Схоже, мине деякий час, перш ніж ми зможемо відплисти. Ми стояли в черзі для посадки на корабель.
Хлопець що стояв переді мною, наче з нудьги, почав озиратися довкола.
— Чудово! Зараз сядемо на корабель і продовжимо подорож! Теріс, давай поки оглянемо корабель!
— Так, Ларк! Ця пригода зробить нас ще сильнішими!
Хах… виглядають як типова дурна закохана пара, в обидвох сенсах.
Коли переді мною стоїть така пара, відчуваю деякий стрес.
Але оглядати корабель… скільки їм років? Навіть Фіро такого б не сказала. Чи я неправий?
— Гмм? Що не так, хлопче?!
— …
Коли він заговорив зі мною, я відвів погляд, наче тут ні до чого. Я не хочу зв’язуватися з ними.
— Гей, тебе батьки не вчили дивитися людям в очі, коли говориш з іншими?
Агх! Не тобі мені про це говорити!
Ми ще й опинилися в одній каюті… Хоч це лише і на один день, але в мене так виразка шлунка почнеться.
— Хі, хі, Наофумчик*. Я чула від Рафталійки що ти вмієш робити чудові прикраси? Можеш для мене зробити?
– Ну, Пане Наофумі… Вибачте. Я не змогла втримати це в таємниці.
Чому я? Ми були в одній каюті, і, схоже, Рафталії було так важко підтримувати розмову, тому я був змушений щось сказати.
Такі типи дуже надокучливі, коли ти їм відмовляєш.
— А, так, так. Зрозумів, якщо буду мати матеріали, щось зроблю.
— Справді?! Я дуже щаслива!
А я дуже розлючений!
— Ларк, як прибудемо на острови, пошукаймо солодощі!
— Гаразд, так і зробимо!
Солодощі кажете… Нащо їм тоді острови Кальміра?
В цьому випадку вони дуже схожі на так званих “солодких”**.
Коли ми прибули на Кільміри, старалися триматися якомога далі від цих двох, і старанно працювали над підвищенням рівнів.
Якось вони запрошували нас піти разом на полювання, звісно ж я відмовив. Говорю чесно, я їх не потерплю й кілька годин.
Але, я виконав їхню просьбу і зробив їм прикрасу з необроблених дорогоцінних каменів, що я дістав.
Хах… Звісно вони легковажні, але будуть набридати якщо не виконаєш обіцянки.
Для нормальних взаємовідносин треба виконати свою роботу і забути про них.
Хоч я й так кажу, саму прикрасу я зробив лише з цікавості, та й тому, що була гарна руда.
— Ось. Прикраса, яку ти просила.
Я просто кинув браслет відразу Теріс, яку ми зустріли у порту.
Уважно розглянувши браслет, Теріс почала стрибати, демонструючи свою радість.
— Вау! Це вражаюче! Круто! Просто неймовірно!
Надто абсурдна реакція!
— Круто, круто! Це дуже круто! Хлопче, ти, мабуть, геніальний майстер, якщо зміг вразити Теріс своєю прикрасою.
— Нічого не знаю!
Мене наче й хвалять, а радості зовсім немає.
Такі типи… Раніше я не звертав на них уваги, але вони існують навіть в іншому світі.
— Круто, круто! Хе-хе, Фіро дуже весело!
— Фіро! Не повторюй за ними!
Фіро вже почала імітувати Ларка з іншими. Треба триматися від них подалі.
— Тоді підемо разом на полювання! В якості подяки навчу вас основам полювання!
— Не треба!
Ось так ці двоє і приєдналися до нас насильно, і відбирали у нас монстрів.
А потім…
— Гм? Наофумі, ми нічого не маємо проти вас.
— Так, так. Ми не маємо нічого проти, але у нас свої обставини.
Хах, у мене зовсім погані передчуття.
А ось мої сумніви щодо коси Ларка… перетворилися на впевненість.
— Заради мого світу… прошу помріть.
Ларк з блискавичною швидкістю підбіг до мене на відстань витягнутої руки, і вже замахнувся косою.
Я рефлекторно відбив серп щитом.
— Та-а… Схоже з тобою буде важко!
— Що ви хотіли зробити?
— Що ви робите з господарем~!
Розлючена Фіро вже хотіла напасти, але я зупинив її рукою. Не знаю як відповісти, але бездумна атака приведе лише до зайвих травм.
Померти заради вашого світу? Що ви хотіли цим сказати… Мій терпець урвався!
— Вибач, але таке наше завдання.
— Так, так, є речі які не обговорюються…
Тобто не обговорюються? Поставте себе на місце тих, хто був з вами під час подорожі на острови Кальміри, та проводив з вами час на острові!
— Здохніть! Годі з мене! Блад Сакріфайс!***
Я буду поранений прокляттям, але байдуже. Я змушу вас заплатити за те, що ви мене розлютили!
Щось схоже на темно-червоний капкан з’явилося під ногами Ларка й Теріс і розчавило їх обох.
— Н-Нііііііііііііііііііііііі!
Кхах… Прокляття мене поранило, але я ні про що не шкодую. Адже я прибив надокучливу пару.
Висновок: не відчуваючи жодної симпатії до Ларка й Теріс, Наофумі без вагання їх вбив.