Діставши з Тиранодракона Рекса невеликий сяючий уламок… ні, скоріше за все кусочок ядра, до нас повернулась Королева Філоріалів.
— Я закінчила!
Ага. Голос у неї інший, але манера поведінки зовсім як у Фіро. Всю загадковість як вітром здуло.
— Великий Філо… ріал?
— Скоріше велитенська Фіро!
— А…?
На нас дивився великий Філоріал схиливши голову.
— Гм-м. Фіторію звуть Фіторія.
Тепер я навіть не сумніваюсь. Характер зовсім як у Фіро.
Закінчивши представлятися, Фіторія відправила нас на святу землю Філоріалів.
Я думав що прийнявши людську форму, вона буде виглядати з Фіро як дві каплі води, але це виявилося не так.
Як мінімум у них різне забарвлення. Зі схожого у них лише вираз обличчя без будь-якого занепокоєння на ньому.
— Так… Що тобі від нас необхідно?
— Н-ну… Спочатку розкажи, що зараз поробляють інші Герої…
Ніякої напруги…
Я розказав, чому за нами гнався Тиранодракон Рекс, а також про те, що нас переслідують через сумнівні звинувачення у викраданні Мелті. А також про взаємовідносини між Героями.
Вислухавши все… Фіторія відповіла з ображеним виразом обличчя.
— Знаєш… Господар Фіторії говорив, що якщо Герої погано себе поводять, то їх треба бонькнути. Тому краще не сваріться!
— Що за “бонькнути”?
— А…? Бонькнути – це бонькнути, ні?
— …Фіро!
— Що-о?
У них схожий характер і вони обидва з раси Філоріалів. Може Фіро зможе зрозуміти слова легендарного філоріала.
— Що означає “бонькнути”?
— Фіро не розуміє!
— Ти ж така сама як і вона!
Не використовуйте слова, які самі не можете зрозуміти! Подібне було і з магією. Фіро теж все пояснювала бахами.
Бувши роздратованим, я кинув погляд в сторону Рафталії
— Ну… Я теж не знаю.
— Хаах.
— Наофумі, довір це мені, – підняла руку Мелті, пропонуючи свою кандидатуру.
Що ж, вона подруга Фіро, тож напевно зможе її зрозуміти.
— Довіряю це тобі.
— Гаразд. Ем… Пані Фіторія.
— Просто Фіторія.
— Ах, гаразд. Фіторія.
— Що-о?
— Що означає “Бонькнути”? Можеш пояснити більш детально?
— Гаразд Мел.
— Гм… – спостерігаючи за розмовою між Мелті та Фіторією, Фіро надулась.
— Бонькнути це… Коли ти когось хлоп, щоб потім знову його вжухнути.
— А що означає “хлоп”? Це коли хтось падає?
— Хлоп – це коли Герой робить ось так – сказала Фіторія, горизонтально взмахнувши рукою.
Це вона так “хлоп” пояснює? Не дуже я можу розуміти її складні пояснення.
— Ага, значить правильно “хлоп” зрозуміла.
— А що означає “вжухнути”?
— Н-ну… Коли немає хвиль, Героїв можна хлопнути, поки світ не бамкнув. Поки хвилі не прийшли, то все гаразд, можна їх вжухнути, а потім…
Хах, вже почало темніти, а ця розмова триватиме ще хто зна скільки. Скучно просто мовчки за цим спостерігати.
Поступово, Мелті завдяки довгим розмовам з Фіро, змогла потрохи зрозуміти Фіторію.
— Схоже, згідно слів Фіторії, якщо Чотири Священних Героях будуть сваритися між собою, то заради врятування світу їх краще вбити і прикликати нових.
— Така легковажна поведінка і такі жахливі слова…
— Між іншим, Наофумі, а чому ти готуєш?
— Я надто довго вас очікував.
Мелті витратила гору часу, щоб зрозуміти слова Фіторії.
Тим часом, маючи вільний час та порожній від голоду живіт, я вирішив щось приготувати.
— Значить, якщо герої себе погано поводять, вона їх бонькне?
— Ну, тоді приготую цій дівчинці трохи смаколиків.
Хоч вона і каже такі грозні слова, але всередині вона зовсім як Фіро, тож не вистоїть перед їжею. Вони вже давно спостерігають за мною, з сяйвом в очах.
— Ура.
Отримавши від мене їжу, вони дружньо на неї накинулись.
— Що ж, тоді продовжимо розмову?
— Гм…? А про що ми вели бесіду?
Вона… Вже все забула?
В решті-решт, Мелті спробувала все нагадати Фіторії, але вона так нічого і не згадала. А після…
— І нащо ти тоді прийшла до нас?!
— Га?
— Бу! Мел – подруга Фіро!
Чомусь… Фіторія вирушила разом з нами.
Ну що ж, з таким могутнім філоріалом, ніякі небезпеки не страшні.
— Гм? Хіба Мел не подруга Фіторії?
— Фіро теж подруга Мел!
— Ахх… Наофумі, допоможи!
Ось тільки від другої додаткової Фіро, шум просто нестерпний! Мелті зовсім від них втомилась!
Результат – двох Фіро нам не треба.