Ми знаходилися на шляху до Шільтвельта… Куди б ми не вирушали, члени “Церкви Трьох Героїв” винюхували місцезнаходження батька, і намаглися на нас нападати.
Я вже втомився рахувати вбивць та мисливців за головами, які з’являються через них.
— Не можу повірити, що вони досі нас знаходять, – промовила Еклєр після перемоги над вбивцею з Церкви Трьох Героїв.
— Хах, ну якщо ти втомилася, то нічого не вдієш. Давайте тут перепочинемо та пообідаємо.
Батько почав готувати їжу. Їжа – це важливо, саме тому батько і готує її нам власноруч. А він готує просто ідеально.
Закінчивши їсти та перепочивши, батько почав прибирати, на що Еклєр дивно відреагувала. Так, наче у неї з’явилася геніальна ідея.
— Пане Іватані, хоч я і жінка, але навіть я не наскільки самовіддано займаюсь домашніми справами. Може вам вдягнути жіночий одяг, щоб це менше кидалося в очі?
— Еклер, про що це ти мелеш?
— Звучить чудово!
— А? Що це з вами?
— Пане Іватані! Обов’язково одягніть жіночий одяг! – сказала Еклєр, схопивши батька за плече.
— Гей! Еклер?! У тебе з головою все гаразд?!
— Ха… Ха…
— Щось не так з їжею?! Ні, думаю ти просто втомилися від Мотоясу та їзди з Філоріалами, що привело до емоційного виснаження…
— Пане Кітамура! Прошу, допоможіть мені одягнути Пана Іватані в жіночий одяг!
— Хочеш зодягнути батька в жіночий одяг? Але йому це не подобається.
Еклер подивилась на мене одержимими очима.
— Добре над цим подумайте. Хіба милосердця Пана Іватані, не робить його схожим на дівчину? Вам, як мисливцю за коханням, не здається що домашні справи – не те, що личить чоловіку?
Гм… Це правда. Батько настільки обожнює роботу по дому, що навіть не віриться, що він чоловік!
— Зрозумів! Я, Мотоясу, переодягну батька у правильну форму.
— Мотоясу?!
Таким чином, ми швидко роздобули усе необхідне, щоб зробити з нього дівчину.
— Що ж, пора для шоу!
Та-да! Еклер побачила вигляд батька у його новому обліці.
Н-ну… Називати його гарною дівчиною, буде дещо грубим. Звісно лице підходить, але є сильна чоловіча аура.
— Так… Думаю я надто переоцінила жіночі риси Пана Іватані, бачачи його поведінку – сказавши це, Еклєр нарешті заспокоїлася.
— Може нарешті це зупинимо?
Батько насупив погляд, виражаючи своє невдоволення.
— Але по правді кажучи, такі дівчата теж є! Тож усе гаразд! Пішли!
— Гей!
Як і очікувалося, терпіння батька закінчилося, і він розізлився. Опісля, він перестав нам готувати, допоки ми з Еклер не вибачилися.
Зрештою, ми вирішили більше не одягати його в жіночий одяг.