Проснувшись, ми опинилися у камені незнайомої нам в’язниці, у яку потрапили через пастку Кьо.
— Тож… Де ми можемо бути?
— Що ж, принаймні сподіваюся ми не у в’язниці ворожої нам країни.
Озирнувшись навколо, я побачив з нами лише Ґласс. Вона надійна союзниця, проте оскільки ми вже декілька раз були ворогами під час хвиль, я їй зовсім не довіряю.
Мало того… Через те що ми в іншому світі, мій рівень опустився до першого.
Якщо спробую чинити їй опір, вона мене і вбити може.
— Невже ти настільки обережний? Ми зараз союзники, тому битися не будемо.
— Хто знає.
Не можна втрачати пильності. Зрештою вона ж жінка, як і Сука.
Лише Рафталія заслуговує особливу довіру. Нижче йдуть лише Рішія з Фіро.
Помітивши мою настороженість, Ґласс схилила вбік голову.
— Ха… А ти дійсно дуже обережна людина, еге ж?
— Як думаєш, скільки вже разів билися? От холера.
— Давай для початку вийдемо звідси.
— А ми зможемо?
— Так.
Підійшовши до ґрат, Ґласс розрубала їх віялом. Ґрати розрубилися на диво легко.
— Тепер ходімо.
— Гаразд…
Можливо Рафталія з іншими вже поруч. З цими думками я вийшов із в’язниці, і озирнувся довкола.
Якось дивно пахне життям із сусідньої камери.
— Це ж…
— Що знайшла?
Помітивши камеру поруч, Ґласс завмерла.
— Наофумі, можна я тут почекаю?
— Нахіба?
— Я пригадую власника цієї кімнати.
— Не будеш його шукати?
— Наскільки я бачу, він тут нещодавно був. Якщо його зачекаємо, то він напевно сюди повернеться.
— …
Поки я думав чи уникати мені розмови з Ґласс, вона мене зупинила.
— Я тобі нічого не зроблю. Гадаю краще так, ніж наражати тебе на небезпеку.
— Хах… Значить вибору у мене немає.
Яка між нами різниця у рівнях? Зараз у мене немає способу від неї втекти.
Поки я про це думав, минуло 30 хвилин. Почулися кроки, і нарешті з’явилася власниця камери в’язниці.
— Кідзуна!
— О, ти прокинулася. Я пішла за водою і їжею, поки ви спали.
Ось і появилася мала дівчинка. Імовірно знайома Ґласс.
Зазвичай холодна Ґласс посміхнулася, і кинулась її обіймати.
Вона плаче. Невже настільки щаслива?
Поки я про це думав, Ґласс представила мені Кідзуні… Священному Герою Мисливських інструментів прикликаній з Японії, що не схожа на мою.
Кажуть, вона зникла з безвісти декілька років тому.
— Я здивувалася. Ґласс, як ти сюди взагалі потрапила?
— Це мої слова. Ти раптом зникла… Ми тебе шукали по всьому світі.
— Ну, багато чого трапилося.
Обидва геть не зверталися на мене увагу, і просто обмінювалися радістю зустрічі. У мене немає й можливості втрутитися у їх розмову.
Слухаючи їхню бесіду, я дізнаюся, що це місце є простором, з якого неможливо втекти, і що Кідзуна застрягла тут надовго.
— Ага, ага. Я вислухав вашу історію, тепер слухайте мене. Подумаймо як втекти звідси.
— Точно. Кажуть що якщо троє людей об’єднаються, то вони прийдуть до мудрого рішення [1], тому давайте щось придумаємо. Повинен бути спосіб…
Кідзуна почала розвивати думку, але Ґласс лише нахилила голову.
— А нам треба йти звідси?
— Га?! – в один голос вигукнув я з Кідзуною.
— Кідзуна, наш світ під впливом дивних хвиль. Якщо усі Священні Герої будуть вбиті, то нашому світу прийде кінець.
— С-Серйозно?
— Єдиний спосіб продовжити його життя, це під час хвиль, коли зливаються світи, вдиратися в інший світ і вбивати їх Священних Героїв.
— Невже це ти це робила?! – почала Кідзуна сварити Ґласс.
Ґласс почала вибачатися переді мною, але все ще хотіла дещо додати.
— Саме тому, щоб захистити наш світ, нам слід залишитися тут.
— Про що це ти?
— Просто подумай. Хвилі нас не прикличуть, і майже ніхто не знатиме що ми тут. Ніхто не наважиться потрапити у місце, з якого неможливо втекти. Немає кращого місця для захисту Священних Героїв.
Ґласс дуже схвильована. Не сумніваюся що Кідзуна є для неї дуже дорогою людиною.
— Не те що я не розумію логіки… все заради світу… – Кідзуна, хоч і була цим незадоволена, але погодилася.
Якщо ми не будемо прикликані на хвилі, ніхто не загине, і світ не буде знищений. Якийсь песимістичний спосіб мислення.
— Ти теж, Наофумі. Якщо залишишся тут, теж захистиш свій світ. Тому відмовся від ідеї втечі.
— До біса вас!
Прийняти ідею залишитися тут назавжди заради світу, це повний ідіотизм. Але я зараз геть безпорадний.
Доведеться залишитися тут, допоки Кідзуна не переконає Ґласс.
Пошвидше б зустрітися з Рафталією та рештою… з цією думкою я й продовжую виживати у нескінченному лабіринті.
Результат — Жертва заради порятунку світу?
Примітки:
[1] В оригіналі мова про вислів «三人寄れば文殊の知恵», що можна перекласти як «Троє об’єднаних людей матимуть мудрість Манджушрі». Манджушрі можна вважати символом мудрості у буддизмі.