Ми знаходилися на шляху до Шілдвельта. Ближче до заходу сонця, я разом з батьком зупинився переночувати в готелі одного міста.

— Що ж, тоді на добраніч, Мотоясу.

— Добраніч.

Попрощавшись з батьком, я разом з Юкі та Коу повернувся до своєї кімнати. Вклавши Юкі спати, я нарешті можу взятись за свою роботу.

Думаю матеріалів вистачить. А якщо ні… то якось виплутаюсь.

В таємниці від всіх, я збирав пір’я, яке випадало з Юкі та Фіторії. І тепер… я можу створити таку ж річ, як і в моєму першому світі.

— Тоді розпочну зі створення очей!

Так я і провів ніч, створюючи свою кохану Філоньку.

— Добрий ранок, Мотоясу… Сьогодні Сакура обійняла мене уві сні, тому мені було дуже жарко і…

— О, добридень, батьку!

Батько, зайшовши у мою кімнату раптом завмер. Щось трапилося?

— Мотоясу, це що?

— Це м’яка іграшка у вигляді Філоньки!

Спочатку я хотів зробити велику іграшку Філо, але матеріалів трішки не вистачало, тож я просто зробив її на треть меншою.

Для білих частин я використовував пір’я Юкі, а для кінчиків крил я скористався пір’ям Сакури. Решта частин була створена на основі вибіленого пір’я різноманітних філоріялів, яку я використовував замість бавовняної основи.

Оскільки іграшку я зробив всього за ніч, вона не дуже акуратна, але я обов’язково виправлю це пізніше. Єдиний її недолік у тому, що вона була не повністю зроблена з матеріалів із Філоріялів.

Частина матеріалів була з почвар, яких ми перемагали на шляху. Оперення Філоріяла було крок за кроком створено вручну.

Ах… Філонько. Де ж ти?..

— Емм… Мотоясу, ти просто неймовірний швець.

— Такий обов’язок мисливця за коханням!

— Це звісно чудово… але що ти будеш з цим далі робити? У возі не вистачить місця для цього.

Коли прийде Еклєр, вона скаже те ж саме, що і батько зараз.

— Таак… Тоді напевно залишимо це тут? Ми попросимо когось у цій країні, пізніше передати її нам.

— Гаразд.

Я зробив своє рішення. Але раптом… Коли я подивився на мініверсію Філоньки, я почув голос.

— Мотоясу, ти справді залишиш Філо? Залишиш Філо тут на самоті?

Не стримавшись, я обняв м’яку іграшку у вигляді Фіро.

— Я не можу так вчинити! Я ніколи не покину Філоньку!

— Хах… Мотоясу вже почав вередувати. І як мені діяти?

Дивлячись на мене, батько глибоко зітхнув.