Побічна Історія: «Що, якби Наофумі не прочитав книгу про Чотири Священні Зброї…»

— Гм?

Я – Іватані Наофумі, студент на другому курсі університету. І чудово розумію, що я більший отаку ніж більшість довкола.

С тих пір як я познайомився з іграми, аніме та іншими атрибутами отаку, я почав відноситися до них серйозніше ніж до свого навчання.

Зараз я блукаю у бібліотеці, в секції зі старим фентезі.

Зрештою, історія фентезі така ж давня, як і історія людства. Навіть Біблію можна вважати свого роду фентезійним романом.

— Книга про Чотири Священні Зброї?

Книга була досить старою. Старою настільки, що навіть назву можна було ледь-ледь прочитати. Напевно той хто її взяв раніше, неакуратно поставив її на місце, і пішов, а вона й впала.

І що мені робити? Може… це якийсь знак долі, щоб її прочитати?

Попри те, я поставив книгу про Чотири Священні Зброї назад на книжкову полицю.

Так, я хочу прочитати фентезі, але хочеться чогось простішого.

— Що ж…

Я продовжив шукати для себе фентезі.

Бам.

З гучним звуком, із полиці випала книга.

Коли я подивився яка, то це була Книга про Чотири Священні зброї, яку я нещодавно поставив на полицю.

— Там щось є всередині?

Я перевірив полицю зсередини. Та ні, нічого такого не бачу. Якби там щось було, зрозумів би ще коли ставив книгу на полицю.

— І що це було? – пробубнив я собі під ніч, повертаючи книжку на місце.

Після цього… книга про Чотири Священні Зброї знову впала.

— Падаюча книга…

Так, жарти в сторону. Що це за книга?

Цього разу я поставив книгу так, щоб вона точно не впала… точніше пропхав її поміж інших книг у ряді.

— Так, тепер…

Бам.

Я з жахом повернувся на звук.

Так як ти, книго, впала, якщо я тебе підпер іншою книжкою, щоб ти точно не впала? Окрім того, книги які її підтримували, навіть не похитнулися.

Що відбувається?

Перелякавшись, я схопив перше фентезі, що мені попалося в руки й побіг у віддалений читальницький зал.

Сподіваюсь хтось інший поставить її на місце.

Я прочитав фентезі яке я взяв, та й забув про таємничу книжку, що постійно падала.

Повертаючись додому, я роздумував про те, як буду розказувати цю історію своїм інтернет знайомим.

Та книга більше не падала, можливо хтось вже поставив її на місце.

— Так…

Повернувшись додому до своєї кімнати, я втратив дар мови. На свій подив… я знайшов на своєму столі Книгу про Чотири Священні Зброї, так наче це й повинно бути.

Батьки повинні бути на роботі, а молодший брат у школі. До того ж коли я йшов з дому, її там не було.

— Якого дідька?!

Мені вже стає лячно. Ніколи б не подумав, що стану свідком такого явища… Мені стає страшно від думки, що ця книга мене переслідує.

Заспокоївшись, я викинув Книгу про Чотири Священні Зброї в мусорник біля свого будинку.

Вистачить з мене фентезійних романів. Я прочитав їх достатньо в бібліотеці.

— Тепер…

І коли я повернувся додому після того, як викинув сміття, то побачив щось у поштовій скриньці.

— Якого…

Книга про Чотири Священні Зброї знову тут!

Якого дідька тут відбувається? Хтось побачив як я викинув книгу, розлютився, і повернув її сюди назад?

Неможливо! Повернути книгу назад швидше, ніж я повернуся від мусорника?

Хах… Мені вже стає погано. Треба… Віднести це у храм, де займаються екзорцизмом речей.

Наступного ж дня, згідно з найденою в інтернеті інформацією, я відніс книгу у храм де займаються екзорцизмом, пояснив ситуацію, та попросив залишити книгу там.

Маючи погане передчуття я звісно навіть не перевіряв, що там всередині.

Настоятель храму усе зрозумів, та з радістю дозволив залити її у себе.

Але…

— Щ-що відбувається?

Коли я повернувся додому, книга про Чотири Священні Зброї лежала в кімнаті, наче й нічого і не трапилося.

Не книга, а якийсь кошмар! У пориві люті, я спалив книгу про Чотири Священні Зброї на кухні.

— Нарешті…

Зітхнувши з полегшенням, я повернувся у свою кімнату та сів за комп’ютер.

— А..? Не пам’ятаю такої програми…

Книга про Чотири Священні Зброї.ехе

Чому саме програма? Не txt файл, чи документ word, а саме exe файл?!

Чого це ти мене переслідуєш?!

Видалю її без вагань!

Хах… Якщо вона мене так мене переслідує, може прочитати її, коли вона знову з’явиться?

І тоді… під моїм кріслом, з’явилася Книга про Чотири Священні Зброї. Я взяв її і почав мовчки читати.

Результат: Книга про Чотири Священні Зброї – чарівна книга.