«Та річ — це витвір майбутнього переродженця, який зліпив її абияк, і, схоже, вона була послана як убивця для Іцукі. Її переробили, і тепер вона в такому стані».

«Про це я вже чув. Побачивши її на власні очі, наші викладачі в захваті. Розбирати її, звісно, не дозволять, тож вони продовжують спостерігати здалеку».

Схоже, він також розвідав, що ще дві одиниці прибули з майбутнього. Оце так Хакасе. До речі, цей Хакасе, як виявилося, належить до іншої кафедри, ніж лікар і Такуто. Він із тих, хто може зосередитися лише на тому, що йому цікаво, а прокинувся він, побачивши пані філоріял, яка стала ангелом. Він такий самий, як і я... поціновувач ангелів.

«Скоро ми всі разом візьмемося за створення макетної копії».

Шість ґолемів-друзів Рафуемона... Слова Батька промайнули в голові. Припиніть! — здалося, я почув голос Іцукі, але, певно, то просто моя уява!

«Можливо, колись варто створити ґолемів підтримки для пані філоріял та інших, починаючи з Фреон-тян».

«Оце так голова! Чудова ідея!»

Філко-тян теж усіляко допомагає Фреон-тян. Щоправда, до академії вона чомусь не прийшла.

«Я теж хочу все своє життя щось творити й створити ґолема, який зможе довго підтримувати Філоньку».

«Чудово. Це ж дослідження всього вашого життя, Хакасе!»

«Звісно, я також хочу дослідити, як можна постійно викликати в філоріялів ті зміни, які відбулися завдяки Героям».

«І ще, будь ласка, дослідіть, як затягнути Іцукі в союзники, щоб зробити справедливість Фреон-тян активнішою».

«Гм... Я розгляну цю пропозицію».

Отак ми з Хакасе жваво обговорювали все аж до початку перегонів Юкі-тян.

А ось що сталося за кілька днів.

«Хрю-у-у! Хрю-хрю!»

«Хрю-хрю-хрю!»

Іцукі привіз до села відео, на якому свині, що з гидотою раділи, роздираючи на шмаття мої та Ріскині особисті речі, щось брешуть. Він показав це Батькові, мені та Рену як доказ. Кріт намагався перекладати, але я не слухав — це не варте уваги. Кажуть, там свині за моєю спиною безбожно обливали брудом мене та Ріску.

«О-о...»

Батько дивиться на це видовище порожніми очима.

«Жінки — страшні істоти».

«Ой-ой, і старша сестричка боїться».

«Мерзенний народець... Оце так повсякденність у школі, де навчаються аристократи? Схоже, їм теж нелегко».

Старша сестричка старшої сестрички та Панда висловлюють свої враження.

«Так чинити з заздрощів до самки, яка перевершує тебе, — це потворно».

Це Суперниця щось бурмоче.

«Тінь елітного закладу, чи що... А може, це їхня справжня сутність, яка вилізла назовні, коли в їхнє середовище кинули таку приманку, як Герой...»

«Загалом за тиждень ми змогли поставити на місце досить підступних осіб. Головним винуватицям у кар'єрі поставили позначку про проблеми, і якщо вони не покаються, їх переведуть до інших шкіл».

«А як вони поводяться після того виховання? Іцукі, Мотоясу?»

«Усі поводяться тихо. До занять ставляться сумлінно, приходять до мене чи до викладачів із питаннями про своє майбутнє та про те, як їм краще вчинити».

Я теж тримаю високу оцінку як відмінник. Легко. З історією теж просто — відповіді є в підручнику. А з новітньої історії, схоже, найпопулярніша тема — це Покидьок.

«Щодо дуелей і скасування меритократії були різні думки, але зараз викладачі вже організовують тих, хто хоче показати силу, на двобої за межами території. З огляду на приклад Такуто, заперечень майже немає».

«Іцукі, і Мотоясу, схоже, все вдалося. А ти, Рен, як там останнім часом?»

До речі, Рен останнім часом тихий. Навіть Чорний Грім, Куротаро, надто тихий — аж сумно.

«Я? У Зелтбулі якийсь тип, який хотів узяти в мене інтерв'ю, почав чіплятися. Клопітно».

«Чому?»

«Сказав, що хоче висвітлити мою кулінарну майстерність. Я приготував, а якийсь недоумок почав казати "і це все?" і чіплятися, а потім надрукував якусь дурну газету, і весь кулінарний світ у люті. Наофумі, раз уже так вийшло, приїдь завтра, га?»

«Можу, але... Рен, ти що, досі береш участь у кулінарних турнірах?»

«Ні? Після того разу не брав... Але коли я пішов на виставку своїх ковальських робіт, мене попросили про інтерв'ю. І досить нахабно. Я ж казав, що моє — то лише імітація».

«Хто цей тип, що чіпляється до людини, яка вже відійшла від справ? Переродженець?»

«Я теж про це думаю».

Клопіткий тип, однак. Чому б просто не прикінчити його та не схопити?

«Може, й мені поїхати?»

«Мотоясу, ти ж маєш бути в академії разом з Іцукі».

«Імія теж має клопоти. Мотоясу, вам, мабуть, уже можна не приходити, хіба ні?»

«Справді, останнім часом свині значно притихли».

Хотілося б і далі жваво балакати з Хакасе, але якщо занадто багато говорити, можу розкрити себе. Я ретельно домовився про мовчання.

«Ну, Мотоясу, у тебе ж іще турбота про філоріялів... Мабуть, уже можна завершувати таємну місію?»

«Якщо й доручати щось інше, то, мабуть, найкраще — винищення монстрів у підземеллі під академією. Кажуть, скільки не очищай — не закінчуються».

«У Мотоясу вогняна стихія, а в підземеллі, кажуть, багато нежиті, тож сумісність непогана».

«Зрозуміло!»

«А, Герой Лука».

Суперниця тут звертається до Іцукі.

«Що таке?»

«Такуто, схоже, знайшов у цій академії уламок, потрібний для клас-апу Драконячого Імператора. Я знайшла це в пам'яті Рельдії. Схоже, у забороненій секції бібліотеки є потаємна кімната, тож розберися з нею заодно?»

«Чому ви не сказали про це раніше? Гаеріон-сан».

«Кажуть, якщо необережно там покопатися, то порушиться родючість землі, тож в іншому світі академія наклала заборону. Знищувати чи ні — вирішуй сам».

Суперниця передала Іцукі блокнот із якимись нотатками.

«Одна з семи загадок? Чи, може, таємна кімната?»

Батько аж очі засяяли.

«Нещодавно з'явилася нова сьома загадка. Кажуть, уночі в гуртожитку бачили, як вродлива жінка йшла в бік кімнат викладачів. Мовляв, це дух жінки, яка колись мала роман із викладачем, але загинула трагічною смертю. І, схоже, поширилася чутка, що моя кімната — саме кімната того викладача».

Чомусь Іцукі дивиться на мене.

«До речі, чутка з'явилася саме в день, коли я заступив на посаду».

«От і розгадали привида — то просто суха тростина...»

«Ой-ой».

«Сумна історія».

«Це не я, точно».

Іцукі гортає нотатки Суперниці.

«Гаеріон-сан. А як потрапити в ту потаємну кімнату?»

«Судячи з пам'яті Рельдії, спосіб знав лише Такуто».

«То це був механізм для переродженців?»

«Місце я знаю, тож можна просто проламати стіну... Ну, я розберуся».

«Такуто дуже любив потаємні кімнати. Він і на Семи Розколотих Островах таке влаштовував».

«О, точно! Тоді слон її знайшов, а я в режимі дриля пробив прохід».

Ностальгія. Схоже, подібні механізми були й у магічній академії.

«Ну, загадку, в якій винен Мотоясу, лишимо осторонь... Але, схоже, тут буде чимало цікавого. Ця академія, вочевидь, мала багато зв'язків із переродженцями».

Іцукі аж горить бажанням усе дослідити — каже, треба, мабуть, вивчити все до дна. Тож мені доручили зачистку підземелля під магічною академією. Я легко пройшов його до кінця. Ретельно все випалив. Добре, що знання з гри стали в пригоді.

Щоправда, атмосфера в глибині підземелля була схожа на ту, що я відчував у руїнах пустелі Прадо. Як з'ясувалося пізніше, виявилося, що тут, через магічні лінії, був замішаний Системний Досвід, і коли я прикінчив його, нечиста частина цього місця почала розсмоктуватися ланцюговою реакцією. Отак викладацьке життя Іцукі розпочалося вдало.

А з проблемою Рена Батько поїхав і, кажуть, усе владнав миттєво. Та знімальна група, що чіплялася, навпаки, отримала прочухана й утекла. Старша сестричка старшої сестрички теж поїхала разом і підтвердила: то був не переродженець, а просто надто затятий гурман-журналіст.