із босів найчастіше траплялися предмети зміни класу. То були предмети для підвищення класу особливих босів на кшталт дюнів, яких використовують для підземних робіт, або ж предмети для підсилення комахоподібних монстрів через особливе підвищення класу — різноманітні інструменти на всі смаки.
  Далі ми змогли підсилити й самих істот-першопрохідців.
  Я отримав той самий подвійний стрибок. Рен, як інурт, навчився проходити крізь стіни й створювати копію, що повторює його рухи.
  Іцукі, як лісука, тепер міг планерувати — після стрибка швидкість падіння значно зменшувалась.
  А Батько, як пеккл, отримав здатність огортати себе кригою й заморожувати ворогів на певний час.

«О, тепер і в мене є атакувальний прийом!.. А, ні, воно лише заморожує, шкоди не завдає...»

«Як завжди, все до дрібниць продумано. Це ж стиль пана Наофумі»

«Ну, він же Герой Щита, тож нічого не вдієш»

  І тут цей мій суперник із посмішкою поклав руку на плече Батька!

«Наофумі, для цього є Ґаеріон та решта. Це в усіх світах твої супутники щиро вважають, тож не переймайся»

  Він забрав у мене з-під носа фразу, яку я сам хотів сказати!
  От же ж суперник... Вирішив заробити тут очки, так?!

«Ґаеріон-тян... Пан Мотоясу дивиться на тебе з обличчям злого духа. І Юкі, що стоїть позаду нього, теж тисне своєю аурою, тож не перегинай палку»

«Ти хочеш спокусити Батька, поки старші сестри пані відсутні?! Я цього не дозволю!»

«Та нічого я не хочу. Скільки можна пояснювати Герою Списа?»

  Мене такими словами не проведеш!

«Та годі тобі. Герою Списа, Наофумі переймався цим і раніше — твій перший Наофумі, Рафу, казав те саме. Я лише передаю його слова, а не кажу, що атакувальна роль лише в Ґаеріона»

  Чого він удає з себе дорослого?! Я все знаю! Знаю, що цією поведінкою він хоче спокусити Батька!
  Адже Батько слабкий до надійних людей!

«До речі, ти теж атакувальний гравець. Просто добре допомагай Наофумі — і все»

«Справді, пан Мотоясу та пані Ґаеріон ніби помінялися психологічним віком»

«Колись він підлещувався й галасував, аби спокусити Наофумі, а тепер — як підмінили»

  Іцукі та Рен порівнюють мене з цим суперником!
  Оце так його майстерність!

«Батьку! Не піддавайтеся на спокусу!»

«Ну, спокушати в такій ситуації... хоча я розумію, що Ґаеріон-тян хоче донести. І Мотоясу, і Рен, і Іцукі — ви всі зі мною»

  Батько кивнув, мовляв, усе гаразд.

«Але от цікаво: усі попередні Герої Щита мали такі самі переживання? Не мати змоги атакувати, лише захищати — це ж доволі важко»

«Хтозна. За словами пана Рафуемона та інших, у майбутньому Герой Щита більше не з'являється»

«Ага, чув таке»

«У Сільтвельті, певно, є якісь записи про це... Але у Фобрей серед реліквій минулих героїв трапляються щити, які кидають у ворога, тож усьому вірити не варто»

  Батько уважно роздивлявся свій щит.

«Так чи інакше, пеккл тепер має прийом заморозки. Схоже, треба заморожувати ворогів і використовувати їх як платформи, щоб просуватися далі»

«А чи буде ситуація, де доведеться покладатися на пана Наофумі?»

«Ну, наприклад, під водою, куди може потрапити лише пеккл?»

«А, це можливо. А в мене — планерування... Схоже, швидкість падіння зменшується, і я повільно опускаюся»

  Іцукі підстрибнув і м'яко спланував униз.

«Це не лісука, а летяга!»

«Я так і знав, що ви це скажете! Що це за марна здатність?! Я ж можу літати за допомогою віддачі зброї, тож це просто мертвий навик!»

  Тим часом Рен, який вийшов уперед, раз за разом випробовував свою копію.

«Рену, схоже, сподобалось. Копія»

«Н-ні! Я просто тренуюся, щоб уміти, коли знадобиться! Якщо добре вийде, то й від Луни легше буде тікати»

«Копія напівпрозора, тож її одразу видно. Але збоку виглядає ефектно, тож він просто захопився. Не треба виправдовуватись»

«Я не виправдовуюсь!»

  Рен марно намагався приховати те, що й так усім очевидно.

«Ходімо вже, пане Рен. Це ж підземелля-скарбниця, та й досвіду тут можна назбирати чимало»

  Іцукі, уже, схоже, змирившись, жестом показав Рену, щоб той ішов уперед.

«Знову я...»

«Можна й паном Мотоясу, але ви, пане Рен, краще підходите для розвідки. Ви ж можете розрізняти запахи»

  До речі, Батько інтуїтивно попросив мене спробувати прорити стіну — і там справді була стіна, яку можна було розкопати.
  З-під уламків випали зілля та предмети бонусу до досвіду.
  Так наше дослідження замку тривало!
  По дорозі ми не раз натикалися на входи під воду.

«...Мабуть, уже час Наофумі досліджувати»

  Рен, оглядаючи водойму, попросив передати роль Батькові.
  Я б і сам пішов, але ця водойма, як і в попередньому підземеллі, не дає плавати.

«Гм? Моя черга?»

«Ага... Стривай, якийсь звук... Наофумі, що ти робиш?»

  Рен же може орієнтуватися лише на звуки.
  А Батько, дивлячись в екран... що він робить?

«Та от, ми ж домовилися приготувати фірмову страву острова, про яку говорили в підземеллі. Тож я вирішив поекспериментувати — зліпив пиріжки по-китайськи у формі істот-першопрохідців»

  Рен із ляскотом повернувся через портал до входу й подивився на нас — на Батька, що порається біля пароварки, і на решту.

«Яке тут приготування, Наофумі?!»

«Ну, моя роль тут невелика, а Іцукі дивився на мене з таким виглядом, мовляв, "приготуйте щось", тож я не міг відмовити»

«Це ж домовленість!»

«Я теж допомагав!»

  Я допомагав своїми пухнастими лапками.
  Це ж чудова нагода повчитися кулінарії просто від Батька!
  Цього разу Батько зробив пробні пиріжки у формі нас самих.
  Він дістав готові пиріжки з пароварки й простягнув Рену.

«Ось пиріжок у формі інурта. Усередині — м'ясо! Я добре запам'ятав начинку!»

«Ґаеріон та інші привезли інгредієнти з головного острова!»

  Суперник тим часом приніс приправи, яких бракувало.

«Я ненадовго відлучився, щоб відвезти звіти матері, й попросив пані Ґаеріон забрати мене... А Герої тут собі розважаються»

  Он воно що — наречений пані їздив доповідати на головний острів.
  Досить вільне підземелля, де можна спокійно сходити по покупки!