Балон був непоганим дрібним ворогом, але як маскот його не сприймали.
　Пан філоріял хоч і існував, хоч і під іншою назвою, але був лише їздовою твариною або звичайним монстром.
　Хі... З пам'яті спливло, як я в ігрові часи називав їх здобиччю і ходив на них полювати разом зі свинями.
　Це, це була гра.
　Так, це була гра, а не справжній пан філоріял.

«До речі, у Усапіл є ж бос. Якщо так іти далі, нам доведеться битися з тим босом, з яким ми билися в грі?»
«Бос Усапіл? Цікаво, який він? Он той? Король Усапіл чи щось таке?»
«Ні, його звали Ло Спіл. Щоправда, він не такий уже й сильний бос»
«Он як»
«Зовні це великий Усапіл, але його супроводжують менші Усапіл. Він випадає матеріалом для покращення, тож це був дуже вигідний монстр»
«З нього падав предмет під назвою Магічна Конюшина»

　Згадувати ігрові знання — приємно.
　Ах, от би я тоді, в тому першому світі, розповів Батькові більше. Тепер розумію, що то були дрібниці, але варті уваги.

«Усапіл... до речі, як і Балон, їх можна вирощувати за допомогою печатки монстра. Цікаво, якби виростити Усапіла, він би розвинувся так само незвично, як філоріяли?»
«А як вони ростуть? Заячі монстри...»
«Класичний сильний заячий монстр у іграх — це той, що б'є атакою з миттєвим убивством»
«Чув про такого. Часто використовують»
«Його прототипом був один комедійний фільм, але він є і у світі Рена та Іцукі. Радше навіть у тебе, Героя Меча Рена, з ним можуть бути зв'язки?»
«Чому це?»
«Ну бо це комедійний фільм, де головний герой витягнув відомий священний меч. Радше той меч набагато відоміший. Екскалібур щось тобі каже?»
«От комедійна частина мене й бентежить»
«Ну... після того його почали часто додавати в ігри, і так з'явилися жахливі зайці. До речі, Ворпал не має стосунку до зайців, хоч і з'являється в "Крізь дзеркало". Ну, там заєць у творі є, але саме слово — вигадане»

　І ось так Батько докладно все нам пояснює.

«Якщо виростити Усапіла, він перетвориться на такого монстра?»
«Он у нас є заєць, який завдає смертельних ран»

　Іцукі дивиться на мене.

«ХА-ХА-ХА! Цей Мотоясу легко завдає смертельних ран будь-якому ворогу, що з'являється!»
«Ну... так. Мотоясу, схоже, спокійно завдасть смертельних ран кому завгодно»
«Кривавий Вусауні, кажеш? Не заперечую, що тобі личить червоний»

　Це загадкове захоплення Рена червоним. Справді, червоний одяг мені теж подобається.
　До речі, зелений одяг я теж люблю. Ще під час першої Хвилі я носив його, зважаючи на ефективність.
　Змінювати одяг за потреби — це природно.
　До речі... Батько колись мав заячого напівлюдина.
　Це з того циклу, де я не зміг його врятувати й навісив на Іцукі хибне звинувачення.
　Судячи зі зброї, то був раб, чий стиль бою — удари на смертельні рани.

«Повертаючись до Усапіл — Балон і Усапіл, за якими доглядав Батько в першому світі... Батько їх модифікував, і вони стали Раф-видом»

　Почувши мої слова, Рен та Іцукі швиденько відсунулися від Батька.

«Стривай, Мотоясу!»
«Раф-вид... Раф-тян, що наслідує Рафталію, — тобто їх перетворили на таких монстрів»
«Жахлива історія»
«Ні, ті монстри, яких я тримав, самі зголосилися змінити подобу, тож вони були досить щасливі?»
«Це теж якось дивно»

　Ах, той бадьорий Батько з тих часів — теж одна з можливостей Батька.

«А якби їх просто вирощували, вони б стали такими монстрами, як ти знаєш, Іцукі?»
«Судячи з моїх спогадів, вони досягли вигляду, який можна було б назвати тим монстром, про якого казав Іцукі»
«Тобто завдяки бонусу Героя вони справді швидко ростуть»
«Пане Наофумі, чому вас це так цікавить?»
«Що? Ну, діти колись можуть захотіти домашнього улюбленця, хіба ні? Усапіл — милий, то, думаю, підійде?»
«Навколо ж є філоріяли, навряд чи вони захочуть когось іще. Там і Ґаеріон з ними»

　Отже, Батько думає про виховання дітей.

«Їх уже достатньо... і, до речі, діти такі енергійні, що філоріяли іноді від них страждають»

　Можливо, Іцукі колись теж матиме такі турботи. — пробурмотів Батько.

«Мої діти, схоже, будуть обожнювати філоріялів... Питання в тому, як виховувати їх, щоб відірвати від цього»
«Що ви маєте на увазі?»
«Найбільше треба остерігатися того, що вони скажуть, що Мотоясу — крутий мужній дядечко, і почнуть ним захоплюватися»
«А-а... Мотоясу, схоже, з віком стане мужнім красенем. Та й Рен теж»
«Ні, давайте обмежимося лише Мотоясу»

　Рен чомусь рішуче запропонував, щоб це стосувалося лише мене.

«А ви з Наофумі та Іцукі як? Уявіть себе в майбутньому»
«Ну, навіть не знаю...»
«Іцукі, схоже, не дуже зміниться з віком. Навіть після сорока виглядатиме юнаком»
«Я сам це усвідомлюю, тож годі вже. А що з вами, пане Наофумі?»
«Я? Ну... стану звичайним чоловіком середнього віку, мабуть? Мотоясу, ти не пам'ятаєш, як ми виглядатимемо в майбутньому?»
«Через вплив циклів дещо розмито... Майбутній вигляд Батька та решти — трохи нечіткий»

　Принаймні років на десять уперед я ніби пам'ятаю, але все одно є прогалини.

«Мотоясу, хто з нас полисіє?»
«Рене, ти про це питаєш?»
«Найбільше шансів полисіти, як на мене, у Рена. Я вгадав?»
«Заткнись. Припини такі жарти. Я не полисію»
«А ви обидва забули, як Мотоясу в цьому циклі якийсь час ходив у тих дивних окулярах і з накладеною лисиною?»

　Так, то було вбрання з дивними окулярами з товстими лінзами та перукою-лисиною.

«Тоді для підсумку: Рен не полисіє, а от Куротарō — схоже, полисіє»
«Згоден»
«Чому ви так легко дійшли згоди?! Не приписуйте Іцукі вгадування силоміць!»

　Це ж неповага до Блек Тандера!

«Чого ми взагалі збилися на лисину... А, ми ж говорили про виховання дітей»
«До речі, Усапіл досить запальні. Хіба вони підходять дітям як улюбленці?»
«Залежить від породи, мабуть? А який був той Усапіл, що я тримав у першому світі?»
«Схоже, він був слухняний, бо його добре виховали. Але до того, як став Раф-видом, він часто бився з паном філоріялом»
«Бився? Чому?»
«Мабуть, бачив у ньому здобич. То було доволі жорстоке виживання. Імія та Люмо-вид іноді теж сприймають когось як здобич»

　А-а... — і я легко бачу, що Батько згадує Ко.

«Тож найбезпечніше — філоріяли та Раф-тян. Ґаеріон теж стала спокійнішою, але вона не улюбленець»
«Вона ж називає себе королем монстрів»
«Вона, схоже, грається в милу та підігрує. Подорослішала, чи що, стала турботливішою»
«Мабуть, королю демонів теж належить піклуватися про підлеглих»
«Король демонів... Якщо подумати, Ґаеріон — це ж король демонів, виходить, формально»
«Вона спокійна, але за її звичайною поведінкою цього зовсім не відчути»
«Щоб вона була королем демонів — та це ж сміх»

　На-о-он! Вона — ворог, що цілиться в Батька, але не та, кого слід сприймати як загрозу.